24 грудня 2012 р. Справа № 34057/11 /9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів: Затолочного В.С., Ніколіна В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Франківського районного суду міста Львова від 16 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
В травні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити суму недоплаченої допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 2007 року до 19 серпня 2009 року.
Постановою Франківського районного суду міста Львова від 16 вересня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2009 року в розмірі , встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2009 року, з врахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради подав апеляційну скаргу, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є матір»ю малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач є застрахованою особою та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення ними трирічного віку.
Згідно Конституції України, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року N 2017-III, позивач наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.
Відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року) встановлено, що така допомога надається щомісяця з дня надання відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більше як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.
З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом 2007 року отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», що підтверджується відповідною довідкою, виданої відповідачем, яка міститься в матеріалах справи.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» повинна була виплачуватись за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, тобто, з дня набрання чинності рішення Конституційного суду України.
В той же час, посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст.99 КАС України, колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України, в редакції, яка була чинна на момент звернення позивача до суду, розгляду і вирішення справи судом першої інстанції, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач протягом 2007 року отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», що підтверджується відповідною довідкою, виданою відповідачем, відтак, позивачу було відомо про порушення її права на виплату даної допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду позивачем.
Що стосується позовних вимог про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік, то згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6 (далі Закон № 107-6), затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 01 січня-526 грн., з 01 квітня - 538 грн., з 01 липня - 540 грн., а згідно пункту 23 цього Закону, підпункт 8 пункту 8 з розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року - 50%, з 01 січня 2009 року - 75%, з 01 січня 2010 року - 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Саме тому у 2008 році допомога нараховувалась та виплачувалась відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та положень Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності» № 1105-14 від 28.12.2007 року, яким визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн., і дане положення Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року не було визнано неконституційним.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити повністю.
Постанову Франківського районного суду міста Львова від 16 вересня 2009 року у справі № 2а-812/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: В.С. Затолочний
В.В. Ніколін