ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
10 січня 2012 р. № 2а-12748/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого -судді Костецького Н.В.
за участю секретаря судового засідання Голоднікова О.В.
представника позивача Галонського В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаура»до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаура»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0002231502 від 16.05.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1162 грн. та сплату штрафних санкцій в розмірі 1 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими та прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позові, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча повідомлявся про розгляд справи належним чином, що підтверджується розпискою від 04.01.2011р. , крім того, заперечення на позов не надіслав.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ДПІ в Залізничному районі м. Львова проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ТзОВ «Лаура» з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на доданку вартість, за результатами якої складено акт 938/15-2 від 20.04.2011р.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002231502 від 16.05.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1162 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА у Львівській області.
За результати розгляду первинної скарги, рішенням ДПА у Львівській області від 29.07.2011р. №20563/10/25-005/1622 податкове повідомлення -рішення №0002231502 від 16.05.2011р. залишено без змін, а первинну скаргу позивача -без задоволення.
Крім того, за результатами розгляду повторної скарги, рішенням ДПА України від 20.10.2011р. №3915/6/10-2115 податкове повідомлення -рішення №0002231502 від 16.05.2011р. залишено без змін, а повторну скаргу позивача -без задоволення
Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено невизнання права ТзОВ «Лаура»на отримання податкового кредиту з ПДВ, в результаті чого зменшується бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 1162 грн. у зв'язку із порушенням п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Підставою для такого висновку відповідача є те, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що підприємством сформовано бюджетне відшкодування за червень 2010р. -1162 грн., грудень 2010р. -9649 грн., січень 2011р. -27507 грн. Крім того, перевіркою встановлено, що від'ємне значення червня 2010р. виникло на підставі податкової накладної, виписаної 30.11.2009р. на суму ПДВ 1162 грн. та включено в реєстр отриманих та виданих за червень 2010р. по постачальнику ТзОВ «Ренесанс-Львів». Відтак, на думку відповідача, сума бюджетного відшкодування підлягає зменшенню на 1162 грн., оскільки встановлено невизнання права платника на отримання податкового кредиту в сумі 1162 грн. відповідно до податкової накладної від 30.11.2009р., яку було включено до податкового кредиту червня 2010р.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Закріплений у ч.1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини між ТзОВ «Лаура»(орендар) та ТзОВ «Ренесанс-Львів»(орендодавець) підтверджені Договором оренди об'єкта нерухомості №1 від 27.07.2006р.
Згідно із зазначеного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю. Вступ орендаря у право користування об'єктом оренди настає з часу підписання акту приймання-передачі.
Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, актом здачі-прийняття робіт, податковою накладною, реєстром отриманих та виданих податкових накладних.
По операціях, за якими позивачем отримано податкову накладну на загальну суму разом з ПДВ 11972,33 грн. позивачем було сформовано податковий кредит в розмірі 1162 грн.
Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на момент заповнення декларації) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п 7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дата отримання податкової накладної.
У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що усі первинні документи по операції ТзОВ «Лаура»та контрагентом ТзОВ «Ренесанс-Львів»були належним чином оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
ТзОВ «Лаура»сформувало податковий кредит на підставі належно оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами податкового обліку.
Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Як вже було зазначено, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, в акті перевірки ДПІ не посилається на відсутність реальних господарських операцій, тобто на безтоварність операції, між позивачем та контрагентом, у якого позивач безпосередньо орендував приміщення.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
У акті перевірки перевіряючий орган зробив висновок, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та з урахуванням визначення, наданого пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05,06.95 р. за N 168/704 (далі - Положення N 88), податкова накладна відноситься до категорії первинних документів.
Порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням N 88, облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватись на правилах, які встановлені для відповідних бухгалтерських документів.
Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 р. N 799 (далі порядок № 799), звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами, посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю (далі - поштові відправлення) з позначкою "Звіт" та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Враховуючи зазначене, відповідач зробив висновок, що податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.
Згідно п1. порядку №799 - цей Порядок визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Згідно ст.. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" така визначає порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань.
Відповідно до п. 9.1 п.9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244, у графі 1 записується порядковий номер податкової накладної (порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру запису в Реєстрі), розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, а згідно п.9.2 вказаного Порядку у графі 2 вказується дата виписки податкової накладної. Як вбачається із наявних в матеріалах справи реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, такі складені у відповідності до вимог Порядку..
Відтак, суд приходить до переконання, що вказаний порядок №799 стосується відправлення податкової звітності до органів державної податкової служби та не регулює порядку передавання платником податку -продавцем податкової накладної контрагенту. А тому відсутність у позивача конвертів з повідомленням про вручення як доказу отримання податкової накладної не може слугувати підставою для визнання неправомірним включення такої податкової накладної до складу податкового кредиту періоду, у якому така була отримана. Окрім того, законодавством чинним на момент виникнення правовідносин, не передбачено жодних обмежень щодо включення до податкового кредиту податкових накладних минулих періодів. Крім цього, перевіряючим органом не встановлено повторного включення оспорюваної податкової накладної до податкового кредиту минулих періодів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, суд приходить до переконання, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних попередніх звітних періодів.
Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати у вигляді судового збору (30,23 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова від №0002231502 від 16.05.2011р..
3. Стягнути з державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаура» 30грн. 23 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 16.01.2012р.
Суддя Костецький Н.В.