12 грудня 2012 р. Справа № 69658/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,
за участю секретаря Драбчук М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицького відділу управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської радина постанову Галицького районного суду міста Львова від 06.12.2011 року по справі № 2-а-443/11 за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської радипро зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористану путівку, одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня,
ОСОБА_1.17.02.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицького відділу управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради,в якому з урахуванням заяв, якими було уточнено позовні вимоги, просиввизнати неправомірними дії відповідача щодо виплати йому одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС всупереч статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому недоплаченої одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 30 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому грошової компенсації за невикористану путівку в розмірі 275 грн.; визнати незаконними дії відповідача щодо невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 3 групи за 2010-2011 роки відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та стягнути з відповідача суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 3 групи за 2010-2011 роки в розмірі 7 мінімальних пенсії за віком, з врахуванням виплачених сум.
Постановою Галицькогорайонного суду м. Львова від 06.12.2011 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо виплати позивачу одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС всупереч вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щодо невиплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2010-2011 роки. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої суми одноразової компенсації передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30 мінімальних заробітних плат з врахуванням виплачених сум, нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану путівку у 2010 році в розмірі 275 грн. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату невиплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни III групи за 2010 рік та 2011 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з врахуванням виплачених сум. В решті позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що розміри щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2011 році було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», а у 2010 році така допомога не нараховувалось і не виплачувалось, так як позивачеві надано статус інваліда війни лише 19.05.2010 року.Виплата грошової компенсації за невикористану путівку у 2010 році не проводилась, так як Кабінетом Міністрів України не визначено порядку та розмірів такої компенсаційної виплати.Щодо одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір останньої визначений постановою Кабінету Міністрів України№ 649 від 20.04.2007 року «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач в судовому засіданні апеляційного судузаперечив проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.
Представник Галицького відділу управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в судове засідання не з'явився, хоча Галицький відділ управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради належним чином був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є інвалідом III групи та належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами III групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, за місцем проживання органами соціального захисту населення. Виплата проводиться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Позивачеві інвалідність було встановлено 19.05.2010 року, однак, всупереч вимогам статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нарахування та виплату позивачу одноразовоїкомпенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проведено у липні 2010 року у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України№ 649 від 20.04.2007 року «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру компенсації позивачеві застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до статті 20Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії надаються позачергові щорічні безплатні санаторно-курортні путівки або за їх бажанням грошова компенсація в розмірі середньої вартості путівки в Україні. Порядок надання путівок та розмір їх середньої вартості визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок організації щорічного оздоровлення (санаторно-курортного лікування та відпочинку) громадян, визнаних постраждалими відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено Положенням про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2000 року № 800,яким встановлено, що підставою для надання путівкина санаторно-курортне лікування є, зокрема, заява громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та довідка лікарсько-відбіркової комісії районної, обласної лікарень і спеціалізованих диспансерівдля отримання путівки (форма 070-у), дезазначається діагноз, доцільність санаторно-курортного лікування чи відпочинку, сезон та профіль санаторно-курортного закладу.
Як видно з матеріалів справи позивачне звертався до відповідача із заявою про надання йому путівки на санаторно-курортне лікування, а тому і не має права на отримання грошової компенсації за невикористану путівку.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини та прийшов до помилкового висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористану путівку.
Питання виплати інвалідам війни щорічної разової грошової допомоги до 5 травня регламентується статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни III групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Така редакція є чинною після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI, визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції вірно врахував загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, посилаючись на те, що у 2011 році при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня необхідно було застосовувати норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанови Кабінету Міністрів України № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Вірною також є позиція суду першої інстанції щодо необхідності застосування при нарахуванні та виплаті щорічної одноразової грошової допомоги позивачу розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак, суд першої інстанції припустився помилки задовольняючи позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік, так як позивачеві надано статус інваліда війни лише 19.05.2010 року, у зв'язку з чим він не має права на отримання вказаної допомоги у 2010 році.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення.
Керуючись статтями 160, 195, 198, 202, 205, 207, 254, 256 КАС України,
Апеляційну скаргу Галицького відділу управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської радизадовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду міста Львова від 06.12.2011 року по справі № 2-а-443/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Галицького відділу управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплачениходноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної разової грошової допомоги до 5 травняза 2011 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Галицький відділ управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської радиздійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю,відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат з врахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Галицький відділ управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської радиздійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2011 рік з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК
СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ
С.П. НОС