ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
місто Київ
31 січня 2012 року Справа №2а-16654/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючої судді:Пісоцької О.В.,
суддів:Донця В.А.,
Костенка Д.А.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу
за позовною заявою ОСОБА_4
доКабінету Міністрів України
прооскарження нормативно-правового акту,
ОСОБА_4 (далі -ОСОБА_4, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі -відповідач), в якому просить, з урахуванням уточнень до позовних вимог від 16 грудня 2012 року, визнати незаконною Постанову Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»від 06 липня 2011 року №745 «…в частині встановлення, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належить до категорії 1: інвалідам ІІІ групи -15 відсотків (п. 1 ст. 1 Постанови №745), в частині встановлення, що у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижче: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: інвалідам ІІІ групи -980гривень (п. 1 ст. 3 Постанови №745), в частині встановлення, що дітям війни, до пенсії підвищення проводиться у розмірі 49,8грн. (ст. 6 Постанови №745) - незаконною…».
В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначила, що вона є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом 3-ї групи, а отже має право на отримання відповідної щомісячної доплати до пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказувала також на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни. Зауважувала на тому, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо виплати їй пенсії в розмірі, меншому ніж передбаченому статтею 50, частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року і починаючи з 22 травня 2008 року.
Водночас, 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»№745, яка, на думку позивача, є незаконною, оскільки розміри виплат, встановлені в останній, суперечать приписам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також позивач просить суд врахувати те, що відповідачем порушено вимоги Конституції України та перевищено передбачені законодавством повноваження, оскільки Кабінет Міністрів України, видаючи спірний нормативно-правовий акт, фактично обмежив позивача у праві на соціальний захист.
ОСОБА_4 також звернулась до суду з письмовим клопотанням, в якому просить розглядати справу у її відсутності.
Кабінет Міністрів України стосовно задоволення заявленого позову заперечує, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. У попередньому судовому засіданні та у письмових поясненнях представник відповідача вказувала на те, що Кабінет Міністрів України, видаючи оскаржувану постанову, діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством. Звертала увагу суду на те, що спірний нормативно-правовий акт виданий з метою врегулювання питання щодо пенсійних виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям війни та військовослужбовцям, проте на час вирішення даного спору вичерпав свою дію і є таким, що втратив чинність. Просила врахувати те, що проект постанови було погоджено Міністром фінансів України, Першим заступником Голови комісії з проведення реорганізації Міністерства економіки України, Головою правління Пенсійного фонду України -без зауважень. Відповідно до правового висновку Міністра юстиції України, проект постанови відповідає Конституції України та актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.
Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України оголошення про відкриття провадження у даній адміністративній справі опубліковано 02 грудня 2011 року в офіційному періодичному виданні «Офіційний вісник України»за №91.
Ухвалою суду від 19 січня 2012 року закінчено підготовче провадження у справі №2а-16654/11/2670 та враховуючи клопотання сторін продовжено розгляд останньої у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне.
ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом ІІІ групи, набула права на отримання пенсії за віком та одержання щомісячної соціальної допомоги відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(пенсійне посвідчення позивача від 07 жовтня 1994 року серії «А»НОМЕР_1; пенсійне посвідчення НОМЕР_2).
06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України видано Постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються з державного бюджету»№745 (далі -Постанова №745), яка набула чинності 23 липня 2011 року шляхом оприлюднення в офіційному періодичному виданні «Урядовий кур'єр»за №133.
Так, підпунктом 1 пункту 1 Постанови №745 встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність:
- тим, що належать до категорії 1:
інвалідам I групи - 30 відсотків;
інвалідам II групи - 20 відсотків;
інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також тим, що страждають внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - 15 відсотків.
Підпунктом 1 пункту 3 зазначеної Постанови визначено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче:
- для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:
інвалідів I групи - 1200 гривень;
інвалідів II групи - 1090 гривень;
інвалідів III групи - 980 гривень.
Також, пунктом 6 Постанови №745 передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8гривні. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до абзацу 1 цього пункту та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»таке підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із зазначених Законів.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.
Позивачем, відповідно до частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, доведено застосування до неї у відповідних правовідносинах положень Постанови №745.
Частиною 1 статті 113, статтею 116 Конституції України та статтею 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»від 07 жовтня 2010 року №2591-VІ (з урахуванням відповідних змін; далі -Закон України №2591) визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, здійснює внутрішню політику держави, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики, політики у сфері соціального захисту, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.
Згідно з положеннями статей 2 та 20 Закону України №2591 до його основних завдань та повноважень віднесено, зокрема, забезпечення проведення політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури.
Відповідно до частини 1 статті 117 Конституції України та частини 1 статті 50 Закону України №2591 Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції та на виконання Конституції й законів України видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. За змістом статті 50 Закону України №2591 акти Кабінету Міністрів України носять нормативний характер та видаються у формі постанов.
Вирішуючи даний спір судом враховано, що відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції до внесення змін підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI, які (зміни) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008), передбачалось, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону в цій же редакції в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
При цьому, мінімальний розмір пенсії за віком, згідно зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного акту) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до статті 21 Розділу VI «Особливі положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»встановлено, що у 2011 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлюється у таких розмірах: з 1 січня - 750гривень, з 1 квітня - 764гривні, з 1 жовтня - 784гривні, з 1 грудня - 800гривень.
Крім того, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону України від 28 січня 2007 року №107-VI, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Оскільки зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28 січня 2007 року №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, то і розмір підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії дітям війни, визначений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України від 28 січня 2007 року №107-VI, становив 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
23 грудня 2010 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», а 14 червня 2011 року - Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», пунктом 7 якого Прикінцеві положення Закону доповнено пунктом 4. Зокрема, визначено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Так, повноваження на встановлення мінімального розміру пенсії інвалідам війни, передбаченого статтею 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»та розміру підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії дітям війни, визначеного статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», надані Уряду України пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 14 червня 2011 року №3491-VІ.
Розміри додаткових виплат, передбачені, зокрема, статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтею 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»та статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як державні соціальні гарантії встановлені Постановою №745 на виконання пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»з урахуванням відсутності відповідного регулювання такої виплати та визначення прожиткового мінімуму іншими нормативно-правовими актами, що, водночас, відображено у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 19 грудня 2011 року №8 та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2012 року №4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Окрім зазначеного враховується, відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, на час вирішення даного спору набрали законної сили наступні судові рішення: від 12 жовтня 2011 року у справі №2а-11106/11/2670, від 28 грудня 2011 року у справі №2а-15750/11/2670, від 23 квітня 2012 року №2а-1149/12/2670, та від 07 грудня 2011 року №2а-13591/11/2670 - якими встановлено:
- спірна постанова видана Кабінетом Міністрів України на виконання пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»;
- Міністерством соціальної політики України подано на розгляд Кабінету Міністрів України проект вказаної постанови. Згідно з пояснювальною запискою до проекту постанови, його розроблено на виконання частини 7 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та з метою уникнення неоднозначного трактування норм вказаного Закону;
- спірний нормативно-правовий акт видано з дотриманням процедури, визначеної законодавством України, зокрема: проект акту погоджено без зауважень Міністром фінансів України, першим заступником Голови комісії з проведення реорганізації Міністерства економіки України, Головою правління Пенсійного фонду України; до проекту постанови Міністром юстиції України висловлено зауваження, щодо невідповідності проекту вимогам нормопроектувальної техніки, які були враховані, а також - проведено правову експертизу вказаного проекту, у висновку якої зазначено, що останній відповідає Конституції України, актам вищої юридичної сили, узгоджується з актами такої ж юридичної сили;
- визначення Кабінетом Міністрів України мінімального розміру пенсії інвалідам війни, передбаченого статтею 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»та розміру підвищеної пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії дітям війни, встановленого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», відбулось з урахуванням фінансових ресурсів бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, принципу збалансованості Державного бюджету України, справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами;
- визначати розмір та порядок здійснення відповідних доплат є дискреційними повноваженнями Кабінету Міністрів України;
- абзац 2 підпункту 2 пункту 5 та пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України №745 видавались на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України;
- розмір додаткових виплат, передбачених, зокрема, ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як однієї з державних соціальних гарантій, встановлено оскаржуваною постановою;
- оскаржувана постанова видана Кабінетом Міністрів України з метою реалізації покладених на Уряд повноважень щодо виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, в частині виплати Пенсійним фондом України зазначених додаткових пенсій в межах бюджетних асигнувань, що затверджені Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 встановлено, що Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Згідно з зазначеним Рішенням Конституційного Суду України, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року №2857-VI з наступними змінами.
Таким чином, враховуючи дотримання відповідачем вимог законодавства України під час видання Постанови №745 щодо форми та порядку її прийняття, відповідність оскаржуваного нормативно-правового акту Законам України, що, зокрема, встановлювалось вище зазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, а також -наявність у відповідача повноважень визначати порядок та розміри соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Держави, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4
Крім того, є необхідним зазначити, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»від 23 лютого 2006 року №3477-ІV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії»констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії»від 12 жовтня 2004 року (абзац 6 підпункту 2.1 пункту 2 рішення).
Не залишається поза увагою суду, що оскаржуваний нормативно-правовий акт вичерпав свою дію та з 01 січня 2012 року є таким, що втратив чинність.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б підтверджували обґрунтованість доводів та вимог позивача, остання суду не надала, тоді як відповідачем доведено законність виданого нормативно-правового акту в оскаржуваній частині.
Таким чином, враховуючи вимоги, зокрема, статей 2, 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідність спірної Постанови №745 Законам України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 128, 158-163, 167, 171 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ОСОБА_4 у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя(підпис)О.В. Пісоцька
Судді: (підпис)В.А. Донець
(підпис)Д.А. Костенко
З оригіналом згідно.