Копія
Справа № 2270/6200/12
09 жовтня 2012 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіКозачок І.С.
при секретарі Русіновій М.М.
за участі: представника відповідача представника третьої особи Чорнобривої М.О. Крепак Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про стягнення коштів, помилково сплачених в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля, -
ОСОБА_5 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6 722 грн. 50 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30 березня 2012 року з метою реєстрації придбаного автомобіля вона сплатила на користь управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому 6 722 грн. 50 коп. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Дізнавшись, що сплата цих коштів була безпідставною, 06.09.2012 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому із заявою про повернення їй цих коштів. Листом управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому № 17790/06 від 11.09.2012 р. у задоволенні заяви відмовлено.
Позивач просить стягнути на її користь 6 722 грн. 50 коп., сплачених нею помилково (безпідставно) у якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля. Також просить стягнути на свою користь судовий збір та витрати на правову допомогу.
Позивач в судове засідання не з'явилась, подала клопотання про розгляд справи без її участі, підтримала позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представником відповідача подане заперечення проти позову, де зазначається, що відповідач вважає позов необґрунтованим, посилається на механізм сплати збору, врегульований Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року, що передбачає сплату збору при купівлі (придбанні) автомобіля фізичними особами. Просить у позові відмовити.
Представником третьої особи подане заперечення, у якому позов не визнано у зв'язку з тим, що Державна казначейська служба України здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, лише за поданням органів, що контролюють здійснення надходжень до бюджету. Оскільки таке подання від відповідача не надходило, вимоги позивача вважає необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити. Крім того, вважає, що витрати на правову допомогу, понесені позивачем не підлягають відшкодуванню з Державного бюджету, оскільки позивачем не надані докази сплати цих коштів її представнику, а договір про надання правової допомоги не підтверджує сплату та отримання даних коштів. Тому просить у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 28 березня 2012 року ОСОБА_5 придбала легковий автомобіль SSANGYONG REXTON, державний номер НОМЕР_1, про що свідчить договір купівлі-продажу автомобіля від 28.03.2012 року № 100, копія якого є у матеріалах справи, копія свідоцтва від 31.03.2012 року серії САК № 564103 про реєстрацію транспортного засобу, видаткова накладна № 446 від 30.03.2012 року та акт приймання-передачі автомобіля від 30.03.2012 року, копії яких є у матеріалах справи.
При реєстрації придбаного автомобіля позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на користь управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому у розмірі 6 722 грн. 50 коп., призначення платежу - відрахування до Пенсійного фонду України, що підтверджується квитанцією № QS13694575 від 30 березня 2012 року, копія якої є у матеріалах справи.
Факт перерахування коштів на користь Пенсійного фонду України та зарахування їх до Державного бюджету України сторонами в судовому засіданні не заперечувався та підтверджується листом Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області від 08.10.2012 року № 04-13/1705.
06.09.2012 року позивач звернулась до відповідача з заявою про повернення сплачених коштів в сумі 6722 грн. 50 коп., вважаючи, що обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів не поширюється на випадок придбання (купівлі) автомобіля фізичною особою .
Листом управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому № 17790/06 від 11.09.2012 року позивачу повідомлено про неможливість повернення коштів, сплачених в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на тій підставі, що у випадку придбання автомобіля фізичною особою, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується особою, що набуває права власності на легковий автомобіль. У своїй відповіді відповідач посилається на Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року (далі - Порядок).
Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) визначений порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону в редакції, яка діяла на час сплати позивачем збору, в переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування зазначені юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Таким чином, зазначена норма Закону покладає обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на фізичних осіб у випадку відчуження, а не при купівлі (придбанні) автомобіля.
Відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуженням легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом, зокрема, купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій.
Отже, Закон та Порядок по-різному регулюють питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. На зазначену суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, звернув увагу Верховний суд України у постанові від 17 червня 2008 року.
Оцінюючи правові підстави для повернення коштів, сплачених у якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 1 листопада 1996 року N 9 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, та враховуючи частину 4 статті 9 КАС України яка передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, законам України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, суд вважає, що застосуванню підлягають положення Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Даним Законом у попередній редакції не було передбачено сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покупцем при купівлі легкового автомобіля, а визначено, що платником збору є фізична особа при відчуженні легкового автомобіля.
Виходячи зі змісту положень Цивільного кодексу України, поняття "відчуження" передбачає перехід прав та обов'язків на річ (майно) від власника до правонабувача, передача майна у власність іншій особі, один із способів здійснення власником повноважень розпорядження, у той час, як поняття "купівля" (придбання) передбачає перехід прав та обов'язків на річ (майно) від продавця (правовідчужувача) до покупця (правонабувача). Отже, під поняттям "відчуження" фактично слід розуміти припинення права власника на річ (майно), тоді як поняття "купівля" означає набуття права власності власником. Таким чином, категорії "відчуження" та "купівля" у контексті законодавства України є фактично протилежними за змістом та розумінням.
Тому, з аналізу зазначених обставин справи видно, що обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не міг бути покладений на особу, яка набувала право власності на автомобіль (іншими словами купувала його), оскільки положення Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" на час сплати позивачем збору передбачало обов'язок сплати цього збору лише у разі відчуження автомобіля.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року, у даному випадку застосуванню не підлягає, оскільки положення, яким визначений обов'язок фізичної особи, яка купує автомобіль, сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за змістом суперечить нормі, яка міститься у Законі України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", який є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили.
Суд вважає, що посилання відповідача на зазначений Порядок за наявності положень Закону, які не передбачали обов'язку особи сплачувати цей збір, не відповідає вимогам Закону.
Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи те, що факт сплати позивачем при придбанні легкового автомобіля збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6 722 грн. 50 коп. та зарахування цих коштів на користь управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому в дохід Державного бюджету відповідачем не спростовано, та підтверджується наявними у справі доказами, суд вважає, що є підстави для повернення коштів, сплачених ОСОБА_5 помилково.
Суд також бере до уваги те, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування зараховується на рахунки з обліку коштів спеціального фонду Державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в АРК, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 78, ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення помилково або надміру зарахованих коштів з того бюджету, до якого вони були зараховані.
Органами, що контролюють справляння надходжень бюджету щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у випадку сплати збору при відчуженні легкових автомобілів, є відповідні управління Пенсійного фонду України. Тому слід стягнути на користь позивача кошти, сплачені помилково (безпідставно) у якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля. Також суд відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України вважає необхідним стягнути на користь позивача підтверджений платіжним документом судовий збір, сплачений при зверненні до суду.
У той же час позовна вимога про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн. задоволенню не підлягає, оскільки окрім договору про надання правової допомоги від 06.09.2012 року позивач не надав суду будь-які інші докази, на підтвердження оплати послуг адвоката (представника). Зокрема, позивачем не наданий документ фінансового характеру, який би підтверджував факт здійснення розрахунку між позивачем та адвокатом за надані/отримані послуги з надання правової допомоги ( платіжне доручення, квитанція, розписка в одержанні коштів тощо).
Відповідно до ч. 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
У договорі про надання правової допомоги від 06.09.2012 року зазначається, що гонорар "сплачується клієнтом при укладенні даної угоди", однак не передбачений порядок сплати гонорару. Зокрема, не зазначено, у якій формі (готівковій, безготівковій, іншій) проводиться оплата за послуги, зважаючи на що факт оплати послуг представника (адвоката) позивача є непідтвердженим, а отже у суду відсутні підстави для стягнення на користь позивача даних коштів. Таким чином, у цій частині позову слід відмовити, зважаючи на що позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 6 722 (шість тисяч сімсот двадцять дві) грн. 50 коп., помилково сплачених в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля Ssangyong Rexton, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Стягнути на користь ОСОБА_5 з Державного бюджету України 107 грн. 30 коп. судового збору.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 10 жовтня 2012 року
Суддя/підпис/ І. С. Козачок
"Згідно з оригіналом" Суддя І. С. Козачок