04 грудня 2012 р.Справа № 2а-1870/5229/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-1870/5229/12
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач - ФОП ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 26.01.2012 року № 0000351702/7473, яким збільшено грошове зобов'язання позивача по податку на додану вартість на суму 11 332 грн. 24 коп.
Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 року №0000351702/7473 прийнято за наслідками проведення камеральної перевірки. При цьому, позивач просив суд врахувати, що відповідного Акту перевірки він не отримував. В ході судового засідання позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування в ДПІ в м.Сумах Акта камеральної перевірки, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення. Ознайомившись з Актом камеральної перевірки № 549/17-212/НОМЕР_1 від 20.12.2011р., позивач зазначив, що в акті зазначено про порушення абз. 2 198.6 п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України). З даними висновками ДПІ в м.Сумах позивач не погоджується, оскільки відповідно до п.п 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України «Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.». Виходячи з висновку Акта камеральної перевірки, відповідач, виключно на підставі даних зазначених в податковій декларації, зробив висновок про відсутність у позивача права на віднесення сум податку до податкового кредиту по господарським операціям між позивачем та ТОВ «А.НЕТ» з посиланням на порушення абз. 2 198.6 п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України. Вищезазначеною нормою визначено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами). Однак, при проведенні камеральної перевірки перевіряючи ДПІ в м.Сумах не перевіряли і не могли перевіряти первинні документи на підставі яких було сформовано податковий кредит, оскільки камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. При цьому, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та факту здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «А.НЕТ» позивачем було надано відповідні первинні документи.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 26.01.2012 року № 0000351702/7473, яким збільшено грошове зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 по податку на додану вартість на суму 11 332 грн. 24 коп.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 51 Цивільного кодексу України, ст. 44, п.85.2 ст. 85, Податкового кодексу України, ст.2, ч.2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.5 п.7.4, ст.7, Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 3, п.3 ст. 5, п.1 ст. 7, 17 Господарського кодексу України, ст. ст. 51, 203 ,207, 228, 626, 629 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2011 року представниками ДПІ в м. Сумах було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, за результатами проведення якої складено акт від 20.12.2011 року № 549/17-212/НОМЕР_1 (а.с.30-33), в ході якої була використана податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2011 року від 21.11.2011р. №9011783133, додаток №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»від 21.11.2011р. та реєстр отриманих та виданих податкових накладних.
Як вбачається з Акту перевірки (а.с.31), в результаті проведеної перевірки декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 оку СПД ФО ОСОБА_1 наданої до ДПІ в м.Суми 21 листопада 2011 року реєстраційний номер 9011783133 було встановлено, що на підставі співставлення даних АРМу «Контрагенти»платник віднесений до 2 категорії.
Так, за жовтень 2011 року СПД ФО ОСОБА_1 було занижено податкове зобов'язання на суму ПДВ 2263,68 грн., а саме по Дочірньому підприємству «БС-висотник»ТОВ «Укргазмонтажпроект» згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2011 року не включена податкова накладна №14 від 14.10.2011р. Обсяг постачання становить 11092,08 грн., в т.ч. сума ПДВ -1848,68 грн., та податкову накладну №20 від 27.10.2011р. Обсяг постачання становить 2490,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 415 грн., чим було порушено п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.
Крім цього, при поданні додатку №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" розділ ІІ «Податковий кредит»в рядку 4 включена податкова накладна №06102011 від 06.10.2011р. по контрагенту ТОВ «А.НЕТ». Стан платника «23» (місцезнаходження не встановлено), на суму ПДВ 9065,79 грн., чим було порушено абз.2 п.п.198.6 п.198.1 ст.198 ПК України.
При цьому, згідно пояснень представника відповідача, судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2012р. (тобто в період після складення Акту камеральної перевірки і до винесення податкового повідомлення-рішення) позивачем було подано до ДПІ в м.Сумах уточнюючий розрахунок №9000348728 та Додаток №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», відповідно до якого позивачем було усунуто розбіжність по заниженому податковому зобов'язанню по контрагенту ДП «БС-Висотник» ТОВ «Укргазмонтажпроект», яке перебуває на обліку в ДПІ в м.Суми, на суму ПДВ 2263,68 грн.
З урахуванням викладеного, за наслідками проведеної перевірки, ДПІ в м.Сумах було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2012 року № 0000351702/7473, яким збільшено грошове зобов'язання позивача по податку на додану вартість на суму 11332 грн. 24 коп. в т.ч. за основним платежем 9065,79 грн. та штрафними санкціями 2266,45 грн. (а.с.5).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до 75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України «Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу ґрунтуються на даних автоматизованого співставлення показників податкової звітності за жовтень 2011 року з податку на додану вартість по податковим зобов'язанням і податковому кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Так, СПД ФО ОСОБА_1 був віднесений до 2-ї категорії, а саме: завищений податковий кредит по контрагенту ТОВ «А.НЕТ».
На адресу СПД ФО ОСОБА_1 було направлено лист від 05.12.2011р. про надання підтверджуючих документів, однак, як зазначає відповідач, на час складання Акту камеральної перевірки, платником (позивачем) документи не були надані.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено факт надсилання (отримання) позивачем відповідно листа про витребування первинних документів.
Надаючи оцінку висновкам податкового органу викладеними в акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 20.12.2011 року № 549/17-212/НОМЕР_1, суд першої інстанції правомірно виходив з того, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п. 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість , якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.
Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем надано відповідні первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції з ТОВ «А.НЕТ», а саме: рахунок фактура №СФ 0000212 від 06.10.2012р., видаткову накладну № РН - 0000199 від 06.10.2011р. на суму 54394,75 грн. (ПДВ 9065,79 грн.), податкову накладну 6102011 від 06.10.2012р. на суму ПДВ 9065,79 грн., квитанції до прибуткових касових ордерів (а.с.25-29).
Колегія суддів зазначає, що порушення контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
Тобто, доводи відповідача не є підставою для позбавлення покупця права на відшкодування ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Крім того, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДА, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Таким чином, апелянтом не було надано вагомих доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198 , 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-1870/5229/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.