19 грудня 2012 р. Справа № 152504/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Пліша М.А., Гуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.11.2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни за 2007-2010 роки, -
19.07.2011 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом до суду та просив визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати здійснити перерахунок та виплатити недоплачену суму разової щорічної грошової допомоги як вдові померлого інваліда Великої Вітчизняної війни ІІ групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2011 рік в сумі 3500 грн. Зокрема зазначає, що у 2011 році з порушенням вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», призначена грошова допомога виплачена, як вдові померлого інваліда Великої Вітчизняної війни ІІ групи не в повному обсязі.
Оскаржуваною постановою позов задоволено. Визнано дії відповідача протиправними. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної одноразової допомоги до Дня Перемоги за 2011 рік позивачу, відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням проведених виплат.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам законодавства, просить постанову скасувати та ухвалити нову, якою у позові позивача відмовити повністю. Зокрема зазначає, що виплата даної грошової допомоги, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Крім того, управління праці та соціального захисту населення як розпорядник коштів керувався виключно нормами чинного законодавства, відповідно до статей Бюджетного кодексу України та Законів України про Державний бюджет на відповідні роки, відповідно до яких надходили кошти до управління праці та соціального захисту населення для проведення виплати одноразової щорічної допомоги.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Безспірно встановлено, що позивач є вдовою померлого інваліда Великої Вітчизняної війни другої групи ОСОБА_1, що підтверджується довідкою виданою Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації від 15.07.2011р. та пенсійним посвідченням НОМЕР_1 виданого 09.12.1992р. Тернопільським районним Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації. ОСОБА_1 вдруге не одружилася.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України».
У статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказано, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до ст. 15 цього Закону, в редакції від 09.07.2007 року, щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», обов'язок визначення розміру щорічної разової грошової допомоги покладений на Кабінет Міністрів України у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Разом із тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. за №10-рп/2008 вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після 22.05.2008 р. застосуванню до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак всупереч приписів даної статті відповідачем дана допомога позивачу виплачена відповідно до постанови КМ України №341 від 04.04.2011 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» у сумі 320 гривень.
Окрім цього відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при нарахуванні та виплаті щорічної одноразової грошової допомоги позивачу, слід виходити із розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2011 році встановлювались Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік».
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.11.2011 року у справі № 2а-17152/11/1915 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді М.А. Пліш
В.В. Гуляк