12 грудня 2012 р. Справа № 7211/10 /9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України у Хмельницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 15.06.2009 року звернувся в суд з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України у Хмельницькій області, в якому просив скасувати постанову серія ВС №113362 від 30.05.2009 року.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що вчинене 30 травня 2009 року правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.122 КУпАП, що виразилось у перевищенні допустимої швидкості, фіксувалось за допомогою сертифікованого приладу марки «Візир» №0810748, вина підтверджується постановою по справі про адміністративне правопорушення серія ВС №113362 та іншими матеріалами справи, а тому накладення на позивача штрафу в розмірі 340,00 гривень за вчинене є справедливим.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2009 року скасувати. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.
Зазначає, що про складання протоколу та постанови у справі про адміністративне правопорушення йому нічого не було відомо до моменту отримання постанови. Вказані документи він не підписував і пояснень з приводу викладених у них обставин нікому не давав, де і коли виносилася дана постанова йому було невідомо, що є грубим порушенням вимог КУпАП та п.5 ст.10Закону України «Про міліцію».
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою старшого інспектора адміністративної практики Львівського взводу ДПС БДПС ДАІ при ГУ МВС України у Львівській області Шварца О.В. від 30.05.2009 року за ч.1 ст.122 КУпАП ОСОБА_1 підданий штрафу в сумі 340,00 гривень за те, що 30.05.2009 року о 09 год. 27 хв. на автодорозі Київ-Чоп, керуючи автомобілем «Мітсубісі» в населеному пункті Пасіки-Зубрицькі, д.н. НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 85 гм/год., і на порушення п.12.4 Правил дорожнього руху України перевищив допустиму швидкість руху.
Як видно із змісту постанови зазначене правопорушення зафіксовано технічним засобом "Візир" №0810748, що має функцію фотозйомки, відтак, відповідно до ст.14-1 КУпАП, стягнення накладено на власника транспортного засобу, яким, відповідно до свідоцтва про реєстрацію, є позивач, при цьому постанову винесено у його відсутності відповідно до ст.258 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів зазначає, що згідно Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Постановою КМУ від 14.04.1997 року №341, одними з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки дорожнього руху, удосконалення регулювання дорожнього руху, захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху (п.2, п.4).
Організація дорожнього руху здійснюється із застосуванням технічних засобів відповідно до правил і стандартів (ст.27 Закону України «Про дорожній рух»).
Показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху є доказами по справі (ст.251 КУпАП), висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст.252 КУпАП).
Власники (співвласники) транспортних засобів відповідно до ст.14-1 КУпАП притягаються до відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.
Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що відповідно до призначення радіолокаційного відеозаписуючого вимірювача швидкості «Візир» та основних технічних характеристик відсутня вказівка на роботу даного приладу в автоматичному режимі.
В оскаржуваній постанові зазначено про застосування приладу «Візир», однак відсутні дані, як він був налаштований, який був встановлений тип цілі, дата повірки, дані чи допущений працівник ДПС, який склав постанову, до роботи зі спеціальними технічними засобами.
В той же час, на момент винесення оскаржуваної постанови та відповідно до листа Держспецзв'язку вих.№8/1-817 від 25.03.2009 року пристрій фіксації порушень Правил дорожнього руху «Візир» органами ДАІ України для проведення державної експертизи або сертифікації до Держспецзв'язку не надавався, процедур державної експертизи або сертифікації не проходив, експертного висновку або Сертифіката відповідності у сфері захисту інформації не мав, тому суд апеляційної інстанції не може прийняти як доказ показання цього приладу та долучені фото.
Таким чином, відповідачем не було надано документи, які б підтверджували, що вищевказаний прилад «Візир» має усі передбачені законодавством документи, які б підтверджують правильність його роботи.
Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, встановлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Колегія суддів приходить до переконання, що відповідно до ст.10 Закону України «Про міліцію», Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України при виявленні правопорушення працівник ДАІ має втрутитись та запобігти правопорушенню. Втручання при правопорушеннях полягає в обов'язковому реагуванні на дії громадян з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, застосування до порушників установлених заходів впливу (п.12.11 Інструкції).
Згідно ст.258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних приладів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до відповідальності і протягом трьох днів з дня винесення має бути надіслана цій особі.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).
Згідно ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Під час виявлення інспектором порушення ПДР, водій не зазнав реагування, тобто втручання в протиправні дії не зазнав. Таким чином, працівник ДПС ДАІ був пасивним спостерігачем дій водія, а не посадовою особою, яка згідно до норм чинного законодавства має забезпечувати безпеку дорожнього руху.
Колегія суддів приходить до переконання, що при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідачем не були дотримані вимоги ч.2 ст.33 КУпАП, а саме, не враховано характер правопорушення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника та обставини, які пом'якшують відповідальність, тобто постанова винесена упереджено, а інспектором необ'єктивно досліджені та враховані всі обставини, які мають значення для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства колегія суддів прийшла до висновку, що при винесенні відповідачем постанови про адміністративне правопорушення порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, тому постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування постанови старшого інспектора адміністративної практики Львівського взводу ДПС БДПС ДАІ при ГУ МВС України у Львівській області Шварца О.В. від 30.05.2009 року серія ВС №113362 про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.1, 4 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.3, 202 п.1, 4, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2009 року у справі №2а-2617/09 скасувати і прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову старшого інспектора з адміністративної практики Львівського взводу ДПС БДПС ДАІ (для ОДДЗ) при ГУ МВС України у Львівській області Шварца О.В. серія ВС №113362 від 30 травня 2009 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 гривень.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
М.П. Кушнерик