"20" березня 2012 р. Справа № 2-12/8422-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Б. Дроботової -головуючого, Н.О. Волковицької, Л. І. Рогач
за участю представників:
позивачаКалашников О.О., дов. від 30.12.2011р.
відповідача Омельченко Г.В.,дов. від 27.12.2011р., Консманова Д.О., дов. від 27.12.2011р.
третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року
у справі№ 2-12/8422-2008 Господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомФеодосійської міської ради
до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"
третя особаРада Міністрів Автономної Республіки Крим
провизнання наказів недійсними
11.06.2008 року Феодосійська міська рада звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсними наказів Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" № 172 від 30.12.2004 року, № 105 від 28.09.2005 року, № 31-а від 28.02.2006 року, № 56 від 13.04.2006 року, № 88 від 30.06.2006 року, посилаючись на статтю 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 2, 14, 22, 26, 30, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" статті 5-10, 275, 276 Господарського кодексу України.
Позивач зазначає, що вказаними наказами затверджено та збільшено тарифи на послуги теплопостачання для категорії "інші споживачі", до яких належать виконавчі органи міської ради, видатки на утримання яких підлягають фінансуванню з урахуванням необхідності оплати послуг теплопостачання, натомість виставлені до оплати рахунки за послуги теплопостачання сформовано відповідачем відповідно до спірних тарифів; спірні тарифи визначено всупереч встановленим законодавством порядком їх формування, затвердження та узгодження.
Відповідач відхилив позов, зазначивши, що, затверджуючи тарифи, діяв відповідно до повноважень та у межах законодавства, яке визначало порядок формування тарифів на послуги теплопостачання, чинних на час прийняття ним спірних наказів.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.03.2010 року (суддя Іллічов М.М.) у позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року (судді: Заплава Л.М. -головуючий, Маслова З.Д., Сікорська Н.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано; позов задоволено; визнано недійсними накази Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" № 172 від 30.12.2004 року, № 105 від 28.09.2005 року, № 31-а від 28.02.2006 року, № 56 від 13.04.2006 року, № 88 від 30.06.2006 року "Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для інших споживачів".
Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову у даній справі, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме: не прийнято до уваги постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 191 від 12.05.2004 року та № 353 від 09.08.2005 року, положеннями яких відповідачу надано право встановлювати тарифи на послуги теплопостачання, рекомендовано привести діючі тарифи у відповідність з питомими нормами споживання; не застосовано пункт 16 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)"; судом не враховано відсутність порушених прав позивача, захист яких здійснювався б у межах даного судового провадження.
Позивач в судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги з мотивів її необґрунтованості; третя особа не скористалася правом на участь представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом визнання недійсними повністю або частково актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів. За статтею 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві. При цьому під актом розуміється юридична форма рішень державного чи іншого органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, тобто акти ненормативного характеру, які породжують певні права та обов'язки суб'єкта, або визначеного кола суб'єктів, яким вони адресовані.
Відтак для правильного вирішення даного спору судам належить встановити істотні обставини справи щодо наявності чи відсутності підстав для визнання акта недійсним: його обов'язковість для певного кола суб'єктів та виникнення у зв'язку з його прийняттям правових наслідків, спрямованих на регулювання тих чи інших суспільних відносин, невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції особи, що видала цей акт; порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Місцевим господарським судом було встановлено, що орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" є підприємством, що здійснює діяльність у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам, тобто, є суб'єктом відносин у сфері теплопостачання.
12.05.2004 року Радою Міністрів Автономної Республіки Крим була прийнята постанова № 191 "Про внесення змін та доповнень до Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 22.08.2000 року № 277 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги", пунктом 15 якої надано право керівникам установ, підприємств усіх форм власності та надають послуги по тепло-, водопостачанню та водовідведенню, встановлювати тарифи на вказані послуги для інших споживачів, виходячи з економічно обґрунтованих витрат та встановленого граничного рівня рентабельності, та включати до тарифів інших споживачів не відшкодовану з бюджету суму витрат від надання послуг населенню по встановленим тарифам.
09.08.2005 року Радою Міністрів Автономної Республіки Крим прийнято постанову № 353, пунктом 1 якої Орендному підприємству "Кримтеплокомуненерго" було рекомендовано привести діючі тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання у відповідність з питомими нормами споживання, визначеними діючими нормами та вказівками по нормуванню витрачання пального та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні до єдиних тарифів для всіх груп споживачів на території Автономної Республіки Крим. Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 30.05.2006 року № 287 постанова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 09.08.2005 року № 353 була визнана такою, що втратила чинність; рекомендовано органам місцевого самоврядування у 10-ти денний строк затвердити ціни-тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.10.2009 року у справі № 2а-3552/08/10 відмовлено в задоволенні позову Феодосійської міської ради та її виконавчого комітету про визнання недійсними пунктів 1, 1.1, 1.2, 1.3 постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 09.08.2005 року № 353.
Наказами № 172 від 30.12.2004 року, № 105 від 28.09.2005 року, № 31-а від 28.02.2006 року, № 56 від 13.04.2006 року, № 88 від 30.06.2006 року "Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для інших споживачів", підставою прийняття яких зазначено наведені вище постанови, Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" встановило тарифи на послуги теплопостачання для інших споживачів, на підставі яких були виставлені рахунки на оплату енергоносіїв, зокрема, управлінню освіти, управлінню культури, управлінню охорони здоров'я (самостійним юридичним особам).
Місцевим господарським судом також встановлено, що звернення відповідача на адресу позивача стосовно затвердження/погодження нових тарифів на теплову енергію та послуги теплопостачання (вих. № 1408 від 30.05.2006 року, вих. № 03-3/1548 від 13.03.2006 року, вих. № 1875 від 11.07.2006 року, вих. № 1895 від 12.07.2006 року, вих. № 2448 від 05.09.2006 року, вих. № 2242 від 18.09.2006 року) були залишені позивачем без розгляду.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд зазначив про його необґрунтованість, а також вказав, що позивач належним чином не визначив та не довів, у чому саме полягає порушення його особистих прав, охоронюваних законом інтересів спірними актами.
Переглядаючи рішення місцевого господарського суду відповідно до положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції натомість зазначив, що фінансування витрат на оплату виставлених іншим споживачам (зокрема, управлінню освіти, управлінню культури, управлінню охорони здоров'я) рахунків, тарифи за послуги теплопостачання в яких визначені відповідно до спірних наказів, здійснюється за рахунок коштів, належних територіальній громаді, яку представляє позивач; з наведеного вбачається порушення інтересів територіальної громади, що діє у спірних правовідносинах через орган місцевого самоврядування, яким є позивач.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про прийняття спірних наказів з порушенням Закону України "Про житлово-комунальні послуги", всупереч визначеному порядку встановлення та узгодження тарифів, за відсутності у відповідача відповідної компетенції за положеннями чинного законодавства.
Судова колегія зазначає про таке.
Згідно з Законом України "Про природні монополії", орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" є суб'єктом природної монополії. На підставі цього Закону і статей 275, 276 Господарського кодексу України, суб'єкти природних монополій зобов'язані дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, а розрахунки по договорах мають здійснюватися на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
За положеннями статей 8 та 9 Закону України "Про ціни та ціноутворення" (у відповідній редакції) щодо цін та тарифів, які належать до державних фіксованих та регульованих цін і тарифів, здійснюється державне регулювання, зокрема, шляхом встановлення їх державними органами України; ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України, при цьому за приписами статті 4 вказаного Закону до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено визначення повноважень органів державного управління в галузі встановлення та застосування цін і тарифів.
В порядку реалізації зазначених повноважень абзацом 3 пункту 12 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 до повноважень Ради Міністрів Автономної Республіки Крим було віднесено повноваження по регулюванню (встановленню) тарифів на теплову енергію (послуги) для всіх груп споживачів, що відпускаються енергопостачальними організаціями і підприємствами незалежно від форм власності. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2002 № 273 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548" зазначений абзац третій пункту 12 Додатку до постанови був виключений, натомість Додаток було доповнено пунктом 16, за яким Рада Міністрів Автономної Республіки Крим встановлює, зокрема, тарифи на виробництво теплової енергії, а також послуги з теплопостачання, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності.
За статтею 35 Конституції Автономної Республіки Крим (у відповідній редакції) Рада Міністрів Автономної Республіки Крим як орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим самостійно виконує виконавчі функції та повноваження з питань, віднесених до ведення Автономної Республіки Крим Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим та законами України. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим виконує також державні виконавчі функції та повноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України.
З 30.07.2004 року набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги", який є спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає основні положення господарських відносин у сфері надання і споживання житлово-комунальних послуг між їх постачальниками і споживачами; за Прикінцевими положеннями якого Кабінет Міністрів України на протязі шести місяців з дня набрання чинності цим Законом приводить свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом. Пункт 16 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 342 від 11.05.2005 року.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/ тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. За статтею 30 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" державне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги здійснюється, зокрема, шляхом нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку; визначений статтею 31 цього Закону порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги передбачає, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг та подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку; органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, що надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами, організаціями, які не належать до комунальної власності.
Загальні засади формування тарифів на теплопостачання передбачено також статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" (чинний з 06.07.2005 року), за частинами 2 та 3 якої тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими та затверджуються органами місцевого самоврядування.
Проаналізувавши наведені вище акти законодавства, судова колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що спірні накази відповідача прийняті з порушенням положень законодавства, яке визначало порядок встановлення та затвердження тарифів на надання послуг з теплопостачання протягом вказаного у позові періоду.
Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, на які посилається відповідач в підтвердження правомірності своїх дій, відповідно до повноважень Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, визначених Конституцією Автономної Республіки Крим, іншими нормативними актами, не можуть породжувати виникнення у відповідача прав на здійснення державного регулювання у галузі цін та тарифів, змінювати встановлений законами порядок встановлення та затвердження тарифів на надання послуг з теплопостачання.
За приписами статей 169, 172, 327 Цивільного кодексу України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом; у комунальній власності є майно, в тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Правом комунальної власності є право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Виходячи з положень статей 1, 6, 10 та 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду відповідної територіальної одиниці, є правомочною розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до її відання.
Утримання місцевих установ освіти, охорони здоров'я, культури здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, що належить територіальній громаді, відтак слід визнати обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про порушення майнових прав та інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, законність здійснення Феодосійською міською радою представницьких функцій від імені територіальної громади у даній справі.
Таким чином, на підставі наявних матеріалів справи апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач видав накази, спрямовані на регулювання правовідносин у сфері теплопостачання, у зв'язку з прийняттям яких виникли правові наслідки, накази не відповідають вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції особи, що видала цей акт; у зв'язку з прийняттям відповідного акта порушено права та охоронювані законом інтереси територіальної громади, яку представляє позивач у справі.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд, розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, застосував законодавство, яким врегульовано спірні правовідносини, внаслідок чого його висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.
Посилаючись на свої звернення на адресу позивача стосовно затвердження/погодження нових тарифів на теплову енергію та послуги теплопостачання, скаржник не врахував, що їх направлено позивачу після видання спірних наказів (крім вих. № 1408 від 30.05.2006 року, вих. № 03-3/1548 від 13.03.2006 року), наслідки невиконання органом місцевого самоврядування вимог закону щодо затвердження тарифів передбачено статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства; підстав для скасування постанови апеляційної інстанції з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року у справі № 2-12/8422-2008 Господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач