"21" березня 2012 р. Справа № 5015/3378/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Мирошниченка С.В.,
суддів:Барицької Т.Л.,
Хрипуна О.О.,
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.12.2011
та на рішеннягосподарського суду Львівської області від 04.11.2011
у справі№ 5015/3378/11 господарського суду Львівської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-1"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів"
третя особаПублічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"
простягнення заборгованості
в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Асташкін А.В., - відповідача Сеньків А.І., - третьої особи Чичва О.С.,
Розпорядженням секретаря першої судової палати від 20.03.2012 №03.07-5/199 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа, та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Мирошниченко С.В., судді: Барицька Т.Л., Хрипун О.О.
Рішенням господарського суду Львівської області від 04.11.2011 (суддя Довга О.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 (судді: Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Мурська Х.В.)., задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-1" (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів" (надалі відповідач) про стягнення 5 741 449,74 грн., в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - третя особа у справі із самостійними вимогами/скаржник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів" відмовлено повністю.
Третя особа, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги третьої особи, а у задоволенні позову ТОВ "БК "Комфортбуд-1" відмовити. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-1" звернулося до господарського суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів" заборгованості у розмірі 5 741 449,74 грн.; підстави даного позову обґрунтовані порушенням виконання відповідачем договору позики від 15.07.2010 б/н, укладеного між позивачем та відповідачем; як стверджує позивач, позика надавалась відповідачу зі строком повернення до 31.05.2011, водночас, повернута вчасно не була, а лише частково, що спричинило звернення із даним позовом.
Під час розгляду даної справи, Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" було подано заяву про вступ у справу у якості третьої особи, яка заявляє вимоги на предмет спору; при цьому, ПАТ "КБ "Приватбанк" було подано позовну заяву про стягнення з ТОВ "Сіріуспроект Львів" заборгованості у розмірі 6 002 331,78 грн. Обґрунтовуючи підстави даного позову, ПАТ "КБ "Приватбанк" посилається на те, що ТОВ "БК "Комфортбуд-1" було передано банку в заставу майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі по договору позики від 15.07.2010 б/н, укладеного між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ" БК "Комфортбуд-1" перед банком за договором про надання банківської гарантії від 17.02.2011 №G1210/0451.
Розглядаючи дану справу та задовольняючи позовну заяву ТОВ "БК "Комфортбуд-1", суди попередніх інстанцій встановили наступні обставини:
- 15.07.2010 між ТОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1" та ТОВ "Сіріуспроект Львів"(зі змінами і доповненнями) укладено договір позики, відповідно до п. 1.1 якого, позикодавець (позивач) надає у користування позичальнику (відповідачу) грошові кошти у сумі, передбаченій п. 2.1 договору, а саме: 8 612 174,61 грн., зі строком повернення позики до 31.05.2011 року (п. 4.1 договору);
- відповідач у визначений договором позики строк повернув позивачу лише частину позики у сумі 2 870 724,87 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку (а.с. 11-12) та актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 15), що свідчить про порушення відповідачем умов договору позики, та в силу ст.ст. 525, 526, 1046, 1049 ЦК України неповернута сума позики підлягає стягненню у судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення з відповідача заборгованості, суди попередніх інстанцій встановили та виходили із наступного:
- між ТОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1" та ПАТ КБ "Приватбанк" 17.02.2011 року укладено договір № G1210/0451 (а.с. 74) про надання банківської гарантії, за умовами якого банк надає гарантію бенефіціару (ТОВ "Зірка Буковелі") за виконання ТОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1" своїх зобов'язань згідно з договором підряду № БК-19 від 05.02.2010 щодо повернення авансового платежу в межах 5 000 000,00 грн.;
- відповідно до п. А12 договору гарантії, для забезпечення гарантії, між ПАТ "КБ Приватбанк" та ТОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1" був укладений договір застави майнових прав № G1210/0451-ДЗ/2 від 17.02.2011, предметом якого є надання ТОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1" в заставу майнових прав на отримання грошових коштів в повному обсязі по договору позики від 15.07.2010, укладеному між ТОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1" та ТОВ "Сіріуспроект Львів" та договір відступлення права вимоги (цесії) № G1210/0451-Ц/2 від 17.02.2011;
- 26.05.2011 ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося з письмовим повідомленням № 3447 до ТОВ "Сіріуспроект Львів", яким повідомило останнього про укладення договору застави № G1210/0451-ДЗ/2 від 17.02.2011 між ТОВ "БК "Комфортбуд-1" та ПАТ КБ "Приватбанк", згідно з яким в забезпечення договору банківської гарантії було надано майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі по договору позики від 15.07.2010, укладеному між ТОВ "БК "Комфортбуд-1" та ТОВ "Сіріуспроект Львів", та по договору відступлення права вимоги (цесії) № G1210/0451-Ц/2 від 17.02.2011;
- 02.06.2011 бенефіціар (ТОВ "Зірка Буковелі") звернувся до ПАТ "КБ "Приватбанк" з вимогою сплатити на його користь згідно з договором банківської гарантії частину авансового платежу у сумі 4 000 000,0 грн., у звязку з невиконанням ТОВ "БК "Комфортбуд-1" робіт за договором підряду № БК-19 від 05.02.2010
- 03.06.2011 ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося з вимогою № 3689 до ТОВ "Сіріуспроект Львів", в якій повідомлялося про набуття ПАТ КБ "Приватбанк" прав кредитора за договором позики від 15.07.2010, та містилася вимога про сплату грошових коштів в сумі 8 333 652,38 грн.; в обґрунтування переходу до нього права вимоги, банк надав копії договору застави та договору цесії;
- 06.07.2011 ПАТ КБ "Приватбанк" повторно звернулося з вимогою №4425 до відповідача, в якій повідомлялося про набуття прав кредитора за договором позики від 15.07.2010 та вимагало сплатити лише залишок суми позики за договором позики у розмірі 5 741 449,74 грн.
Встановивши вищенаведені обставини, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про безпідставність заявлених Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" вимог до ТОВ "Сіріуспроект Львів", з наступних підстав: по-перше, як вбачається із умов договору банківської гарантії (п. А9), клієнт (ТОВ "БК "Комфортбуд-1") зобов'язаний виплачувати банку комісію за виконання гарантії з розрахунку 20 відсотків річних від суми сплаченої банком за гарантією "бенефіціару", але не відшкодованої клієнтом не пізніше останнього числа кожного місяця, що свідчить про те, що умовами даного договору обов'язок клієнта сплачувати банку комісію ставиться в залежність від сплати банком суми "бенефіціару"; в той же час, гарантія за договором про надання банківської гарантії № G1210/0451 (а.с. 74) є припиненою з 06.06.2011, адже саме до цієї дати встановлений строк гарантії у додатку №1 до договору банківської гарантії та у п. А 6; а тому, оскільки ПАТ "КБ "Приватбанк" до вказаної дати не сплатило бенефіціару 4 000 000,00 грн. відповідно до договору банківської гарантії (сплата відбулась лише 21.06.2011), відсутні підстави вважати, що "клієнт" порушив умови договору банківської гарантії, адже, у зв'язку із закінченням строку дії гарантії, зобов'язання гаранта перед кредитором припинились (ч. 1 п. 2 ст. 568 ЦК України); по-друге, ПАТ "КБ "Приватбанк" не довело невиконання клієнтом -ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-1" умов договору банківської гарантії, тому обставини щодо набрання чинності договором відступлення права вимоги (цесії) № G1210/0451-Ц/2 від 17.02.2011, які встановлені у п. 4, не наступили; договір цесії не набрав чинності, зобов'язання по ньому між ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-1" та ПАТ "КБ "Приватбанк" не виникли; по-третє, ПАТ "КБ "Приватбанк" не довело перехід до нього права вимоги по договору цесії, так як ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-1" не передало ТОВ "Сіріуспроект Львів" документів, які підтверджували б вимоги до боржника.
Вищий господарський суд України не може погодитися із такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними, та такими, що зроблені внаслідок допущених судами порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на таке.
Стосовно висновку судів попередніх інстанцій про припинення дії гарантії за договором банківської гарантії № G1210/0451 від 17.02.2011 і наслідків такого припинення та про обов'язок позивача сплачувати банку комісії відповідно до п. А 9 договору банківської гарантії після сплати банком суми "бенефіціару", колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку; гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше (ч.ч. 1, 2 ст. 561 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17.02.2011 між позивачем та третьою особою у справі був укладений договір банківської гарантії №G1210/0451, за яким третя особа поручилася за виконання зобов'язань позивачем по договору генерального підряду №БК-19, укладеного з ТОВ "Зорі Буковеля", в розмірі 5 000 000,00 грн., що дорівнює сумі авансового платежу, здійсненого ТОВ "Зорі Буковеля" на користь позивача.
Додатком №1 до вказаного договору сторони визначили, що третя особа гарантує сплатити ТОВ "Зорі Буковелю" суму в межах 5 000 000,00 грн. при отриманні від останнього першої письмової SWIFT вимоги, яка відповідає всім вимогам цієї гарантії, тощо, і яка зазначає, що принципал (позивач) не виконав або неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором підряду №БК-19 та в інших випадках, визначених у додатку 1 до договору банківської гарантії.
Крім того, як встановлено судами та вбачається з додатку №1 до договору банківської гарантії, сторони визначили, що термін дії гарантії припиняється у наступних випадках: - 06.06.2011 або - у день виконання принципалом зобов'язання з виконання робіт за договором, для фінансування яких бенефіціаром був внесений авансовий платіж або -у день сплати гарантом всієї суми за цією гарантією або -у день одержання гарантом оригіналу цієї гарантії або письмової заяви бенефіціара про звільнення гаранта від обов'язків за цією гарантією, в залежності від того, що сталося раніше. Всі вимоги за цією гарантією повинні висуватися бенефіціаром до чи на дату закінчення дії гарантії; невиконання цієї умови призведе до втрати бенефіціаром всіх прав по гарантії, та гарант звільняється від відповідальності за нею.
Наявні положення додатку №1 до договору банківської гарантії дали підстави судам попередніх інстанцій дійти висновку, що банківська гарантія припинилася, а третя особа у справі, здійснивши гарантійний платіж поза межами вказаного строку, втратила право на зворотну вимогу про стягнення грошових коштів. Водночас, судами попередніх інстанцій не враховано наступне.
Згідно з приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.ч. 1 та 4 ст. 631 ЦК України).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Так, судами попередніх інстанцій не враховані як вищенаведені норми, що регулюють припинення зобов'язань, так і інші положення договору банківської гарантії щодо строку дії даного договору, зокрема, п. 6.1., умовами якого визначено, що вказаний договір діє до повного виконання клієнтом (позивач) і банком (третя особа) своїх зобов'язань за цим договором, а також п. А10 та п. 2.1.3. договору, якими встановлений обов'язок клієнта відшкодувати банку сплачену ним по гарантії суму впродовж 3 днів після дати платежу.
Так, дійсно, додатком №1 до договору банківської гарантії встановлений строк та підстави для її припинення, так само як і негативні наслідки її припинення, а саме: втрата бенефіціаром прав та обов'язків за цією гарантіє; водночас, неврахування судами попередніх інстанцій як вказаних умов договору банківської гарантії, так і положень ЦК України, призвело до передчасного висновку щодо втрати третьою особою права на зворотну вимогу - про стягнення грошових коштів, так само як і до передчасного висновку щодо пов'язаності обов'язку позивача повернути сплачені третьою особою грошові кошти не з фактичним виконанням третьою особою своїх обов'язків за вказаним договором банківської гарантії та у строк, встановлений у п.п. А9 та 2.1.3. зазначеного договору, а у строк, встановлений у додатковій угоді №1 до договору банківської гарантії щодо припинення дії гарантії за цим договором і яке (припинення) в силу приписів ст. 568 ЦК України, і на яку в даному випадку безпідставно послалися суди, має наслідки саме для гаранта та кредитора (бенефіціра), а не для боржника (принципала).
Стосовно висновку судів попередніх інстанцій щодо обов'язку позивача сплачувати банку комісії, визначені у п. А9 договору про надання банківської гарантії, після сплати банком суми "бенефіціару", наслідком якого є висновок судів про непорушення позивачем умов договору банківської гарантії, а відтак й ненабуття чинності договором відступлення права вимоги (цесії) №G1210/0451-Ц/2 від 17.02.2011, предметом якого є відступлення кредитором (позивачем) банку (третій особі у справі) на підставі укладеного між ними договору застави майнових прав № G1210/0451-Д3/2 на отримання грошових коштів, право вимоги на отримання яких випливає з договору позики б/н від 15.07.2010, укладеного між позивачем та відповідачем. колегія зазначає наступне.
Так, дійсно, із змісту п. А9 договору про надання банківської гарантії №G1210/0451 від 17.02.2011 вбачається, що комісії, про необхідність сплати позивачем (клієнтом) яких йдеться у вказаному пункті, стосуються комісій, що сплачуються після сплати банком бенефіціару коштів за гарантією, та є наслідком невчасного виконання клієнтом обов'язку з відшкодування сплачених за гарантією банком бенефіціару грошових коштів.
Водночас, судами попередніх інстанцій взагалі не надано оцінку умовам договору банківської гарантії щодо взятих на себе позивачем обов'язків зі сплати інших комісій, перелік яких визначений як у п.п.п. А7, 2.1.5., 2.1.6., так і в додатку №2 до договору банківської гарантії, і, відповідно, не встановлено періодичності та строків їх виконання позивачем (до фактичної сплати третьою особою бенефіціару грошових коштів за гарантією, з моменту укладення договору про надання банківської гарантії, тощо), та факту виконання/невиконання/ цих зобов'язань позивачем, так само як і умов договору щодо наслідків невиконання позивачем цих зобов'язань; не дослідження та не встановлення судами попередніх інстанцій виконання/невиконання/ позивачем усіх взятих на себе грошових зобов'язань за договором про надання банківської гарантії свідчить про передчасність висновку судів щодо ненабрання чинності договором відступлення права вимоги №G1210/0451-Ц/2, оскільки, набрання ним чинності, відповідно до п. 4 останнього, безпосередньо залежить, в тому числі, від належного виконання позивачем усіх своїх зобов'язань за договором про надання банківської гарантії.
Крім того, колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій та таким, що зроблений без урахування умов договору про відступлення права вимоги (цесії), зокрема, п. 3 вказаного договору, про недоведення банком (третьою особою) переходу до нього права вимоги за вказаним договором, адже, вказаним пунктом договору унормовано, що позивач (кредитор за договором) у день набрання чинності даним договором, яке (набрання чинності), про що зазначалося вище, напряму залежить від виконання позивачем, зокрема, договору про надання банківської гарантії №G1210/0451, зобов'язаний в письмовій формі повідомити боржника (відповідача) про відступлення банку (третій особі) права вимоги грошових коштів в сумі 8 612 174,61 грн. за договором позики б/н від 15.07.2010 та передати банку докази про відправлення (передачу) боржнику (відповідачу) зазначеного повідомлення у строк не пізніше наступного дня після цього.
Тобто, даним положенням договору саме на позивача покладений обов'язок повідомити як відповідача про відступлення банку права вимоги за договором позики, укладеним з відповідачем, за наведених у договорі банківської гарантії умов, зокрема, у разі порушення договору банківської гарантії, так і банк (третю особу у справі) про відповідні дії.
В той же час, внаслідок передчасності висновків судів щодо ненабрання чинності договором про відступлення права вимоги (цесії), які є наслідком передчасних висновків, про що вказувалося вище, щодо непорушення позивачем договору банківської гарантії, судами попередніх інстанцій необґрунтовано на третю особу покладено відповідальність за дії, які мала вчинити не вона.
Згідно з ч. 3 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Водночас, у даному випадку, не можна вважати, що суди попередніх інстанцій дотримались вимог, визначених у вказаних нормах щодо прийняття судового рішення за результатами встановлення та обговорення усіх обставин справи, адже має місце неповне дослідження судами умов договорів, про які вказувалося вище і якими врегульовані правовідносини учасників спору; допущені судами порушення норм процесуального права призвели до неповного з'ясування обставин справи, які не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, в силу визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи у судів касаційної інстанції, та дають підстави для скасування прийнятих у даній справі судових рішень з передачею справи на новий розгляд, під час якого врахувати викладене у даній постанові, застосувати норми права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 та рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2011 у справі №5015/3378/11 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді Т.Л. Барицька
О.О. Хрипун