24 грудня 2012 р. Справа № 124892/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Заверухи О.Б.,
суддів - Затолочного В.С., Ніколіна В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області на постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 2 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області про нарахування та стягнення підвищення до пенсії, -
9 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яке відповідач не виплачує за період з липня по грудень 2010 року.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 лютого 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області про зобов'язання вчинити певні дії в частині вимог з 1 липня 2010 року до 8 серпня 2010 року відповідно до ст. 100 КАС України залишено без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 2 березня 2011 року позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 9 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично проведених виплат.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року, оскільки дія норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Таким чином, відповідач у 2010 році повинен діяти відповідно до приписів діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії за період з 9 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року, у відповідності до заявлених вимог.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст.197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 2 березня 2011 року по адміністративній справі № 2а-663/11 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: В.С. Затолочний
В.В. Ніколін