01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.01.2009 № 29/685-32/363
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Чміль В.В., дов. № 15-06-1 від 13.01.2009 року
від відповідача -Дудник О.Є., дов. № 01/01-427 від 27.06.2008 року
від третьої особи - Бреус Т.В., дов. № 1 від 14.01.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2008
у справі № 29/685-32/363
за позовом Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
до Український консорціум "Екосорб"
третя особа позивача
третя особа відповідача Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
про стягнення 286900,00 грн.
27.11.2007 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Українського консорціуму “Екосорб» про стягнення 286 900 грн., сплачених за договором № 24 ЗІЗ від 19.11.2002 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі роботи дослідження та освоєння серійного виробництва промислового протигазу, а тому відповідно до п. 5.2 договору № 24 ЗІЗ зобов'язаний повернути всі отримані від позивача платежі за договором.
Господарським судом міста Києва також прийнято для сумісного розгляду зустрічний позов Українського консорціуму “Екосорб» про зобов'язання Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виконати п. 4.7 зазначеного договору та про стягнення з Фонду збитків у сумі 50458,21 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2008, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2008, у задоволені вимог за первісним і зустрічним позовами відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2008 частково задоволено касаційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2008 в частині відмови в задоволенні первісного позову, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в первісному позові, не встановили обставин, пов'язаних із доведеністю (чи недоведеністю) відповідачем за первісним позовом (як виконавцем робіт за договором) відсутності своєї вини у невиконанні умов договору, не з'ясували фактично виконаного обсягу робіт за договором (у сумарному вираженні), не дослідили додаткову угоду № 4.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2008 року у справі № 29/685-32/363 в позові Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - позивач) до Українського консорціуму “Екосорб» (далі -відповідач) про стягнення 286 900 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2008 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для розгляду справи, а висновки, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідачем не виконано роботи, передбачені 7 та 8 етапами, а тому, згідно з п. 5.2 договору, у випадку припинення робіт або недосягнення показників, які передбачені договором, з вини виконавця (відповідача) замовник (позивач) може вимагати повернення всіх платежів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.01.2009 року.
12.01.2009 року (вх. № 02-7.1/57) від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2008 року у справі № 29/685-32/363 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки вимоги позивача є безпідставними, та такими, що суперечать умовам договору, нормам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.
В судове засідання 15.01.2009 року з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі вказавши, що відповідач не прозвітував за 7 і 8 етапи роботи, не виконав умови договору та не досяг результатів, передбачених договором та Програмою розвитку виробництва засобів індивідуального захисту працівників на 2001 - 2004 роки на підставі якої було укладено договір. Крім того, позивач стверджує, що у відповідача залишилися не використаними 31 400 грн.
Представник відповідача проти задоволення вимог позивача заперечив, стверджуючи, що порушення умов договору щодо строків здачі робіт є наслідком неналежного виконання позивачем обов'язку щодо фінансування проекту. Відповідач також зазначив, що 31400 грн. є авансовим платежем за виконання робіт етапів № 7 та № 8.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З метою забезпечення розвитку вітчизняного виробництва засобів захисту постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2001 року № 952 було затверджено Програму розвитку виробництва засобів індивідуального захисту працівників на 2001 - 2004 роки.
Фінансування заходів щодо реалізації Програми мало здійснюватися за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд), як це передбачено статтею 25 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Визначення юридичних осіб, які безпосередньо виконуватимуть заходи, передбачені цієї Програмою, було покладено на Держнаглядохоронпраці та Фондом разом з іншими відповідальними виконавцями. Угоди про виконання зазначених заходів було зобов'язано укладати між Фондом і безпосередніми виконавцями.
На виконання вищезазначеної Програми 19.11.2002 року між Державним департаментом нагляду за охороною праці (третя особа), Фондом (позивач), Українським консорціумом “Екосорб» (відповідач) було укладено трьохсторонній договір № 24 ЗІЗ на створення науково-технічної продукції (далі - договір) та додаткову угоду №1 до нього. Відповідно до п.1.2 договору третя особа і позивач доручили, а відповідач зобов'язався виконати роботу з дослідження та освоєння серійного виробництва промислового протигазу.
Згідно п. 1.4, п. 2.3 договору, технічного завдання та календарного плану робіт, які є невід'ємною частиною договору, відповідач зобов'язався виконувати роботи, передбачені договором, поетапно у строки, встановлені календарним планом виконання робіт.
Оплата робіт за договором здійснюється поетапно з попередньою оплатою (п. 3.3).
Пунктом 3.4 договору передбачено, що позивач перераховує відповідачеві протягом 15 днів з дня набрання цим договором чинності попередню оплату у розмірі 50% договірної вартості робіт. В силу положень п. 3 додаткової угоди № 1 до договору сума коштів передбачена на 2002 року зменшується і складає - 28 800 грн.
21.11.2002 року позивач платіжним дорученням № 1842 перерахував відповідачеві попередню оплату в сумі 25 500 грн.
На підставі актів здачі-приймання науково-технічної продукції згідно з договором № 24 313 від 19.11.2002 року №1, №2 та додатків до вказаних актів роботи по першим двом етапам були виконані 24.12.2002 року (підготовлений звіт про виконання першого та другого етапу робіт про що свідчать витяг з протоколу №4 засідання науково-технічної ради, що є додатком до актів), 27.12.2002 року (надіслані супровідним листом вих. № 01/01-229 директору ВД ФССНВ України Піддубному В.В.).
Позивач здійснив оплату виконаних робіт згідно з актом № 2 від 06.03.2003 року за платіжним дорученням від 12.03.2003 року в сумі 3 800 грн.
Таким чином, 24.12.2002 року та 27.12.2002 року відповідачем виконані роботи по першому та другому етапу, вказані роботи були прийняті 06.03.2003 року та оплачені 12.03.2003 року у повному обсязі з урахуванням сплаченого 21.11.2002 року авансу у сумі 25 500 грн.
Додатковою угодою № 2 від 30.07.2003 року до договору № 24 ЗІЗ сторони погодили, що вартість виконання робіт в 2003 році становить 226 700 грн. Оплата робіт за 2003 рік здійснюється з авансовим платежем. Аванс у розмірі 50% договірної вартості робіт поточного року, що становить 113 350 грн. замовник перераховує виконавцю протягом 10 днів з дня набрання чинності додатковою угодою.
Вказану суму авансу на рахунок відповідача було перераховано 05.08.2003 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2236.
Виконання робіт по третьому, четвертому етапу робіт за договором № 24 ЗІЗ від 19.11.2002 року підтверджується актами здачі-приймання науково-технічної продукції № 3 від 02.12.2003 року, № 4 від 23.12.2003 року та додатками до актів (інформаційні звіти, кошториси фактичних витрат), звіти про виконання робіт за етапами затверджені на засіданнях науково-технічної ради 24.12.2002 року, 01.10.2003 року.
Оплата за виконані роботи по етапам № 3, 4 здійснена позивачем за платіжними дорученнями № 3912 від 04.12.2003 року, № 4280 від 14.12.2003 року на суму 25 000 грн. та 14 775 грн.
Листом від 29.01.2004 року № 01/01-14, адресованому відповідачем директорові виконавчої дирекції Фонду, першому заступникові Голови Держнаглядохоронпраці, начальникові управління Фонду, було надіслано додаткову угоду № 3 до договору з проханням погодити та підписати таку угоду. Необхідність такого підписання зумовлювалася, на думку відповідача, пізнім фінансуванням виконання робіт за договором у 2003 році, а також тим, що аванс було перераховано на сім місяців пізніше “терміну початку виконання робіт», установленого договором, у тому числі на чотири місяці пізніше “терміну початку виконання етапів робіт № 5, № 6 - у серпні 2003р.» (початок виконання робіт - квітень 2003 року). Оскільки при виконанні робіт виникла необхідність зміни порядку черговості етапів № 5, 6, відповідач у листі, надісланому директорові Національного НДІ охорони праці, просив надати експертний висновок щодо складеної додаткової угоди.
На прохання Фонду (лист від 13.03.2004 року № 01-397) проект додаткової угоди № 3 до Договору був повернутий на переоформлення з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2004 року.
Листом від 19.04.2004 року № 03-47 позивач повідомив відповідача про призупинення укладення додаткових угод щодо фінансування проведення робіт у 2004 році (в тому числі додаткової угоди № 3 до договору) до затвердження бюджету Фонду на 2004 рік.
13.05.2004 року сторонами укладено додаткову угоду № 3, якою внесено зміни до таблиці № 2 “Етапи, строки виконання, зміст та перелік звітних документів по етапах», технічного завдання (додаток № 1 до договору), а саме:
змінили номер етапу 6 (“Розробити технологічну документацію на фільтруючий патрон та фільтруючий протигаз») на номер 5;
змінили номер етапу 5 (“Опрацювати технології виготовлення панорамної маски та фільтруючого патрону») на номер 6;
змінили назву документа “Технологічний регламент» на назву “Технологічна інструкція» в графах “Зміст робіт» (етап 5 і стан 8) та “Звітні документи» (етап 8);
змінили строки виконання етапів робіт “на № 6 - початок вересня 2003 року, закінчення - червень 2004 року, № 7 - початок липень 2004 року, закінчення - грудень 2004 року, № 6 - початок жовтень 2004 року, закінчення - грудень 2004року».
Вартість робіт за додатковою угодою № 3 (пункт 2.1) складає 223 400 грн. Сторони також погодили, що оплата здійснюється поетапно; остаточний розрахунок за виконані роботи Фонд здійснює протягом 10 днів з дня підписання сторонами акта здачі-приймання робіт.
Актами від 11.03.2004 року № 5 і від 10.08.2004 року № 6 підтверджується виконання робіт по шостому етапу робіт; оплата робіт підтверджується платіжним дорученням від 17.03.2004 року № 895, від 12.08.2004 року № 3045.
Листом № 01-2186 від 30.12.2004 року Фонд повідомив Український консорціум “Екосорб» про необхідність погодження додаткових угод до укладених договорів, в тому числі угоди на продовження терміну дії договору № 24 від 19.11.2004 року до 01.06.2005 року. Необхідність укладання додаткових угод позивач мотивував тяжким фінансовим становищем фонду та дефіцитним бюджетом у 2004 року, що викликало заборгованість перед Пенсійним фондом України. Позивач вказував на відсутність можливості у грудні 2004 року профінансувати виконані роботи по Програмі розвитку виробництва засобів індивідуального захисту працівників на 2001-2004 роки.
04.03.2005 року між Держнаглядохоронпраці України, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Українським консорціумом “Екосорб» була укладена додаткова угода № 4 до договору № 24 ЗІЗ від 19.11.2002 року на створення науково-технічної продукції “Дослідження та освоєння серійного виробництва промислового протигазу», якою сторони погодили продовження терміну дії договору до 30.05.2005 року. Згідно з додатковою угодою № 4 відповідач зобов'язався продовжити в 2005 році виконання робіт, передбачених договором, а саме: етап № 7 “Провести приймальні випробування фільтруючого протигазу» (вартість 31 400 грн.) та етап № 8 “Відкоригувати конструкторську та технологічну документацію на серійне виробництво» (вартість - 38 100 грн.). Сторони додатковою угодою № 4 змінили строки виконання етапів: № 7 (початок - вересень 2004 року, закінчення - травень 2005 року), № 8 (початок - листопад 2004 року, закінчення - травень 2005 року). Згідно з п. 2.2 - 2.3 додаткової угоди оплата за цією додатковою угодою здійснюється поетапно, остаточний розрахунок за виконані роботи позивач здійснює протягом 10 днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання науково-технічної продукції та акту здачі-приймання роботи.
Відповідач, Український консорціум “Екосорб», листом № 01/01-132 від 15.07.2005 року, направленим заступнику директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України просив дати згоду на пролонгацію термінів дії договорів на створення науково-технічної продукції від 19.11.2002 року, в тому числі договору № 24 ЗІЗ до 30 листопада 2005 року.
Графік здавання-приймання робіт за договорами, який надсилався за вих. № 01/01-162 від 12.08.2005 року, був погоджений Фондом, про що свідчить супровідний лист до графіку № 288-02-3 від 19.08.2005 року. Передача результатів виконаних робіт повинна була здійснюватися у встановлені терміни з 01 вересня до 31 жовтня 2005 року.
Проте, відповідач не виконав у встановлений строк свої зобов'язання за договором.
Листом від 31.08.2006 року № 597-02-3 позивач повідомив відповідача про припинення виконання договору та запропонував Консорціуму провести інвентаризацію витрат по договорах від 19.11.2002 року та подати акти інвентаризації до виконавчої дирекції Фонду. Актом інвентаризації по Договору визначено фактичні витрати за ним.
Згідно з актом від 30.10.2006 інвентаризації по договору № 24 313 від 19.11.2002, затвердженим генеральним директором УК "Екосорб", підтверджується використання відповідачем авансу у сумі 31 400 грн. по незавершених етапах робіт № 7 і №8.
За умовами Договору (пункт 4.7) рішення про припинення науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи оформлюється 3-стороннім актом з обґрунтуванням мотивації розриву договору; при цьому виконавцеві (Консорціуму) відшкодовуються витрати за виконану роботу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 892 ЦК України передбачено, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.
Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати (ст. 894 ЦК України). Виконавець зобов'язаний виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми і передати замовникові результат у строк, встановлений договором, а замовник - видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму, прийняти виконані роботи та оплатити їх (ст.ст. 897, 898 ЦК України).
З наданих позивачем та відповідачем доказів вбачається, що позивачем на користь відповідача було перераховано грошові кошти в розмірі 286 900 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а відповідачем виконано та передано позивачу робіт на загальну суму 255 500 грн., про що свідчать акти здачі-приймання науково-технічної продукції, інформаційні звіти, кошториси фактичних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 894 ЦК України плата за виконання науково-дослідних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.
Згідно зі ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до п. 5.2 Договору № 24 ЗІЗ від 19.11.2002 року у випадку припинення робіт або недосягнення показників, які передбачені цим Договором, з вини виконавця замовник може вимагати повернення всіх платежів.
Звертаючись до суду з позовом позивач стверджував, що відповідач своєчасно не виконав замовлені йому роботи, тому позивач у відповідності до п.5.2 договору має право вимагати повернення всіх платежів.
В той же час, відповідно до приписів статті 900 ЦК України виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
При цьому, слід враховувати, що позивач звільняється лише від доведення вини відповідача, всі інші обставини, на які посилається позивач як на підстави покладення на відповідача відповідальності за порушення умов договору, зобов'язаний доводити позивач.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з урахуванням укладених до договору додаткових угод, але саме позивач припинив фінансування робіт (лист позивача №03-47 від 09.04.2004) та своїм листом № 597-02-3 від 31.08.2006 року повідомив відповідача про одностороннє припинення виконання договору №24 ЗІЗ від 19.11.2002 року та необхідність провести інвентаризацію витрат за договором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виконано, а позивачем прийнято роботи, передбачені 1, 2, 3, 4, ,5 , 6 етапами. Роботи, передбачені 7 та 8 етапами у встановлені строки не виконані. При цьому, додатковою угодою № 4 від 04.03.2005 року до договору № 24 ЗІЗ від 19.11.2002 року умови щодо відповідальності сторін було змінено та за порушення строків виконання робіт, визначених у календарному плані, відповідач зобов'язувався сплатити позивачеві пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення, але не більше суми фактично попередньо перерахованих коштів. Відповідач не сплачує пеню за порушення строків, якщо таке прострочення сталося не з його вини(підпункт 6.3 п. 6 додаткової угоди).
Згідно з підпунктом 6.5 п. 6 додаткової угоди, у разі неприйняття позивачем виконаної роботи через її невідповідність вимогам технічного завдання, відповідач повертає позивачеві всі одержані від нього для виконання кошти і відшкодовує збитки.
Таким чином, сторонами було змінено умови договору щодо відповідальності за порушення зобов'язань відповідача та встановлено обов'язок відповідача повернути позивачеві всі отримані кошти лише у випадку неприйняття позивачем виконаної роботи через її невідповідність вимогам технічного завдання.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який звертаючись до суду з вимогою про повернення перерахованих коштів, повинен був довести факт неприйняття ним виконаної відповідачем роботи через її невідповідність вимогам технічного завдання.
Проте, вищезазначених доказів суду надано не було, а як на підставу своїх вимог позивач посилається на умови договору щодо відповідальності, передбачені підпунктом 5.2 п. 5 договору, які було змінено сторонами додатковою угодою.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2008 року у справі № 29/685-32/363 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - без задоволення.
2.Матеріали справи № 29/685-32/363 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
20.01.09 (відправлено)