04 грудня 2012 р.Справа № 2а-1870/5418/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. по справі № 2а-1870/5418/12
за позовом ОСОБА_1
до Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області , Заступника начальника Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області - реєстратор Шевцової Ірини Сергіївни третя особа Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова"
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області, заступника начальника Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області - реєстратора Шевцової Ірини Сергіївни , в якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідачів щодо здійснення державної реєстрації договору оренди землі від 08.10.2010 року, сторонами якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" та позивач, і внесення відповідних відомостей до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі;
- зобов'язати відповідачів скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 08.10.2010 року, сторонами якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" та позивач та скасувати запис про державну реєстрацію вказаного договору оренди землі у відповідному розділі Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.
В обґрунтування позову зазначила, що що 08.10.2010 року між нею та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба - Нова" був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 3,0098га, розташованої на території Деркачівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області. Однак, після ретельного вивчення змісту вказаного договору, позивач з'ясувала, що умови договору суттєво звужують її права як власника земельної ділянки та не відповідають в повній мірі її інтересам. Зокрема, позивача не влаштували умови, передбачені п.2.3 розділу 2, п.6.2 розділу 6, п. 9.3 розділу 9 та п.12.5 розділу 12 договору. Тому позивач направила на адресу Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області заяву з проханням не реєструвати договір оренди землі від 08.10.2010 року, підписаний між нею та СТОВ „Дружба-Нова" та скріплений печаткою вказаного товариства. Таким чином, позивач вважала, що відкликала свій підпис з усіх примірників зазначеного договору оренди землі, внаслідок чого він є нечинним, невчиненим та неукладеним на підставі ст.18, 20 Закону України „Про оренду землі", ч.1 ст. 210, ч.3 ст. 640 Цивільного Кодексу України. У лютому 2012 року ій стало відомо про те, що цей договір був зареєстрований 31.01.2012 року заступником начальника Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області - реєстратором Шевцовою І.С. Позивач вважає дії відповідачів щодо здійснення державної реєстрації договору оренди землі від 08.10.2010 року та внесення відповідних відомостей до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі необґрунтованими та незаконними, оскільки відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі", ст. 14 Закону України "Про оренду землі", ч.3 ст. 202, ч.1, 2 ст. 207, ч.1 ст. 210, ч.3 ст. 214, ч.3 ст. 640 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України "Про інформацію", ст. ст. 1,3 Закону України "Про обов'язків примірник документів", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 жовтня 2010 р. між ОСОБА_1 та СТОВ „Дружба-Нова" був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 3,0098 га, розташованої на території Деркачівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (копія договору на а.с.45-53).
31.01.2012 року Відділом Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області здійснено державну реєстрацію зазначеного договору (а.с.87-88).
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача виходив з правомірності дій відповідача щодо реєстрації договору оренди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, в тому числі й право оренди земельної ділянки.
Згідно ст. 20 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, а право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості посилання позивача на подану ним заяву від 03.01.2012 року про відкликання підпису на договорі оренди як на підставу визнання незаконними дій відповідача щодо державної реєстрації договорів оренди, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить виключний перелік підстав, згідно яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам,що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановле них частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
6) заявлене право вже зареєстровано.
Отже, звернення із заявою з проханням не реєструвати договір оренди земельної ділянки, що укладений СТОВ «Дружба-Нова»з позивачем не входять до зазначеного переліку.
Крім того, ч.4 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме манно та їх обтяжень" визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом заборонена.
Єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок визначені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998 р., який діяв на час спірних правовідносин (надалі по тексту -Порядок).
Відповідно до п. 9 зазначеного Порядку підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України є відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8 Порядку, а саме: об'єкту оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), терміну договору оренди, орендної плати (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду), цільового призначення, умов використання і збереження якості землі, умов повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючих обмежень і обтяжень щодо використання земельної ділянки, сторони (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальності сторін, а також порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 Закону України "Про оренду землі" при укладанні договору.
Як встановлено судовим розглядом, при поданні заяви на реєстрацію спірного договору оренди позивачем надано нотаріально засвідчений договір оренди з наявністю всіх істотних умов визначених законодавством, а також всі матеріали необхідні для проведення державної реєстрації договору оренди згідно визначеного Порядком державної реєстрації договорів оренди землі переліку.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилання позивача на невідповідність договору оренди земельної ділянки вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі" з огляду на наступне.
Так, статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ді лянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки, укладений СТОВ "Дружба-Нова" з позивачем, повністю відповідає вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі", так як містять всі визначені нею істотні умови, має передбачені чинним законодавством невід'ємні частини - плани або схеми земельних ділянок, які передаються в оренду, кадастрові плани земельних ділянок з відображенням обмежень (обтяжень) у їх використанні та встановлених земельних сервітутів, вчинений в належній формі, в якій сторони виклали досягнуту згоду стосовно всіх істотних умов, що підтвердили своїми підписами під текстом договору.
Отже, за таких підстав зазначений договір оренди землі підлягав державній реєстрації.
Також колегія суддів погоджує правомірність висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань позивача на те, що форма укладеного договору оренди землі СТОВ "Дружба- Нова" не відповідає вимогам Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220, з огляду на наступне.
Згідно ст.626 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, укладення договору оренди землі за формою затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 є виключно правом, а не обов'язком учасників цивільно-правових відносин.
Відносно послання позивача на невідповідність положень п. 12.5 розділу 12 договору оренди земельної ділянки змісту ст.32 Закону України "Про оренду землі землі", суд зазначає наступне.
Згідно ст. 32 Закону України "Про оренду землі землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Таким чином, законодавець даною нормою визначив умови при яких можливе дострокове розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.
Відповідно до ч. 5 ст.31 Закону України "Про оренду землі", розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Крім того, колегією суддів не приймаються твердження позивача щодо невідповідності вимогам Земельного кодексу України положень п.6.2 розділу 6 та п.9.3 розділу 9 договору оренди земельної ділянки укладеного СТОВ "Дружба-Нова" з позивачем, оскільки п. 6.2 тп п.9.3 договору оренди стосується лише передачі права оренди землі у заставу та внесення до статутного Фонду права оренди землі, у порядку та на умовах визначених законодавцем.
Отже, в даному випадку, не існує жодних протиріч вимоги договору оренди земельної ділянки із п.
Згідно п. 15 розділу X Земельного кодексу України, щодо відчуження земель них ділянок і зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок.
Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 та вказує наступне.
Відповідно ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про скасування запису.
Однак, ч. 2 статті 26 цього ж Закону встановлено, що запис скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
Згідно п.27 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. №1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" (надалі Постанова № 1021) передбачено, що запис у Поземельній книзі і Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі скасовується (поновлюється) посадовою особою територіального органу Держземагенства на підставі рішення суду.
Таким чином, законодавчо встановлено, що скасування запису відбувається в судовому порядку на підставі рішення суду. Державному реєстратору надається право приймати рішення про скасування реєстраційного номеру (щодо реєстрації права власності, а не користування) при наявності підстав, передбачених ст. 21 цього ж Закону.
Отже, в даному випадку у державного реєстратора відсутні підстави для самостійного прийняття рішення про скасування запису.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року по справі № 2-а-1870/5416/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. по справі № 2а-1870/5418/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.