13 грудня 2012 р. Справа № 134844/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 18 травня 2012 року у адміністративній справі №1394/4900/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є особою постраждалою в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІІ групи внаслідок захворюванням пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, у зв'язку з чим має право на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення. Відповідачем у 2008 - 2009 роках така допомога виплачувалась в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 18 травня 2012 року адміністративний позов задоволено частково, зобов'язано Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 та 2009 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на постанову суду в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку із чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Особи які беруть участь у справі, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з наслідками аварії Чорнобильської катастрофи та відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної грошової допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам ІІІ групи у розмірі чотири мінімальні заробітні плати.
Згідно з пп. 11 п. 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Тобто даною нормою були внесені зміни до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, в частині встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення.
Однак зазначене вище положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було визнане неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Як вбачається із відповіді Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 22.02.2010 року №2605/10-89, щорічна допомога на оздоровлення, передбачена ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», була виплачена позивачу в червні 2008 року та в лютому 2009 року в розмірі 90 грн..
Тобто на час проведення таких виплат діяла редакція ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка була чинною до внесення змін до неї Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічна допомога на оздоровлення була встановлена в розмірі чотири мінімальні заробітні плати і дану суму відповідач був зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу.
Відповідно до ст. 71 цього Закону Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок та розміри таких виплат, в тому числі щорічної допомогу на оздоровлення, особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, чи інших законів, якими встановлено розміри мінімальної заробітної плати.
Тому колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, виплачуючи у 2008 - 2009 роках позивачу допомогу на оздоровлення, неправомірно застосовував положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 18 травня 2012 року у адміністративній справі №1394/4900/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді С.М. Кузьмич
І.Я. Олендер