Справа № 2-2843/11
21 лютого 2012 року
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Некрасова О.О.
при секретарі Макарчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-2007», третя особа: Дочірнє підприємство «Дніпро-Стандарт»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
В липні 2011 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-2007», третя особа: Дочірнє підприємство «Дніпро-Стандарт»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, в якій просила поновити її на роботі на посаді менеджера з продажів торгового відділу ТОВ «Стандарт-2007»та стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-2007»на її користь 11 304 грн. 28 коп. В обґрунтування позову вказала, що 09 січня 2007 року її було прийнято на роботу до Дочірнього підприємства «Дніпро-Стандарт»на посаду секретаря. Їй було визначено робоче місце у м. Дніпропетровську по вул. Ленінградська, 68. Під час роботи, 20 травня 2008 року у неї народився син -ОСОБА_2 і тому відповідно до наказу ДП «Дніпро-Стандарт»№ 37 від 14 серпня 2008 року в період з 14 серпня 2008 року по 20 травня 2011 року вона знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Однак, коли вона в травні 2011 року вийшла на роботу, то з'ясувала, що приміщення, де вона працювала до відпустки, орендує інше підприємство, а про її роботодавця ніхто не знає. Вона невідкладно почала пошуки контактних телефонів свого роботодавця за допомогою відкритих джерел. Через тривалий час їй вдалося розшукати телефони головного офісу компанії в м. Києві. Зателефонувавши туди вона попросила визначити їй робоче місце, проінформувати про її подальші умови праці, а також повідомила про свою готовність виконувати трудові обов'язки згідно з умовами трудового договору. Однак, на її здивування, у відповіді її було повідомлено, що її було звільнено за власним бажанням. Згодом вона отримала поштою трудову книжку. Як вбачається із поштового штемпеля на конверті лист із трудовою книжкою було відправлено лише 20 червня 2011 року, а отримала вона його лише 22 червня 2011 року. Ознайомившись із записами у трудовій книжці вона дізналася, що в той час коли вона знаходилась у відпустці по догляду за дитиною її було переведено на посаду менеджера з продажів торгового відділу ТОВ «Стандарт-2007», тобто на інше підприємство без її згоди на перевід. Окрім того, вона дізналася, що її було незаконно звільнено задовго до надіслання трудової книжки -25 жовтня 2010 року, згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Вважає, що таке звільнення є незаконним, оскільки вона не подавала до ТОВ «Стадарт-2007»жодних заяв, в тому числі про звільнення із вказаного підприємства за власним бажанням, їй не було відомо про факт переведення на іншу роботу, згоди на перевід вона не давала та не була ознайомлена з відповідними наказами. Тому вона вважає, що її повинно поновити на роботі та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6304 грн. 28 коп. Також вважає, що своїми діями відповідач порушив її законні права, що призвело до моральних страждань, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. З моменту звільнення вона втратила спокій і сон. Звертаючись до відповідача за роз'ясненнями вона постійно відчувала себе приниженою, ображеною та кинутою на призволяще. Байдужність відповідача та чиновників до її горя принижують честь та людську гідність. Після таких подій вона взагалі стала погано себе почувати і постійно знаходилась в пригніченому стані. Вона мати малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Такі дії відповідача вплинули на її дитину та близьких. Вона разом з чоловіком вимушено позичали кошти для існування своєї родини. Самостійно працевлаштуватись вона не могла, оскільки відповідач надіслав їй трудову книжку лише в червні 2011 року. На цьому підґрунті в неї виникають постійні сварки із чоловіком, який вже просто фізично не може самостійно утримувати родину, а вона не може йому в цьому допомогти. Своїми неправомірними діями відповідач завдав її родині непоправимої моральної шкоди. Розмір її шкоди безмежний, але якщо спробувати виміряти його в гроші то сума має принаймні компенсувати її витрати на оздоровлення та поліпшення загального психологічного стану родини, що вона оцінює в розмірі 5 000 грн. 00 коп.
У судове засідання позивачка не з'явилася, але надала заяву з проханням задовольнити її позовні вимоги та розглянути справу без її участі. У разі відсутності представника відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений через засоби масової інформації, про причини неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.
В силу ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Оскільки з наказом про звільнення позивач був ознайомлений 22 червня 2011 року, а з позовом до суду вона звернулася 19 липня 2011 року, то позивачкою не було пропущено строк для вирішення трудового спору.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18 та від 25 травня 1998 року №15 "Про практику розгляду судами трудових спорів" вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру поступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
У судовому засіданні встановлено, що наказом № 216 від 02 січня 2007 року ОСОБА_3 було прийнято на посаду секретаря до Дочірнього підприємства «Дніпро-Стандарт».
Наказом № 352 від 01 жовтня 2007 року переведена на посаду менеджера оптової торгівлі Дочірнього підприємства «Дніпро-Стандарт».
У зв'язку з народженням сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наказом № 37 від 14 серпня 2008 року було надано ОСОБА_3 декретну відпустку до досягнення дитиною трирічного віку з 14 серпня 2008 року по 20 травня 2011 року.
Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_3 під час знаходження ОСОБА_3 у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, наказом № 67 від 31грудня 2008 року ОСОБА_3 була звільнена за переводом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-2007»на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до ст. 32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника.
Пунктом 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" також передбачено, що відповідно до ст. 32 КЗпП переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника.
У судовому засіданні було встановлено, що позивачка не надавала згоди на переведення на іншу роботу, ніяких заяв з цього приводу вона до відповідача не подавала.
Тому суд вважає, що наказ № 67 від 31грудня 2008 року, згідно якого ОСОБА_3 була звільнена за переводом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-2007»на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України, було видано з порушенням трудового законодавства.
Наказом № 05-к від 19 січня 2009 року ОСОБА_3 була прийнята на посаду менеджера з продажів торгового відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-2007».
Наказом № 216/3 від 25 жовтня 2010 року ОСОБА_3 було звільнено з посади за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України.
Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
У судовому засіданні, також було встановлено, що позивачка заяви про звільнення за власним бажанням до відповідача не подавала.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Частиною першою ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Оскільки позивачку було звільнено з займаної посади 25 жовтня 2010 року, а трудову книжку позивачка отримала лише 22 червня 2011 року, що підтверджується штемпелем на копії конверту, то відповідачем було порушено вимоги ст. 47 та ст. 116 КЗпП України.
Працівник вважається звільненим з роботи без законних підстав тоді, коли не доведено наявності обставин, за якими його звільнено, або коли не доведено вчинення ним дій, за які його звільнено, або коли за такі дії закон не передбачає можливості звільнення.
Якщо власник або уповноважений ним орган порушив чинні правила щодо звільнення працівника з роботи, він підлягає поновленню на роботі. Якщо працівник, який звернувся до суду з позовом про незаконне звільнення, не бажає повернутись на попереднє місце роботи, суд постановляє рішення про визнання звільнення незаконним без поновлення працівника на роботі.
Таким чином, відповідач без законної підстави, з порушенням трудового законодавства, звільнив позивачку з 25 жовтня 2010 року, а тому необхідно визнати наказ № 216/3 від 25 жовтня 2010 року про звільнення ОСОБА_4 з посади за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України незаконним.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи позивачка звернулася до суду з позовом 19 липня 2011 року. Ухвалою від 25 липня 2011 року було відкрито провадження по справі, таким чином справа не розглядається більше одного року не з вини позивачки, що є підставою для винесення судом рішення про виплату позивачці середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, тобто з 25 жовтня 2010 року по день винесення рішення суду.
Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).
Згідно ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Оскільки, позивачку було звільнено 25 жовтня 2010 року, то останніми два календарних місяця роботи будуть серпень-вересень 2010 року.
Мінімальна заробітна плати за серпень 2010 року складає 888 грн. 00 коп. та за вересень 2010 року теж складає 888 гривень, тобто середньомісячна заробітна плата буде складати: 888 грн. 00 коп.
Відповідно до листа Міністерства праці від 25 серпня 2009 року за № 9681/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік» кількість робочих днів у серпні 2010 року -21 день, у вересні 2010 року -22 дні, а всього 43дні.
Таким чином, за середньоденна заробітна плата складає: 888 грн. 00 коп./43= 20 грн. 65 коп.
Термін вимушеного прогулу з наступного дня після звільнення (26.10.2010 р.) по день винесення судом рішення складає 330 робочих днів, тому підлягає стягненню з відповідача компенсація за вимушений прогул в сумі 6814 грн. 50 коп. (330 роб. днів х 20,65 грн. серед. ден. заробіток) -середня заробітна плата на час затримки розрахунку при звільнені. Проте позивачка просить стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день пред'явлення позову в сумі 6304 грн. 28 коп. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то позов повинен бути задоволений в межах заявлених вимог, тобто з відповідача на користь позивачки слід стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 6304 грн. 28 коп.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Що стосується вимог позивачки щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000 грн. 00 коп., то вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Обговорюючи питання про суму моральної шкоди, суд враховує ступінь і характер заподіяної шкоди, тривалість відчуваємих позивачем незручностей, з урахуванням вимог розумності і справедливості суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 500 грн. 00 коп.
Законом України «Про судовий збір»передбачено, що ставка за подання до суду позовної заяви майнового характеру складає: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
З матеріалів справи вбачається, що ціна позову складає 6804 грн. 28 коп., тобто 1% від ціни позову буде складати 68 грн. 04 коп., що менше ніж передбачено законодавством, тому судовий збір по даній справі буде складати 214 грн. 60 коп.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір 214 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік», Постановою Пленум Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»ст. ст. 38,47,116, 235,237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 15, 57-61, 81, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-2007», третя особа: Дочірнє підприємство «Дніпро-Стандарт»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_3 на роботі в посаді менеджера з продажів торгового відділу ТОВ «Стандарт-2007».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-2007» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6304 грн. 28 коп., та відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 гривень, а всього 6804 (шість тисяч вісімсот чотири) грн. 28 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-2007» в дохід держави судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя О.О.Некрасов