11 грудня 2012 р.Справа № 2а-10086/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калиновського В.А.
Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі № 2а-10086/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тау-система"
до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тау-система", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0000072221 та №0000082221 від 18.04.2012 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки суб'єкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки від 11.04.2012 № 245/22-2/31641619, є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехноопт» обчислював правильно, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тау-система" задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а також судом першої інстанції не надана належна правова оцінка обставинам справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Тау-система» по взаємовідносинам із ТОВ «Промтехноопт»у період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 11.04.2012 № 245/22-2/31641619.
На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 18.04.2012 року прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 0000082221 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 12603 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6301,5 грн. та № 0000072221 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 14493 грн.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті перевірки висновок суб'єкта владних повноважень про безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виписаних контрагентами, вказаними в акті перевірки, та віднесення до складу витрат, оскільки правочини з ними є нікчемними і не підлягають відображенню в податковому обліку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що судом не встановлено порушення ТОВ «Тау-система» вимог Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехноопт», що свідчить про неправомірність винесених податкових повідомлень-рішень Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, №0000072221 та №0000082221 від 18.04.2012 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.
Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.
У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Судом встановлено, що в 2011 році між позивачем, ТОВ «Тау-система »в якості покупця та ТОВ «Промтехноопт» в якості постачальника було укладено письмовий правочин у формі договору поставки № 23/5-1 від «01»травня 2011 року, предметом якого постачальник зобов'язується передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки непродовольчу продукцію ( надалі - Товар ) у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати Товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.
В межах згаданого правочину були проведено господарську операцію з поставки проводу ASxSN 4х35 в кількості 1,363 кілометра, які оформлені видатковою накладною №28/10-1 від 28 жовтня 2011 року на суму 75615,60 грн., податковою накладною №659 від 28 жовтня 2011 року на загальну суму 75615,60грн. (в тому числі ПДВ -12602,60грн.).
Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними Дт рахунку 28.1 бухгалтерського обліку.
Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 24 листопада 2011 року здійсненого перевізником ФОП Біличок В.В. на підставі Договору транспортних послуг від 4 січня 2011 року, та Акту виконаних робіт (послуг) від 24 листопада 2011 року.
Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: видатковою накладною №28/10-1 від 28 жовтня 2011 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: проводу ASxSN 4х35 в кількості 1,363 кілометра.
Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням № 50 від 28.10.2011р. на загальну суму 75615,60грн. (в тому числі ПДВ -12602,60 грн.).
В подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: реалізовано ТОВ «Енергопром АО» відповідно до видаткової накладної № РН - 910 від 24 листопаду 2011р. на суму 154100,10 грн., податкової накладної № 67 від 28 жовтня 2011р. на загальну суму 245266,38 грн. (в тому числі ПДВ -40877,73 грн.). Товар був поставлений згідно договору поставки № 10/1-11 від «10» січня 2011 року.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що у взаємовідносинах позивача з ТОВ «Промтехноопт» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за жовтень 2011 року та зазначає наступне.
Частинами другою та третьою ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з вимогами п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р.№88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168\704) первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Досліджені судом первинні документи не мають дефектів форми та змісту, підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій.
Встановлені судом обставини спростовують висновки, викладені в акті перевірки суб'єктом владних повноважень про відсутність факту реального виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність основних засобів, та висновок про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Матеріали справи містять докази, що засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.
Норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» передбачають, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи.
Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не має.
Колегія суддів зазначає, що копії первинних документів не мають дефекту форми, змісту або походження та прийняті на підставі положень Податкового кодексу України п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №8 8, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення).
Щодо посилань відповідача на відсутність реальності господарських операцій за цими правочинами слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.
Відповідачем доказів нереальності даної господарської операції, що здійснена платником податку на додану вартість та доказів наявності умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано.
Також не надано доказів на підтвердження обставин щодо відсутності ділової мети у позивача під час виконання контрагентом обумовлених договором робіт, а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій свого контрагента за укладеним договором.
Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента ТОВ «Промтехноопт» не встановлені.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність винесених податкових повідомлень-рішень Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, №0000072221 та №0000082221 від 18.04.2012 року, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012 року по справі № 2а-10086/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено. Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі № 2а-10086/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.