04 грудня 2012 р. Справа № 2027/2а-10756/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Тацій Л.В.
Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.
за участю секретаря судового засідання Букар Х.М., Коцура Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Дергачівської міської ради Харківської області на постанову Московського районного суду м. Харкова від 20.09.2012р. по справі № 2027/2а-10756/12
за позовом ОСОБА_4
до Дергачівської міської ради Харківської області треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6
про про визнання протиправною бездіяльність та зобов"язання вчинити дії,
Позивач, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Дергачівської міської ради Харьківської області з питання розгляду його заяви про зняття з належного позивачу житлового будинку літ.А-2 за адресою АДРЕСА_1 статусу гуртожитку, зобов'язати Дергачівську міську раду Харківської області зняти з належного позивачу кутового будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 статус гуртожитку.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що йому на праві власності належить житловий будинок літ.А-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Будинок зареєстрований для використання у якості гуртожитку. У зв'язку з тим, що зазначений будинок не використовується як гуртожиток, 30.11.2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття з зазначеного будинку статусу гуртожитку, але відповідач зазначену заяву не розглянув та не зняв статусу гуртожитку з будинку.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 20.09.2012р. по справі № 2027/2а-10756/12 адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Дергачівську міську раду Харківської області зняти з реєстрації як гуртожиток належний ОСОБА_4 житловий будинок літ.А-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Московського районного суду м. Харкова від 20.09.2012р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови.
Також, не погоджуючись з постановою Московського районного суду м. Харкова від 20.09.2012р., ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в якій просять її скасувати, та прийняти нову постанову про відмову задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому особи, які звернулись з апеляційними скаргами посилаються на те, що вони є мешканцями гуртожитку за адресою АДРЕСА_1. Прийнятим у справі рішенням порушуються їх права.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційний скарг, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.
Представник відповідача, третя особа та особи, які звернулись з апеляційними скаргами підтримали їх в повному обсязі з підстав та мотивів, які викладені в апеляційних скаргах.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, третьої особи та осіб, які звернулись з апеляційними скаргами, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивачу на праві власності належить гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Ці обставини підтверджуються договором купівлі-продажу від 09.11.2010 року, витягом про реєстрацію права власності від 12.11.2010 року, відповіддю КП ТІ «Інвенрос» від 14.06.2012 року, довідкою ТОВ «Галлан ЛТД», довідкою ДПІ у Московському районі м.Харкова від 27.02.2012 року, заявою позивача від 30.11.2011 року, листом від 28.12.2011 року №663/02-10 Дергачівського міського голови.
Будинок зареєстрований для використання у якості гуртожитку.
У зв'язку з тим, що зазначений будинок не використовується як гуртожиток, 30.11.2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття з зазначеного будинку статусу гуртожитку.
Листом від 28.12.2011 року №663/02-10 Дергачівського міського голови у задоволенні заяви позивача відмовлено.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу прийнятого рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи слідує, що гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 перебував на балансі державного підприємства Пересувна механічна колона № 5 тресту «Харківагробуд», який у 80-ті роки був заселений працівниками тресту "Харківагробуд" ПМК № 5.
Правомірність заселення та реєстрації мешканців в гуртожитку не є предметом даного спору, отже колегією суддів не перевіряється, оскільки предметом спору є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо розгляду заяви позивача про зміну статусу гуртожитку.
Між тим, слід звернути увагу на те, що будинок фактично використовується в якості гуртожитку, про що свідчать дані про відкриття особових рахунків на мешканців, та докази фактичної оплати комунальних послуг.
Згідно із статтями 127 - 131 Житлового кодексу УРСР та Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 N 208, гуртожитки є спеціально збудованими або переобладнаними для цієї мети житловими будинками, які призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також громадян у період роботи чи навчання.
Особливий правовий режим гуртожитків обумовлений їх функціональним призначенням, яке полягає у забезпеченні тимчасовим житлом таких фізичних осіб: робітників, службовців, аспірантів, докторантів, слухачів, студентів, учнів, а також інших категорій громадян на період виконання роботи або навчання; осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості; осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз. Гуртожитками можуть користуватися громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Під гуртожитки надаються жилі будинки (жилі приміщення), спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети.
Вимоги до гуртожитків передбачені ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" та Санітарними правилами влаштування, обладнання і утримання гуртожитків для робітників, студентів, учнів середніх спеціальних навчальних закладів і професійно-технічних училищ, затвердженими наказом Головного державного санітарного лікаря СРСР від 1 листопада 1988 р. N 4719.
Інформація про технічні характеристики будинку міститься в проектно-кошторисній документації на будівництво (реконструкцію, переобладнання тощо), інвентаризаційній справі, акті введення будинку в експлуатацію. Переобладнання жилих будинків під гуртожитки проводиться з дозволу виконавчого органу обласної, міської ради.
Так з технічного паспорту слідує, що будівля літ.А-2 за адресою АДРЕСА_1 має статусу гуртожитку та включає в себе жилі кімнати (а.с. 118).
Системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі житлових відносин.
Також повноваження органів місцевого самоврядування у житловій сфері щодо гуртожитків регулюються ст. 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", відповідно до якої органи місцевого самоврядування приймають рішення про надання відповідним житловим комплексам статусу "гуртожиток" і одночасно про надання дозволу на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких гуртожитків відповідно до цього Закону.
Позивач на обґрунтування заявлених ним вимог посилався на те, що жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчих органах сільських, селищних, міських, районних у місті рад. Правовою підставою для виконання цих повноважень є пп. 5 пункту "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", який відносить до делегованих повноважень виконавчих органів рад облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.
Колегія суддів вважає за потрібне відзначити, що наведені доводи позивача є безпідставними, виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи зі змісту ст.ст. 2, 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень не має прав, у розумінні міри свободи поведінки, а лише наділений законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього.
Як власні (самоврядні) так і делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку визначені ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; 2) облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; 3) сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєстрація таких об'єднань; 4) реєстрація житлово-будівельних і гаражних кооперативів; прийняття рішень про організацію громадських вбиралень, стоянок та майданчиків для паркування автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону; 5) забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води; 6) вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин; 7) організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян; 8) організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі; 9) встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад; 10) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; 11) забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони; 12) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку; 13) надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами; 14) сприяння діяльності Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; 15) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 16) затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів; 17) видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом;
б) делеговані повноваження: 1) здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку; 2) здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства;3) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів; 4) встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності; 5) облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; 6) надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату; 7) здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; 8) видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій; 9) облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади; 10) облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності;11) вирішення відповідно до законодавства питань, пов'язаних з наданням Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України службових жилих приміщень, житлової площі та інших об'єктів, житлово-комунальних послуг; здійснення контролю за їх використанням та наданням послуг; 12) здійснення заходів щодо ведення в установленому порядку єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Отже, пп.5 п. б) ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено виключно функції обліку житлового фонду та здійснення контролю за його використанням.
При цьому, облік є складовою частиною управління процесами і об'єктами, суть обліку полягає у фіксації їх стану і параметрів, зборі і накопиченні відомостей про об'єкти і процеси, відображення цих відомостей в облікових відомостях.
Функція контролю включає в себе нагляд з боку уповноважених державних органів. Він проводиться з метою дотримання законності, а також з метою забезпечення реального виконання рішень виконавчих органів.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено повноваження виконавчих органів сільських, селищних , міських рад, в тому числі і делегованих, щодо зміни статусу із гуртожитків в жилі будинки, оскільки функції обліку та контролю не включають в себе повноважень зміни статусу об'єктів житлового фонду.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" органи місцевого самоврядування приймають рішення про проведення реконструкції, капітального ремонту, переобладнання гуртожитків, про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання в ньому людей та про знесення аварійних та непридатних для проживання гуртожитків, а також звертаються з позовами до суду про примусову передачу у власність територіальних громад гуртожитків, які перебувають у власності господарюючих суб'єктів, утворених в результаті корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств.
При цьому, колегія суддів вважає за потрібне відмітити, що надання гуртожитку статусу житлового будинку можливе лише після приведення цих будинків (за рішенням власника) шляхом реконструкції до вимог ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення".
Отже, органи місцевого самоврядування в галузі житлово-комунального господарства здійснюють облік і контроль та не можуть перебирати на себе функції уповноважених органів з визначення належності будівлі до відповідного статусу.
У судовому засіданні встановлено, що інспекція державного архітектурно-будівельного контролю відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної адміністрації, МНС, СЕС висновків щодо можливості реконструкції гуртожитку під житловий будинок не складали, проектна документація на проведення такої реконструкції ОСОБА_4 не виготовлялась та дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції не видавався.
Наданий позивачем технічний звіт про стан будівельних конструкцій та можливості подальшої експлуатації в якості житлового будинку гуртожитку літ. «А-2» за адресою АДРЕСА_1, виконаний ПП «Спецстройпроект-1» не може бути визнаний технічною документацією для виконання реконструкції, оскільки його висновки містять виключно описовий характер та не є дозвільними.
Отже , реконструкцію гуртожитку по АДРЕСА_1 відповідно до вимог ДНБ «Будинки і споруди. Житлові будинки» ОСОБА_4 не проведено.
Враховуючи положення вищеозначених правових норм та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що, відповідач, відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні заяви про зняття з будинку літ.А-2 за адресою АДРЕСА_1 статусу гуртожитку, зобов'язання Дергачівську міську раду Харківської області зняти з належного позивачу кутового будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 статус гуртожитку, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Згідно п.4 ч.1 с. 202 КАС підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Дергачівської міської ради Харківської області задовольнити.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 20.09.2012р. по справі № 2027/2а-10756/12 скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Дергачівської міської ради Харківської області, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Тацій Л.В.
Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.
Повний текст постанови виготовлений 10.12.2012 р.