Справа № 2-2326/11
2/0418/728/2012
10 грудня 2012 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Богдановської Т.В.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Вересової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс»про захист права інтелектуальної власності, стягнення компенсації за порушення авторського права, накладення штрафу, заборону та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що ним, як автором, створено літературно-письмовий твір технічного характеру «Изделия асбестоцементные электротехнические дугостойкие прессованные». З метою реєстрації даного твору ним до Державного департаменту інтелектуальної власності було подано заявку від 04.10.2007 року №22883. Державним департаментом інтелектуальної власності було прийнято рішення про реєстрацію авторського права на твір та здійснена відповідна реєстрація цього права, про що йому було видано Свідоцтво від 07.11.2007 року № 22581. На виконання Закону України «Про авторське право і суміжні права»постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1756 затверджено Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, згідно з п.1 якого цей Порядок визначне процедуру подання заявок на реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, їх розгляду, державної реєстрації, публікації відомостей про цю реєстрацію, видачі свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір, а також ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір і Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, яка здійснюється МОН в особі Державного департаменту інтелектуальної власності, що діє у складі зазначеного Міністерства. Згідно з п.2 Порядку свідоцтво - документ, що засвідчує авторство (авторське право) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, а також факт і дату оприлюднення твору (за наявності). У відповідності до вказаних норм законодавства він створив об'єкт авторського права літературно-письмовий твір технічного характеру, відповідно став суб'єктом авторського права - автором цього твору, а також належним чином зареєстрував своє авторське право на твір у державному органі, який виконує дії, пов'язані з державною реєстрацією прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, про що отримав документ, який засвідчує авторське право на твір - свідоцтво. Таким чином, він набув усіх майнових прав, пов'язаних із твором, які передбачені ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами та ст.440 ЦК України: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як йому стало відомо, іншою особою - відповідачем, «розроблено»технічні умови на «вироби азбестоцементні електротехнічні дугостойкі пресовані»(російською мовою - «Изделия асбестоцементные электротехнические дугостойкие прессованные»). Вказані технічні умови зареєстровано Державним підприємством «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»06.12.2007 року за №04725941/008258. Технічні умови на «вироби азбестоцементні електротехнічні дугостойкі пресовані», нібито розроблені відповідачем та зареєстровані Державним підприємством «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», не тільки за назвою, а і за змістом, фактично є відтворенням його (позивача) твору, проте, дозволу на таке використання його твору він відповідачу не давав.
У відповідності до ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 року №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію»технічні умови віднесені до нормативних документів із стандартизації. Згідно з ч.1 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготівником) і споживачем (замовником) продукції. Згідно з ч.5 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»майнова частина авторського права на технічні умови і стандарти підприємств належить підприємствам або органам, що їх затвердили. Виходячи із зазначених норм, можна зробити висновок, що відповідач не тільки незаконно відтворив його твір, поклавши його в основу нібито розроблених ним технічних умов, а фактично привласнив його авторське право.
Таким чином, дії відповідача - відтворення його (позивача) твору в нібито розроблених ним технічних умовах, є порушенням його авторського права та відповідальність за це порушення несе саме відповідач. 15.03.2010 року він звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав від останнього припинити порушення його права інтелектуальної власності, проте відповіді на дану претензію не отримав. Усе вищевикладене створило необхідність і правові підставі для судового захисту його порушених прав і законних інтересів.
Враховуючи те, що він не в змозі встановити (обрахувати) точну суму (розмір) нанесених йому збитків у зв'язку з неможливістю встановити розмір доходу отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту передбаченого ст.52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», як виплату йому компенсації за порушення його авторського права. Виходячи з розміру компенсації за порушення авторського права вважаємо, що розмір компенсації складає 100 мінімальних заробітних плат. Згідно зі ст.22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»мінімальна заробітна плата з 01.04.2011 року встановлена у місячному розмірі 960 грн. Таким чином, просив стягнути з відповідача на його користь компенсацію за порушення авторського права у розмірі 96000 гри. Вважає за необхідне застосування саме такого розміру компенсації, у зв'язку тим, що наміри відповідача полягали у свідомому (умисному) використанні об'єкта права інтелектуальної власності з метою отримання прибутку; порушення авторських прав відповідачем відбувалось умисно, оскільки на момент здійснення таких порушень він знав вимоги чинного законодавства України з питань використання об'єктів авторських та суміжних прав; обсяг порушених прав позивача є значним, тому застосування саме такого розміру компенсації, буде виконувати превентивну функцію для відповідача та відновлювальну для нього.
Також, просив стягнути з відповідача штраф в доход Державного бюджету України в розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на його користь, зобов'язати відповідача здійснити публікацію в засобах масової інформації даних про допущене порушення авторського права та судового рішення щодо цього порушення та заборонити відповідачу використовувати у своїй господарській діяльності технічні умови «вироби азбестоцементні електротехнічні дугостойкі пресовані».
В судовому засіданні позивач та його представник підтримала позовну заяву та, посилаючись на викладені в ній підстави, просила задовольнити останню в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем було створено літературно-письмовий твір технічного характеру «Изделия асбестоцементные электротехнические дугостойкие прессованные». З метою реєстрації даного твору 04.10.2007 року позивачем до Державного департаменту інтелектуальної власності було подано заяву за №22883 та Державним департаментом інтелектуальної власності було прийнято рішення про реєстрацію авторського права позивача на зазначений вище твір та здійснена відповідна реєстрація цього права, про що ОСОБА_1 було видано відповідне Свідоцтво від 07.11.2007 року №22581 (а.с.78-98 т.1).
Відповідно до ч.1 ст.418 ЦК України право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
У відповідності до змісту ст.433 ЦК України та п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»об'єктами авторського права с твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі літературні письмові твори технічного характеру.
Відповідно до ч.1 ст.432 ЦК України кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст.16 цього Кодексу.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про авторське право і суміжні права»суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій ст.8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору, а саме відтворення та розповсюдження творів; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, окрім іншого: відтворення творів; будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.
Відповідно до ст.440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Таким чином, позивач, як автор літературно-письмового твору технічного характеру «Изделия асбестоцементные электротехнические дугостойкие прессованные», набув майнових прав автора, визначених в ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»та ст.440 ЦК України.
Разом з тим, відповідачем 06.12.2007 року за №04725941/008258 у Державному підприємстві «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»було зареєстровано технічні умови на «вироби азбестоцементні електротехнічні дугостойкі пресовані», як такі, що розроблені відповідачем, які як за назвою, так і за змістом, є відтворенням літературно-письмового твору, авторське право на який зареєстроване за позивачем (а.с.155-166 т.1).
Відповідності до ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 року №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію»технічні умови віднесені до нормативних документів із стандартизації.
Відповідності до ст.7 вказаного Декрету технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготівником) і споживачем (замовником) продукції. Для організації інформування споживачів (замовників) про номенклатуру та якість продукції, що випускається, контролю відповідності технічних умов обов'язковим вимогам державних, а в передбачених законодавством випадках - галузевих стандартів технічні умови на продукцію та зміни до них підлягають державній реєстрації в територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання. Технічні умови та зміни до них, які не пройшли державної реєстрації, вважаються недійсними. Майнова частина авторського права на технічні умови і стандарти підприємств належить підприємствам або органам, що їх затвердили.
Частиною 2 ст.432 ЦК України передбачено, що суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про: застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності; опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Відповідно до п.«а»ст.50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст.ст.14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ст.ст.15,39,40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених ст.ст.21-25,42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про авторське право і суміжні права»захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст.50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката.
При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.426 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.
Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Як вбачається з листа ТОВ «СП Техноліт»(а.с.253 т.1), скріншотів рекламних матеріалів відповідача, розміщених в мережі інтернет (а.с.35-39), ТОВ «Хорс»без дозволу позивача, як автора, використовувала технічну документацію на виробництва товару «АЦЭИД». А претензія ОСОБА_1 про припинення порушення його авторських прав, відповідачем залишена без відповіді.
Здійснивши державну реєстрацію технічних умов, авторське право на які належали позивачу, ТОВ «Хорс»без згоди автора, використовувала вказану технічну документацію на виробництво товару «АЦЭИД»та подальшого його продажу, чим порушило майнові права позивача, як автора твору, визначені у ч.1 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а саме: виключне право позивача на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення компенсації є обґрунтованими та підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача відповідно до ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», слід стягнути компенсацію за порушення майнових авторських прав.
Вирішуючи питання про присудження позивачу саме компенсації згідно з п.5 ч.2 ст.432 ЦК України і п.«г»ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», замість відшкодування збитків або стягнення доходу, суд виходить з того, що за встановлених обставин виявилося неможливим зробити висновки щодо обсягу проданої продукції, а також розміру отриманих відповідачем від цього доходів. Отже, неможна з достатнім ступенем вірогідності встановити, відповідно до ст.ст.22,623 ЦК України, розмір завданих позивачу збитків на час ухвалення судом рішення. Проте, зазначені норми матеріального права передбачають під час визначення розміру компенсації в установлених межах від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат необхідність враховувати вину особи та інші обставини, що мають істотне значення, до яких ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відносить обсяг порушення та (або) наміри відповідача. При цьому, для задоволення вимог щодо виплати компенсації достатньо доведення факту вчинення відповідачем дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків.
Для визначення суми компенсації судом враховуються об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним використанням об'єкта авторського права; обсяг порушення (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); враховано, що порушення авторських прав відповідачем суттєво впливає на ведення підприємницької діяльності позивачем; Наміри відповідача полягали у свідомому (умисному) використанні об'єкта права інтелектуальної власності з метою отримання прибутку; порушення авторських прав відповідачем відбувалось умисно, оскільки на момент здійснення таких порушень він знав вимоги чинного законодавства України з питань використання об'єктів авторських та суміжних прав; обсяг порушених прав позивача є значним.
Тому, з огляду на спосіб використання твору та обсяг порушення прав позивача, враховуючи обґрунтовані припущення щодо розміру прямих збитків, упущеної вигоди та наживи порушника авторських прав позивача, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виплати компенсації за порушення майнових авторських прав повністю та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію в сумі 96000 грн., виходячи із наступного розрахунку: 100х960=96000 грн., де 100 - кількість мінімальних заробітних плат; 960 грн. - мінімальна заробітна плата, встановлена ст.22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
Суд вважає, що присудження саме такого розміру компенсації, є належним способом захисту прав позивача, з огляду на винні недобросовісні дії відповідача, які вчинювались з наміром наживи, не зважаючи на права і охоронювані законом інтереси позивача. Водночас, такий розмір компенсації відповідає засадам цивільного законодавства за ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності; і є співмірним порушенню авторських прав позивача. Присудженням такого розміру компенсації досягається рівновага майнових інтересів позивача та відповідача.
При цьому, суд виходить з розміру мінімальної заробітної плати, встановлено на момент подачі позову, а не на час ухвалення рішення, розглядаючи справу у відповідності до ст.11 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог.
В частині стягнення з відповідача штрафу в дохід Державного бюджету України в розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на його користь, а також зобов'язання відповідача здійснити публікацію в засобах масової інформації даних про допущене порушення авторського права та судового рішення щодо цього порушення та заборонити відповідачу використовувати у своїй господарській діяльності технічні умови «вироби азбестоцементні електротехнічні дугостойкі пресовані», суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем не наведено будь-яких обґрунтувань позовних вимог в цій частині. Крім того, на теперішній час, а саме 28.02.2012 року, державна реєстрація технічних умов «вироби азбестоцементні електротехнічні дугостойкі пресовані», зареєстрованих за ТОВ «Хорс»06.12.2007 року за №04725941/008258, анульована Державним підприємством «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», що підтверджується відповідним листом від 29.02.2012 року (а.с.233 т.1).
Відповідно до ст.88 ЦПК України, враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави також слід стягнути судовий збір в сумі 960 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,426,440 ЦК України, ст.ст.7,8,15,50,52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст.ст.3,10,11,27,31,57-61,88,212-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс»про захист права інтелектуальної власності, стягнення компенсації за порушення авторського права, накладення штрафу, заборону та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс»(49101, м.Дніпропетровськ, вул.Мініна,3/116, ІК 30540172) на користь ОСОБА_1 (49052, м.Дніпропетровськ, вул.Виборзька,33в/26, ІК 2775707092) компенсацію за порушення майнових авторських прав в сумі 96000 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс»(49101, м.Дніпропетровськ, вул.Мініна,3/116, ІК 30540172) на користь держави судовий збір в сумі 960 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.Ю.Казак