18 грудня 2012 р. Справа № 34705/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного податку в розмірі 748,91 грн., -
15.10.2010р. Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного податку в розмірі 748,91 грн.
Оскаржуваною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року залишено без розгляду позов Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного податку в розмірі 748,91 грн.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену ухвалу скасувати покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську суд виходив з того, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення його без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. (ч.1 ст. 100 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.
Відповідно до ст. 5.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Статтею 15 Закону врегульовано порядок застосування строків давності. Так, підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 цієї статті передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Згідно з підпунктом 15.1.2 вищезазначеного пункту податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання. Відповідно до підпункту 15.2.1 пункту 15.2 та підпункту 15.3.1 пункту 15.3 зазначеної статті Закону, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" судам слід враховувати приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Остання передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення. При цьому наслідки пропущення зазначеного строку регулюються статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови не вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 199 КАС України є підставою для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську - задоволити.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року у справі № 2а-3613/10 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на продовження розгляду.
Ухвала є остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді В.С. Затолочний
В.Я. Качмар