Справа №2-298/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Стеценко В.А.
Номер провадження 22-а/1890/22438/12 Суддя-доповідач - Литовченко Н. О.
Категорія - 100
30 жовтня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Литовченко Н. О.,
суддів - Таран С. А., Собина О. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 09 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області про зобов'язання провести перерахунок розміру державної та додаткової пенсії,
Рішенням Лебединського районного суду від 09 липня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язано Управління здійснити перерахунок державної та додаткової пенсій позивача згідно ст.ст.49,50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.03.2007р. по 31.12.2007р., та з 22.05.2008р. по 30.06.2010р. з урахуванням виплачених коштів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат - стягнуто з Управління на користь держави судовий збір в розмірі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн.
У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовує свої вимоги тим, що позивач отримує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інвалід ІІ групи у відповідності з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".
Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач віднесений до першої категорії як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом ІІ групи, і має право на основну і додаткову пенсії.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, котрі втратили працездатність, який установлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік і береться за основу при визначенні мінімального розміру пенсії за віком.
Колегія суддів знаходить висновок суду законним та обґрунтованим.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до чинної на час спірних правовідносин ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин правильним та таким, що відповідає Закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.8 ЦПК України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до п.п.12,13,14,15,17 п. 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» з 1 січня 2008 року внесені зміни, зокрема, до ст.50, ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п. п. 12, 13. 14. 15, 17 п. 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Тому перерахунок пенсії позивачу повинен розраховуватися із розмірів, передбачених ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з ч.3 ст.67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому обґрунтованими також є висновок суду щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 51грн., не врахувавши при цьому, що відповідно до ст.4 п.34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», чинного на час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач звільнений від сплати судового збору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів враховує, що на даний час стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи законодавством не передбачено.
За таких обставин рішення суду в цій частині слід змінити відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.201 КАС України.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200,201, 205 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатам», колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин Сумської області задовольнити частково.
Рішення Лебединського районного суду від 09 липня 2010 року у даній справі змінити в частині розподілу судових витрат.
Виключити з резолютивної частини рішення посилання на стягнення з Управління пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області в прибуток держави 51грн. судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -