19 грудня 2012 р. Справа № 146508/11/9104
Суд в складі колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Пліша М.А. та Гуляка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради Львівської області на постанову Бориславського міського суду Львівської області від 24.11.2009 року у адміністративній справі за позовом прокурора м.Борислава в інтересах малолітнього ОСОБА_1, законного представника ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради Львівської області про визнання дій неправомірними та перерахунок і призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
У травні 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив здійснити перерахунок та виплату на її користь різницю між нарахованою відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції чинній станом на 09.07.2007 року та виплаченого допомогою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку представнику малолітнього ОСОБА_1 - матері ОСОБА_2 за період з 16.08.2007 року по 31.12.2007 року.
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є матір'ю малолітньої дитини та відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», їй як особі яка здійснює догляд за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна виплачуватися допомога в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Вважає, що виплата по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вказаний період здійснювалась не в повному розмірі.
Оскаржуваною постановою позов задоволено. Визнано дії відповідача протиправними. Зобов'язано управління нарахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Постанову суду оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що допомога позивачу виплачувалась у визначених Законом України «Про Державний бюджет України» розмірах та в межах передбачених на це бюджетних асигнувань.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є матір'ю малолітньої дитини, що підтверджується свідоцтвом про народження та відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені ст. 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є загальним, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального закону, яким є Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відповідно до ст. ст. 21, 22 Конституції України права та свободи людини є невідчужуваними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статті 56, 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 09.07.2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Як вбачається із позовної заяви, позивач просить зобов'язати нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 16.08.2007 року по 31.12.2007 року.
Частиною 2 ст. 99 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, при розгляді справи у суді першої інстанції відповідач не наполягав на застосуванні даного строку.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради Львівської області залишити без задоволення, а постанову Бориславського міського суду Львівської області від 24.11.2009 року у справі № 2а-712/09 у справі № 2-а-64/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді М.А.Пліш
В.В.Гуляк