11 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/5093/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. по справі № 2а-1670/5093/12
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач - ФОП ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що порушень вимог підпункту 14.1.181 статті 14, статті 180, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки від 09.07.2012 № 216/1701-2565506800, не вчиняв, а відтак податкове повідомлення-рішення № 0000541701 від 18 липня 2012 року Гадяцькою МДПІ винесено безпідставно та необґрунтовано. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання його неправомірним та скасування.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Гадяцької міжрайонної ДПІ Полтавської області ДПС від 18 липня 2012 року № 0000541701.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1832, 67 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять дві) грн. 67 копійок.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.14.1.181 ст. 14, ст. 180, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.07.2012 року Гадяцькою міжрайонною державною податковою інспекцією складено Акт № 216/1701-25655068000 про результати документальної виїзної позапланової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2012 року.
Згідно із висновками акту перевірки від 09.07.2012 року № 216/1701-25655068000 зазначено, що в порушення п. 14.1.181 ст. 14, ст. 180, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 неправомірно віднесено до податкового кредиту квітня місяця 2012 року суму ПДВ 183333 грн. витрати з придбання майна - комбайн зернозбиральний CLAAS LEXON 480 2003 року випуску на суму 1100000 грн. в т. ч. сума ПДВ - 183333,33 грн., оскільки даний транспортний засіб не зареєстрований на позивача як на фізичну особу-підприємця.
На підставі даного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0000541701 від 18.07.2012 року, яким згідно п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, ст. 14, ст. 180, п. 198.3 ст. 198 ПКУ зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 р. на 183 267 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судовим розглядом встановлено, що 26 квітня 2011 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Техноторг - Дон" укладено договір куплівлі- продажу. Згідно умов даного договору позивач придбала у ТОВ "Техноторг - Дон" за 1 406 000 грн. транспортний засіб комбайн зернозбиральний CLAAS LEXON 480 2003 року випуску б/у в комплектації: жатка зернова 9 м 2004 року випуску, рапсовий стіл 2004 року випуску, візок транспортний 2004 року випуску, що також підтверджується рахунком - фактурою № ТехЫ000151 від 26 квітня 2011 року, актом приймання - передачі від 16 травня 2011 року за договором купівлі - продажу від 26 квітня 2011 року.
Правомірність придбання вказаного транспортного засобу, а також той факт, що кошти за даний транспортний засіб, у тому числі ПДВ, позивачем сплачувались як фізичною особою - підприємцем, підтверджується, податковими накладними № 11224 від 26 квітня 2011 року (а. с. 24), № 0011225 від 27 квітня 2011 року (а. с. 23), № 0011226 від 28 квітня 2011 року (а. с. 27), а також випискою з банківського рахунку фізичної особи - підприємця (а. с. 80 - 82), наявними в матеріалах справи. Дана обставина, також, не заперечується відповідачем.
Вищевказаний транспортний засіб був зареєстрований ІДТН Полтавської ОДА за ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 08 червня 2011 року.
Придбання даного транспортного засобу з метою використання у підприємницькій діяльності позивача відповідає зареєстрованим видам діяльності позивача, а саме: надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; змішане сільське господарство (а. с. 10).
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", зокрема пунктами 6-7 встановлено, що: транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі - підрозділи Державтоінспекції). Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами. Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Відповідно пункту 8 вищевказаної Постанови державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Також, що згідно зі статтею 325 цього Кодексу суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
При цьому, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 320 Цивільного кодексу України).
Між тим, суб'єктами господарювання визнаються, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 55 Господарського кодексу України).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що чинне законодавство не передбачає такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України).
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пп. 14.1.36 ПК п.14.1 ст. 14 України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами
Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Таким чином, ОСОБА_1 не мала змоги зареєструвати ввезені транспортні засоби, як фізична особа-підприємець, оскільки така можливість не передбачена чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, в тому числі автоматичне бюджетне відшкодування в порядку та за критеріям, визначеним у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно до пп. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (послуг); або дата отримання товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Матеріалами справи встановлено, що єдиною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало формування позивачем податкового кредиту за операцією по придбанню транспортного засобу - комбайну зернозбирального CLAAS LEXON 480 2003 року випуску.
Аналізуючи наведені правові положення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит по операціях з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені статтею 198 ПК України.
Таким чином, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку по придбанню транспортного засобу - 183 267 грн. за квітень 2012 року.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року по справі № 2-а-1670/5093/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. по справі № 2а-1670/5093/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.