25 грудня 2012 р. Справа № 94072/11 /9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області на постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 08 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,
23 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області (далі - УПФ України в Жидачівському районі) щодо перерахунку його пенсії неправомірною та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в межах шести місяців з моменту звернення до суду.
Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 08 червня 2011 року, прийнятою у порядку скороченого провадження, вказаний позов задоволено, визнано неправомірною бездіяльність УПФ України в Жидачівському районі щодо невиплати позивачу передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити йому таке підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 23 листопада 2010 року і до втрати його права на таке з урахуванням фактично виплачених сум. При цьому, вирішено, що постанова підлягає негайному виконанню.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Жидачівському районі просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Просить врахувати, що встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України.
З урахуванням вимог ч. 8 ст. 183-2 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин має право на підвищення виплачуваної йому відповідачем пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку апеляційного суду, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
При цьому, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і зобов'язав нарахувати та виплатити позивачу спірну надбавку до пенсії за період з 23 листопада 2010 року і до втрати його права на таке, тоді як він згідно із заявленими у позовній заяві вимогами просив здійснити таку виплату виключно в межах шести місяців з моменту звернення до суду, а зміна позовних вимог згідно із ч.1 ст. 137 КАС України можлива протягом усього часу судового розгляду шляхом подання письмової заяви, яка матеріалах у матеріалах справи відсутня..
За таких обставин апеляційний суд приходить до переконання про правомірність задоволення позовних вимог за період з 23 листопада 2010 року по 23 травня 2011 року.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в Жидачівському районі Львівської області, відповідний обов'язок правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі суд апеляційної інстанції не вбачає.
Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають та до уваги не приймаються.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивача судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується виходячи з положень ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області задовольнити частково.
Постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 08 червня 2011 року у справі № 2а-1343/11 скасувати і прийняти нову постанову, якою вимоги позивача ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області щодо не нарахування та невиплати позивачу ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 23 листопада 2010 року по 23 травня 2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату позивачу ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 23 листопада 2010 року по 23 травня 2011 року з урахуванням проведених у цей час виплат.
Присудити з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.
Відповідно до вимог ч.10 ст. 183-2 КАС України постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
В.В.Клюба