05 березня 2012 р. № 4/191-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіМалетича М.М.,
суддів:Владимиренко С.В.,
Заріцької А.О.,
Козир Т.П.,
Панової І.Ю.,
розглянувши заявуРелігійної громади Української православної церкви Свято- Михайлівської парафії
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 10.08.2010
у справі№4/191-08
за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Карапиші" (СТОВ "Карапиші")
доКарапишівської сільської ради Миронівського району
треті особи:Комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківське МБТІ", Релігійна громада Української православної церкви Свято- Михайлівської парафії
провизнання права власності на нерухоме майно,
СТОВ "Карапиші" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Карапишівської сільської ради Миронівського району про визнання права власності на нерухоме майно - будівлю церкви, що знаходиться по вул. Мічуріна в с. Карапиші Миронівського району Київської області.
Рішенням господарського суду Київської області від 07.08.2009 у справі №4/191-08 позов СТОВ "Карапиші" задоволено: визнано за СТОВ "Карапиші" право власності на будівлю церкви, що знаходиться в селі Карапиші Миронівського району Київської області.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.12.2009 у даній справі рішення господарського суду Київської області від 07.08.2009 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові СТОВ "Карапиші" відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2010 у справі №4/191-08 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення місцевого господарського суду залишено в силі.
Релігійна громада Української православної церкви Свято-Михайлівської парафії звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.08.2010 у справі №4/191-08, в якій просить зазначену постанову скасувати та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статей 182, 376, частини другої статті 331 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Як докази неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 07.07.2011 у справі №10/392-07, від 07.07.2011 у справі №53/59-10(29/142-09), від 14.07.2011 у справі №9/275-05-7911.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 10.08.2010 у справі №4/191-08, про перегляд якої просить заявник, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову та визнання за позивачем права власності на будівлю церкви, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, зокрема того, що спірна будівля збудована на замовлення та за рахунок коштів позивача, знаходиться на його балансі, та в матеріалах справи відсутні докази того, що будівлю церкви збудовано без належно затвердженого проекту і з порушенням будівельних норм та правил.
Натомість у постановах Вищого господарського суду України від 07.07.2011 у справі №10/392-07, від 07.07.2011 у справі №53/59-10(29/142-09), від 14.07.2011 у справі №9/275-05-7911 Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомості, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено факти порушення вимог законодавства, зокрема: у справі №10/392-07 - позивачем здійснено будівництво спірної будівлі за відсутності проектної документації на спірний об'єкт та відповідного дозволу на його будівництво; у справі №53/59-10(29/142-09) - позивачем здійснено самовільну реконструкцію нежитлового приміщення за відсутності дозволу на виконання будівельних робіт та інших необхідних документів згідно з вимогами законодавства; у справі №9/275-05-7911 - позивачем здійснено будівництво спірної будівлі за відсутності доказів підтвердження виникнення у нього прав на земельну ділянку, на якій знаходиться спірне майно (зокрема відповідних правовстановлюючих документів на право власності чи право користування спірною земельною ділянкою, відсутності відповідного рішення про передачу у власність або користування спірної земельної ділянки).
Проаналізувавши зміст наведених постанов, колегія судців дійшла висновку, що судові рішення в цих справах прийнято і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, що не дає підстав стверджувати про наявність у наведених справах неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Враховуючи викладене, відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи №4/191-08 до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Релігійній громаді Української православної церкви Свято- Михайлівської парафії у допуску справи №4/191-08 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяМ.Малетич
Судді: С.Владимиренко
А.Заріцька
Т.Козир
І.Панова
KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)