11 грудня 2012 р.Справа № 2а-8389/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-8389/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прома Україна"
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач - ТОВ "Прома Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС № 0006972305 та № 0006982305 від 26.12.2011 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Судження субєкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки від 06.12.2011 № 5812/2305/33480189 є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Донтрансторг" обчислював правильно, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочином, який повністю відповідає вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0006972305 від 26.12.2011 року.
Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0006982305 від 26.12.2011 року.
Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прома Україна" судові витрати у розмірі 1024 грн. (одна тисяча двадцять чотири гривні).
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.12.2011р. Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Прома Україна" щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку із ТОВ "Донтрансторг" (код-36061529) за період з 01.04.2010 по 30.09.2010р.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 06.12.2011 № 5812/2305/33480189.
26.12.2011 р. відповідач з посиланням на згаданий акт прийняв спірні податкові повідомлення рішення № 0006972305 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 53519,00грн. (у тому числі за основним платежем 42815,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10704,00грн.) та № 0006982305 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42815,00грн. (у тому числі за основним платежем 34252,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8563,00грн.)
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 06.12.2011 № 5812/2305/33480189 висновок суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Прома Україна" п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Судовим розглядом встановлено, що 05.05.2010р. між позивачем, ТОВ "Прома Україна" (в якості покупця), та ТОВ "Донтрансторг" (в якості постачальника) було укладено договір № 05/05.10, предметом якого є поставка електрообладнання.
Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.
Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє- та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання
Доказів, які б підтверджували нерозумність або необачність правової поведінки ТОВ «Прома Україна" у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів з контрагентом матеріали справи не містять.
Також в ході розгляду справи також не виявлено фактичних даних, які б засвідчували несумісність придбаних у зазначеного контрагента товарів та робіт з господарською діяльністю позивача.
Долучені до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.
З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи.
Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності.
Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), матеріали справи не містять.
Наявність первинних документів та їх належне документальне оформлення відповідачем не заперечується.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень відповідача про відсутність реальності господарських операцій за спірним правочином, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних даних, які б достовірно доводили факт нікчемності спірного правочину або факт вчинення платником податків порушення закону з питань оподаткування. Так, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.
Щодо висновку податкового органу про нікчемність правочину, колегія суддів зазначає.
Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
З приписів ст.228 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.
З огляду на положення п.6 розділу І та п.5.4 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок № 984), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає. що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
Матеріалами справи встановлено, що спірний правочин податковою інспекцією в судовому порядку не оскаржувався.
Також відповідачем не надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України.
В акті перевірки від 06.12.2011 № 5812/2305/33480189 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Донтрансторг", про відсутність використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність зазначеного договору або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.
На підтвердження реальності господарських операцій за спірним правочином позивачем надано суду копії первинних документів та копії розрахункових документів.
Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно помилковості висновків відповідача про нікчемність правочинів, оскільки вони базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про Податок на додану вартість", судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.
Наведені позивачем доводи в підтвердження фізичного переміщення товару силами продавця (із залученням підприємства-перевізника ФОП Лавренков, автомобіль Nissan) не суперечать фактичним обставинам спірних правовідносин і не спростовані суб'єктом владних повноважень з урахуванням технічних характеристик зазначеного транспортного засобу та параметрів придбаного за спірним правочином товару. Відповідачем також не спростовані наявні в матеріалах справи докази використання підприємством позивача придбаних товарів у власній господарській діяльності.
Стосовно доводу суб'єкта владних повноважень щодо непричетності осіб, які від імені ТОВ «Донтрансторг» підписували текст спірного правочину, до господарської діяльності даного суб'єкта господарювання, суд зазначає, що в силу приписів ст.70 КАС України належним та допустимим доказом створення суб'єкта господарювання без наміру здійснення господарської діяльності є рішення про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, що передбачений ст.205 КК України, обвинувальний вирок суду за ст.205 КК України, рішення суду про визнання недійсними установчих (реєстраційних) документів суб'єкта господарювання. Суб'єктом владних повноважень жодного з перелічених доказів до суду не подано, а сукупність інших добутих судом доказів спростовує судження відповідача про вчинення ТОВ «Прома Україна" порушень Закону України «Про податок на додану вартість».
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прома Україна", документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року по справі № 2-а-8389/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-8389/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.