19 грудня 2012 р. Справа № 12980/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Дяковича В.П.,
суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження Львові апеляційну скаргу Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 14 листопада 2011 року по справі за позовом Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до Відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу,-
9.11.2011 року представник Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся в суд з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14 листопада 2011 року позовну заяву повернуто позивачу.
Позивач не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та на направити справу для розгляду в суд першої інстанції.
В апеляційній скарзі покликається на те, що скаржник звернувся до Залізничного районного суду м. Львова у відповідності до чинного законодавства України а саме відповідно до ч. 4 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження», в якому передбачено, що скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно зі ст. ст. 199 ч. 1 п. 3, 204 ч. 1 п. 4 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про те, що слід відповідно до пункту 6 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, постановити ухвалу про повернення позовної заяви позивачу.
З матеріалів справи не вбачається подання позову з порушенням підсудності.
Згідно зі статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Законом встановлено інший порядок оскарження дій державного виконавця у спірних правовідносинах, адже відповідно до ч. 4 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.
У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.12.2010року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" зазначено, що частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Отже, враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції було винесено оспорювану ухвалу з порушенням норм процесуального права, оскільки позивачем оскаржується рішення державного виконавця, яке стосується скасування постанови про винесення штрафу у виконавчому провадження згідно з виконавчим листом №2а-385/09 від 25.03.2010 року, виданим Залізничним районним судом м. Львова, то даний спір підсудний Залізничному районному суду м. Львова.
Керуючись статтями 195, 197, 199 п. 3, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 14 листопада 2011 року - скасувати, а справу № 2а-2269/11 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.П. Дякович
Судді С. П. Нос
А. І. Рибачук