Справа №2-1636 Головуючий у суді у 1 інстанції - Гура
Номер провадження 22-ц/1890/2214/12 Суддя-доповідач - Сибільова
Категорія - 46
28 листопада 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Сибільової Л. О.,
суддів - Дубровної В. В., Гагіна М. В.,
за участю секретаря - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2,
на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2012 року про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
Позивач в травні 2012 року звернулась до суду з позовом, який, доповнивши вимоги в послідуючому, мотивувала тим, що з 29 грудня 1995 року по 06 жовтня 2011 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання ними були придбані автомобіль ВАЗ-21015, 2009 року випуску, причіп автомобільний, меблевий та спальний гарнітури, м'яка частина, кольоровий телевізор «SAMSUNG», кольоровий телевізор, DVD програвач «SAMSUNG», холодильник «Снайге», пральна машина «Індезіт», верстати 2 шт. з компресором, м'ясорубка «Сатурн», рубанок, пила бензомоторна «Мотор Січ», болгарка, які вона оцінила в 98 750 грн. Добровільної угоди про поділ майна між ними не досягнуто, а тому просила виділити їй у власність автомобіль ВАЗ-21015, причіп автомобільний, меблевий гарнітур, м'яку частину, кольоровий телевізор «SAMSUNG», кольоровий телевізор, DVD програвач «SAMSUNG», пральну машину «Індезіт», решту майна виділити відповідачу.
Уточнивши позовні вимоги в частині обсягу спірного спільного майна подружжя, позивач просила виділити їй із спільного майна автомобіль ВАЗ-21015, 2009 року випуску, причіп автомобільний, модель 01 фермер, марки ПФ, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, на загальну суму 46500 гр., а відповідачеві виділити у власність обладнання шиномонтажу, яке складається з шиномонтажного стенду TWC - 401NIC, балансировочного стенду, артикул KWB-402; домкрату пневматичного ДП2 2,5 т, сірого, ДП2-ср, компресора 100 л, 3кВт, 4HP, U=220 V, p=8 атм, артикул РТ-0014; набору аксесуарів для шиномонтажу, артикул КШ1, рубанок, пилу бензомоторну «Мотор Січ», болгарку - на суму 47450 гр.
19 жовтня 2012 року представник позивачки звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на легковий автомобіль марки ВАЗ-21015, 2009 року випуску, сірого кольору, шиномонтажний стенд TWC -401NIC, балансировочний стенд, артикул KWB-402; домкрат пневматичний ДП2 2,5 т, сірий, компресор 100 л, 3кВт, 4HP, U=220 V, p=8 атм, артикул РТ-0014; набір аксесуарів для шиномонтажу, артикул КШ1, які перебувають у користуванні відповідача, та заборонити ними користуватися.
Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2012 року частково задоволено заяву представника позивачки про забезпечення позову: накладено арешт на автомобіль марки ВАЗ-21015, реєстраційний номер АК 2972, сірого кольору, тип транспортного засобу - легковий, 2009 року випуску, та шиномонтажний стенд TWC -401NIC, балансировочний стенд, артикул KWB-402; домкрат пневматичний ДП2 2,5 т, сірий, ДП2-ср, компресор 100л, 3кВт, 4HP, U=220 V, p=8 атм, артикул РТ-0014; набір аксесуарів для шиномонтажу, артикул КШ1, які перебувають у користуванні відповідача ОСОБА_1, проживаючого АДРЕСА_1.
Заборонено користуватися вищевказаним автомобілем до набрання чинності рішенням суду.
В апеляційній скарзі на ухвалу суду представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та необґрунтованість доводів заяви про забезпечення позову, просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В судовому засіданні представник відповідача уточнила вимоги апеляційної скарги та просить скасувати оскаржувану ухвалу про забезпечення позову в частині накладення арешту на шиномонтажне обладнання.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала скаргу з мотивів, в ній викладених, представника позивачки, яка заперечує проти задоволення скарги та вважає ухвалу суду вірною, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Заяву про забезпечення позову позивачка мотивувала тим, що відповідач вживав заходів до відчуження спірного майна іншій особі, а тому вважала це обставиною, яка свідчить про можливе ускладнення виконання рішення суду або неможливість його виконання.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, шиномонтажний стенд, балансировочний стенд, домкрат пневматичний ДП2 2,5 т сірий, компресор 100л, 3кВт, 4HP, U=220 V, p=8 атм, артикул РТ-0014; набір аксесуарів для шиномонтажу, артикул КШ1, суд обґрунтовано виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає вірним, а обраний судом вид забезпечення позову є виправданим і співмірним із заявленими позовними вимогами.
Відповідно до ст. ст. 151, 152 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову; забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення у випадку задоволення позову про поділ майна подружжя.
Висновок суду про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно ґрунтується на доказах, які є в матеріалах справи.
Так, рішенням апеляційного суду Сумської області від 17 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на автомобіль скасоване рішення Лебединського районного суду від 24 липня 2012 року про задоволення позову, який визнав відповідач, та відмовлено в задоволенні позову.
Оскаржувана ухвала суду узгоджується з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», з яких вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а в п. 4 роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися і розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Інтереси відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності ухвалою суду про забезпечення позову не порушуються, оскільки суд відмовив позивачці у забороні використання шиномонтажного обладнання, посилаючи на те, що відповідач є фізичною особою - підприємцем та займається технічним обслуговуванням та ремонтом автомобілів.
Представник відповідача в засіданні апеляційного суду пояснила, що спірне шиномонтажне обладнання у відповідача орендує інша особа.
З огляду на зазначене, доводи скарги про те, що забезпеченням позову відповідачу буде завдано майнової шкоди як підприємцеві в зв'язку з можливою втратою клієнтів, грунтуються на припущеннях.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що спірне шиномонтажне обладнання належить лише відповідачеві як підприємцеві, а тому суд безпідставно наклав на нього арешт, є необґрунтованими, оскільки вказане майно є предметом позову, який суд не вирішував по суті.
Враховуючи зазначене, є безпідставними посилання в скарзі на неврахування судом роз'яснень, які містяться в п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно якого, відповідно до положень статей 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять даних, які б давали підстави для скасування постановленої ухвали, яка відповідає вимогам процесуального права, є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, відхилити.
Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2012 року про забезпечення позову в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий -
Судді -