Провадження № 22-ц/490/11965/12 Справа № 401/7812/12 Головуючий у 1 й інстанції - Щербина-Почтовик І.М. Доповідач - Романюк М.М.
Категорія 57
19 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Романюк М. М.
суддів Котушенко С. П., Петренко І.О.
при секретарі Бойко О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат за житлово-комунальні послуги, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з 29.08.1998 р. по 02.02.2011 р., під час якого придбали квартиру АДРЕСА_1. Оскільки, починаючи з червня 2010 р. відповідачка не сплачує за комунальні послуги просив стягнути з відповідачки на його користь 8 203 грн. 89 коп.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем невірно зазначено підставу звернення до суду.
З даним висновком судова колегія не погоджується виходячи з наступного.
Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.08.1998 р. по 02.02.2011 р., під час якого придбали квартиру АДРЕСА_1.
Згідно ч.1 ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Оскільки ні ст.369 ЦК України, ні інші норми глави 26 ЦК України що присвячені регулюванню режиму права спільної сумісної власності, не визначають правових наслідків зобов'язань, що пов'язані із спільним майном, в даному випадку необхідно застосувати аналогію зі ст.360 ЦК України, що регулює відповідні відносини між учасниками спільної часткової власності і побудовані на принципах спільності прав та обов'язків співвласників, якщо їх набуття ґрунтується на спільному майні.
Згідно ч.1 ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України, ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальними правилами ст.370 ЦК України, ст.70 СК України частки кожного із співвласників (подружжя) у праві спільної сумісної власності є рівними.
Таким чином, відповідачка, яка є співвласником квартири і зареєстрована в ній повинна нести витрати на утримання квартири.
З наданих позивачем квитанції вбачається, що на утримання квартири, за період з червня 2010 р. ним сплачено 13 705 грн., таким чином з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути половину зазначених витрат, а саме 6 852 грн. 50 коп.
Однак, судова колегія вважає, що у стягненні витрат за кабельне телебачення та користування телефоном необхідно відмовити, оскільки проведена позивачем оплата зазначених послуг не є прямими витратами, пов'язаними з утриманням кватири та не спрямовані на забезпечення умов проживання чи перебування у ній осіб.
Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. за подання позову та 107 грн. 30 коп. за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2012 року -скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування витрат за житлово-комунальні послуги суму в розмірі 6 852 грн. 50 коп. та сплачений судовий збір в розмірі 321 грн. 90 коп., а всього 7 174 грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: