18 грудня 2012 р. Справа № 34012/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.09.2010 року у справі за позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України до Косоньської сільської ради та ОСОБА_1 про визнання нечинним рішення ради та скасування акту на право власності на землю, -
У вересні 2010 року заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України звернувся до суду з адміністративним позовом до Косоньської сільської ради та ОСОБА_1 про визнання нечинним рішення ради та скасування акту на право власності на землю.
Оскаржуваною ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.09.2010 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України до Косоньської сільської ради та ОСОБА_1 про визнання нечинним рішення ради та скасування акту на право власності на землю.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову, якою справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що Косоньська сільська рада є суб'єктом владних повноважень у тому зазначений спір є адміністративним.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Відмовляючи у відкритті провадження заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач у судовому порядку фактично просить визнати за ним право на приватизацію земельної ділянки, яка перебуває у її постійному користуванні, за відсутності рішення суб'єкта владних повноважень щодо спірної земельної ділянки. Тому суд вважає, що має місце спір про право, та даний адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.
У вересні 2010 року заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України звернувся до суду з адміністративним позовом до Косоньської сільської ради та ОСОБА_1 про визнання нечинним рішення ради та скасування акту на право власності на землю.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Колегія суддів звертає увагу на те, що територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Основного Закону України). Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні"). Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
За правовою позицією Конституційного Суду України предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України „Про місцеве самоврядування в Україні" (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002). Зокрема, згідно з цим законом до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин відповідно до закону (пункт 34 частини першої статті 26).
Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.
Отже, положення частини першої статті 143 Конституції України „вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції" стосується вирішення органами місцевого самоврядування як суб'єктами владних повноважень питань, визначених законами, зокрема, у галузі земельних відносин.
Відповідно до пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.
Конституційний Суд України вважає, що ці повноваження охоплюються зазначеним у статті 143 Конституції України поняттям „інші питання місцевого значення", а тому при їх здійсненні сільські, селищні, міські ради виступають як суб'єкти владних повноважень, які реалізують розпорядчі та інші функції.
Конституційний Суд України вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4, пункт 1 частини першої, частина друга статті 17 Кодексу).
А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам процесуального права.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови не вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення без додержанням норм процесуального права, що згідно ст. 199 КАС України є підставою для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України - задовольнити частково.
Ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.09.2010 року у справі № 2а-286/10/0701 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді В.С. Затолочний
В.Я. Качмар