26 листопада 2012 р. Справа № 2027/2а-10911/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калиновського В.А.
Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 13.06.2011р. по справі № 2027/2а-10911/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати відмову відповідача від перерахування йому основної та додаткової пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи, згідно вимог ст.. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 769-ХІІ та зобов'язати його перерахувати основної та додаткової пенсії у відповідності до зазначеного закону.
За наслідками розгляду справи у порядку скороченого провадження постановою Московського районного суду м. Харкова від 13.06.2011 року адміністративний позов було задоволено.
Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 01.01.2006 року постійно на весь час виплати пенсії.
Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 з урахуванням раніше сплачених сум призначеної державної пенсії, враховуючи 8-ми кратний мінімальний розмір пенсії згідно ст.. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі збільшенням її у 2,5 рази згідно Постанови КМУ від 27.12.2005 року за № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з послідуючим її перерахунком та виплатою відповідно до змін діючого законодавства та встановленні нових розмірі прожиткових мінімумів для непрацюючих громадян з 01.01.2006 року постійно, на весь час виплати пенсії.
Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши її розмір на 12 %, починаючи з 01.01.2006 року постійно на весь час виплати пенсії.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що неправомірність в діях відповідача, щодо нарахування пенсії позивачу відсутня, оскільки управління при здійсненні обчислення пенсії діяло на підставі Закону України № 796-ХІІ, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постанов Кабінету Міністрів України № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.12.2005 року, № 530 від 28 травня 2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". В зв'язку з чим, у відповідача були відсутні підстави для застосування урядових постанов, які застосовувались в 2004-2006 роках без застосування постанов Кабінету Міністрів України, прийнятих пізніше.
Виходячи з приписів п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі передбаченому ч.4 ст. 54 та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України 796-ХІІ, а відповідач у період з 01.01.2006 року неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій. Також суд дійшов висновку, що відповідач при проведенні перерахунку державної пенсії позивачу не виконав вимог постанов КМУ № 894 та № 1293 та протиправно не збільшив йому розмір пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-ХІІ, з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове пенсійне страхування", з підвищенням її на 12 % та в 2,5 рази у відповідності до постанов КМУ № 894 та № 1293.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є інвалідом ІІ групи та віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримую державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України № 796-ХІІ.
Щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести позивачу у період з 01.01.2006 року перерахунок та виплату державної пенсії на підставі ч.4 ст. 54 та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України 796-ХІІ у розмірі відповідно - 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону України №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України № 796-ХІІ в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по першій групі інвалідності -10 мінімальних пенсій за віком; по другій групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком; по третій групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України №796-ХІІ особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам першої групи 100 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам другої групи 75 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам третій групи 50 % мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що при обчисленні державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, розмір мінімальної пенсії за віком розраховується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". А саме відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, розмір мінімальної пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-ХІІ у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій.
Позивачу призначена та виплачується пенсія та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", відповідно до якої розрахунок проводиться виходячи з розміру 19,91 грн. Проте, згідно ч.1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі, визначеному Законом № 796-ХІІ, призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Проте, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення суд першої інстанції невірно встановив період, за який зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 01.06.2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З врахуванням вказаних норм Закону без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії і вищевказані норми Закону до цих правовідносин застосовуватись не можуть.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено 6 місяців.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 01.12.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів не вбачає підстав поважності пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушені вимоги ст. 100 КАС України, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог до 01.12.2010 року та залишенням цієї частини позовної заяви без розгляду.
Крім того, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення суд першої інстанції невірно встановив період, за який зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з наступного.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Не визначаючи кінцеву дату проведення перерахунку та виплати позивачу пенсії суд першої інстанції вирішив позовні вимоги на майбутнє. Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки рішення суду в частині зобов'язання відповідача проводити перерахунок пенсії і на майбутнє не відповідає змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин та захищати ще не порушене право.
14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" № 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини 1 цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення зокрема статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" № 745, яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Таким чином, після набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто з 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745.
З огляду на викладене судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою визначити період проведення перерахунку та відповідних виплат, зазначивши кінцеву дату перерахунку - 22 липня 2011 року.
Щодо задоволення позовних в частині зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату державної пенсії передбаченої ч.4 ст. 54 Закону України 796-ХІІ у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, збільшивши її на підставі постанов КМУ № 894 та № 1293 на 12 % та в 2,5 рази відповідно, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою КМУ № 894, з метою здійснення заходів щодо соціального захисту пенсіонерів, збільшено з 1 вересня 2004 року на 12 відсотків пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, державної допомоги та сум індексацій), призначені відповідно до частини четвертої ст.54 Закону України № 796-ХІІ.
Постановою КМУ № 1293, з метою здійснення подальших заходів щодо диференціації розмірів пенсій, було прийнято рішення про збільшення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ: у 3,5 рази -пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей; у 2,5 рази -пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках, громадянам, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження, та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей.
Пунктом 2 зазначеної постанови КМУ встановлено, що мінімальний розмір пенсії, передбачений ч. 4 ст.54 Закону України № 796-ХІІ, не може бути нижчим: для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи -540 гривень, II групи -500 гривень, III групи -467 гривень; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи -440 гривень, II групи -400 гривень, III групи -370 гривень.
Відповідно до п. 4 постанови КМУ № 1293 вона набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Колегія суддів зазначає, що постанови КМУ № 894 та № 1293 передбачали збільшення пенсій, які були призначені та виплачувались станом відповідно на 1 вересня 2004 року та на 1 січня 2006 року, та за своїм правовим змістом мають одноразовий характер застосування і фактично вже були виконані у 2004 та 2006 роках. Також їх зміст не передбачає повторного збільшення пенсії після призначення її нового розміру.
Крім того, відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу встановлена та виплачується пенсія у розмірі, який передбачений ст. 54 Закону України № 796-ХІІ, а тому підстави для застосування до цього розміру пенсії положень постанов КМУ № 894 та № 1293 відсутні, оскільки, в іншому випадку, зазначене суперечить вимогам п. 6 ст.92 Конституції України та ст.54 Закону України № 796-ХІІ.
Окрім того колегія суддів вказує, що застосування в теперішній час постанови КМУ № 1293 є безпідставним, оскільки вказаним нормативним актом передбачено збільшення пенсії, призначеної з дотриманням постанови КМУ № 1.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому висновки суду першої інстанції про відсутність в діях відповідача порушення вимог діючого законодавства, в частині відмови у збільшенні позивачу розміру державної пенсії відповідно до постанов КМУ № 1293 та № 894 є правомірними.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на збільшення розміру державної пенсії у 2,5 рази та на 12 відсотків на підставі постанов КМУ № 1293 та № 894 колегія суддів вважає посилковими з вище зазначених підстав.
Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова скасуванню з прийняттям нової.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова задовольнити частково.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 13.06.2011р. по справі № 2027/2а-10911/11 скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 року по 01.12.2010 року - залишити без розгляду.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірах визначених п. 4 ст. 54 та ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ч. 4 ст. 54, ч. 1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій та 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 01.12.2010 року по 22 липня 2011 року з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.