"20" березня 2012 р. Справа № 5002-6/2087-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого,
Волковицької Н.О., Рогач Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Перлина плюс"
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2011р.
у справі№ 5002-6/2087-2011
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомПриватного підприємства "Перлина плюс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Оптимист Трейд"
простягнення 350742,28 грн.
за участю представників:
позивачаЄремєєва Н.В., дов. від 15.04.2011р.
відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
Приватне підприємство „Перлина плюс" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення 350742,28 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимист Трейд". Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару за договором поставки від 27.08.2010р. №58, відповідно до положень статей 526, 610, 611 Цивільного кодексу України та 193, 230, 232 Господарського кодексу України.
У відзиві на позов відповідач позов не визнав, заперечив укладення договору та одержання товару, та вказав, що позивачем не доведені обставини на які посилається позивач, оскільки на договорі та видаткових накладних на отримання товару, оформлених від імені відповідача, міститься підпис невідомої особи.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2011р. (суддя В.М. Шкуро) відмовлено у задоволенні позову з огляду на недоведеність наявності законних підстав для задоволення позову.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2011р. (судді: Коваль В.М.- головуючий, Антонова І.В., Остапова К.А.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2011р. залишено без змін з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства та обставинам справи; доводи апеляційної скарги відхилено, як необгрунтовані.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Перлина плюс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції; прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм процесуального та про неправильне застосування норм матеріального права, а саме, статті 62 Господарського кодексу України, частин 1,3 статті 92, частини 1 статті 202, статті 207 Цивільного кодексу України. Скаржник зазначає, що наявність відбитку печатки відповідача на договорі постачання, витратних накладних та довіреностях на отримання товару спростовує доводи про незаконність дій невідомої особи при їх підписанні, відтак матеріали справи свідчать про наявність волі сторін на укладення договору постачання та відсутність підстав для визнання відповідного договору неукладеним.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи, зазначивши про законність та обґрунтованість судових рішень; правом на участь представника у судовому засіданні відповідач не скористався.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Згідно з статтями 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Нормами чинного цивільного законодавства визначено такі вимоги до письмової форми правочину, а саме: він має бути підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відтак, щоб договір вважався укладеним, необхідно досягнення сторонами згоди щодо усіх його істотних умов як у встановленому законом порядку, так і в установленій законом формі. Недотримання сторонами встановлених законом порядку та форми досягнення згоди щодо усіх його істотних умов дає підстави для висновку про неукладенність договору.
Також відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІУ первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку.
Відповідно до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції до первинних документів може бути включено, зокрема, такий додатковий реквізит як підстава для здійснення операції.
При цьому довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність є документом, що підтверджує здійснення певної господарської операції представником підприємства.
Відповідно до пунктів 4, 5, 6 цієї Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві; довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства; при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей.
Предметом позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимист Трейд" 350742,28 грн. за договором поставки від 27.08.2010р. №58 в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару.
У підтвердження позовних вимог позивач надав договір поставки №58 від 27.08.2010р., видаткові накладні №С-00000996 від 30.08.2010р., №С-00001240 від 15.09.2010р., довіреності від 03.09.2010р. і від 11.09.2010р. (а.с.62-67)
Для ідентифікації виконавця підпису на договорі поставки № 58, видаткових накладних № С-00000996 від 30.08.2010р., № С-00001240 від 15.09.2010р., довіреностях від 03.09.2010р., 11.09.2010р. та ідентифікації печатки за її відбитком на вказаних документах господарським судом першої інстанції була призначена комплексна судова експертиза (почеркознавча та технічна).
За результатами висновку судової експертизи №445 від 06.09.2011р., підписи на вказаному договорі поставки № 58, видаткових накладних та в довіреностях виконані не Кузнєцовим О.О., а іншою особою, відбитки печатки на вказаних документах вірогідно нанесені кліше (печаткою) товариства з обмеженою відповідальністю „Оптимист Трейд", яка представлена на дослідження, за умови, що при виготовлені кліше не був повторно використаний оригінал-макет, а також не був використаний відтиск справжньої печатки у якості оригіналу для виготовлення дублікату кліше.
Попередніми судовими інстанціями досліджено, що представлений приватним підприємством „Перлина плюс" договір поставки № 58 всупереч наведеним законодавчим положенням не містить дати його складання, підпису директора приватного підприємства „Перлина плюс", та містить відбиток печатки товариства з обмеженою відповідальністю „Оптимист Трейд" -„Для документів"; згідно з поясненнями представника відповідача договір поставки товариство з обмеженою відповідальністю „Оптимист Трейд" не укладало та товар не отримувало, підписи на договорі, видаткових накладних та довіреностях директору товариства з обмеженою відповідальністю „Оптимист Трейд" Кузнєцову О.О. не належать.
Судовими інстанціями досліджено, що акт звірки взаємних розрахунків за період липень - серпень 2010р., наданий позивачем на підтвердження своїх доводів, не містить ніяких відомостей про осіб, які від імені зазначених в акті підприємств здійснювали звірку, відсутні необхідні підписи представників підприємства, та не надано доказів направлення вказаного акту саме відповідачу та того, що цей акт був отриманий останнім.
Розглянувши докази, надані позивачем, суди встановили, що надані позивачем видаткові накладні № С-00000996 від 30.08.2010р., № С-00001240 від 15.09.2010р. та довіреності від 03.09.2010р., 11.09.2010р. на отримання товару наведеним вище вимогам щодо порядку їх складання та оформлення не відповідають та не можуть бути прийняті як докази одержання товару відповідачем.
Висновки господарських судів про невідповідність наданих позивачем документів вимогам законодавства щодо належності та допустимості доказів відповідають приписам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.
Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Перлина плюс" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2011р. у справі № 5002-6/2087-2011 Господарського суду Автономної Республіки Крим та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2011р. залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач