15 листопада 2012 р. Справа № 2011/2а-9142/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Курило Л.В.
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2011р. по справі № 2011/2а-9142/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
24.06.2011 року позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з вищезазначеним адміністративним позовом.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2011 року позов задоволено.Визнано протиправною бездіяльність відповідача. Зобов'язано відповідача нарахувати та сплатити позивачеві підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 22.12.2010. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує на порушення судом першої інстанції приписів ст.99 КАС України та вважає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги на майбутнє.
Виходячи з приписів ч.8 ст.183-2 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з року, без обмеження будь-яким строком.
Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції, однак вважає постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2011 року по справі № 2011/2а-9142/11 такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( в редакції Закону до 19.06.2011 р.) обмежень щодо застосування ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" встановлено не було.
Виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач в період з 22.07.2011 року не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 та був зобов'язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок по виплаті підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Доводи апеляційної скарги висновків суду в зазначеній частині не спростовують.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Таким чином, з 23 липня 2011 року розміри виплат, передбачених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визначаються постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року.
Відтак, враховуючи дату звернення позивача до суду з даним позовом, період, за який позивач просить захистити його права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни, колегія суддів зазначає, що підстави для невиплати позивачеві зазначеного підвищення у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відсутні починаючи з 25.12.2010 р. по 22.07.2011 р., зміни у зазначену статтю не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсій за зазначений період.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги за період з 23.07.2011 року задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Враховуючи те, що судом першої інстанції невірно визначено період, за який відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивачеві, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог за період з 25.12.2010 року по 22.07.2011 року.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова - задовольнити частково.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2011р. по справі № 2011/2а-9142/11 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як дитині війни та провести відповідні виплати - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 25.12.2010 року по 22.07.2011 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та провести відповідні виплати за період з 25.12.2010 року по 22.07.2011 року.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Курило Л.В.
Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.