Рішення від 11.12.2012 по справі 2-216/11

Справа № 2-216/11

2/0418/123/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Ткаченко А.О.

за участю позивачки - ОСОБА_1

відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідачів - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, в обґрунтування якого посилалась на наступне. 04.03.2008 року близько 13-30 г. в приміщенні СШ №128 ОСОБА_2 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_5 За вказаним фактом було відмовлено в порушенні кримінальної справи, а ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП. Внаслідок подальшого лікування сина, нею (ОСОБА_1) були понесені матеріальні витрати на суму 2317 грн. 69 коп. Крім того, вона перенесла душевні хвилювання через ушкодження здоров'я сина, на деякий час втратила сон та спокій, через невідомість тяжкості наслідків нанесеної травми. Її життєвий уклад та побут на час лікування було порушено, в зв'язку з щоденним доглядом дитини вона пережила такі душевні страждання, як тільки материнське серце може боліти за здоров'я та благополуччя своєї дитини. ОСОБА_5 пережив хвилювання через перенесену травму та фізичний біль, через самі події, пов'язані з побиттям. В зв'язку з цим, просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в сумі 2317 грн. 69 коп., моральну шкоду в сумі 2000 грн. та на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підтримали позов та, посилаючись на викладені в ньому обставини, просили задовольнити його в повному обсязі.

Відповідачі та їх представник в судовому засіданні позов визнали частково, зазначивши, що нести відповідальність за заподіяну шкоду повинен ОСОБА_2 та просили стягнути матеріальну та моральну шкоду з урахуванням наданих позивачкою доказів в обґрунтування заподіяння останньої.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, що 04.03.2008 року близько 13-30 г. на території СШ №128 в м.Дніпропетровську неповнолітній ОСОБА_2 заподіяв тілесні ушкодження неповнолітньому ОСОБА_5, які згідно висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи №1715 від 23.04.2008 року відносяться до легких тілесних ушкоджень,що зупинили короткочасний розлад здоров'я (а.с.10-11).

За вказаним фактом постановою о/у ОКМСН Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 11.03.2008 року було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ч.1 ст.125, ч.1 ст.296 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України та відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП (а.с.7,19).

Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.03.2008 року ОСОБА_2, визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення та застосовано заходи адміністративного впливу у вигляді застереження (а.с.24).

Зазначена постанова суду в силу ч.4 ст.61 ЦПК України має преюдиціальне значення при розгляді цивільної справи щодо встановлення вини ОСОБА_2 у заподіянні тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_5

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ч.1 ст.1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої

особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1180 ЦК України шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.

З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, враховуючи встановлення наявності вини ОСОБА_2 у заподіянні шкоди, того факту, що на момент її заподіянні він був неповнолітнім та досяг повноліття та повної цивільної дієздатності на момент розгляду справи, суд приходить до висновку, що саме останній повинен нести відповідальність за заподіяну позивачам матеріальну та моральну шкоду.

В зв'язку з цим, в задоволенні позову в частині заявлених позовних вимог до ОСОБА_3 слід відмовити.

При визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає відшкодування, суд виходить до наступного.

З наданих позивачами в обґрунтування позовних вимог письмових доказів вбачається, що ОСОБА_5 внаслідок отриманих з вини відповідача ОСОБА_2 тілесних ушкоджень перебував на стаціонарному лікуванні з 04.03.2008 року по 17.03.2008 року, з подальшим оглядом у невропатолога (а.с.8-9).

На підтвердження понесених на лікування сина витрат, ОСОБА_6 було надано касові та товарні чеки, щодо придбання лікарських засобів та квитанцію про оплату за висновок експерта на загальну суму 2317 грн. 69 коп. (а.с.12-15).

Разом з тим, касові чеки від 11.03.2008 року на суму 94 грн., 56 грн. 50 коп. та 8 грн. (а.с.13) не містять даних щодо назви придбаного товару. Тому суд не вважає їх належними доказами понесених позивачкою витрат на лікування.

Також суд не приймає до уваги квитанції до прибуткового касового ордеру на суму 15 грн. та 10 грн. (а.с.14) за подачу заяв ОСОБА_6, з яких також не можливо зробити висновок щодо підстав сплати позивачкою вказаних сум та причинного зв'язку між понесеними витратами та винними діями відповідача ОСОБА_2

В іншій частині, суд вважає належними та допустимими надані докази, в зв'язку з чим приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_6 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2134 грн. 19 коп. ( 19 грн. 68 коп. витрати за висновок експерта та 2114 грн. 51 коп. витрати на лікування).

Також суд вважає доведеним факт заподіяння позивачам моральної шкоди, яка виразилась в негативних емоціях та стресі, які ОСОБА_5 пережив під час заподіяння тілесних ушкоджень, в фізичних стражданнях, внаслідок отриманих травм та фізичного болю, який він зазнав під час пригоди та після цього; погіршення психічного стану; в негативних емоціях та стресі ОСОБА_6, пов'язаних з фізичними та моральними стражданнями її дитини, внаслідок заподіяних їй тілесних ушкоджень, довготривалого невідшкодування відповідачами завданої шкоди та прикладанням додаткових зусиль для організації свого життя, необхідністю нести додаткові непередбачувані матеріальні витрати, непоправній втраті часу, пов'язаній з доглядом за дитиною під час лікування та відновленням нормального ритму життя.

Враховуючи вказані обставини, ступінь та тривалість моральних страждань, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги позивачів в цій частині підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивачки ОСОБА_6 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн., на користь позивача ОСОБА_5 2000 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_6 слід стягнути сплачені останньою при подачі позову судові витрати: державне мито в сумі 51 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього 81 грн. судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.23,1166,1167,1179,1180,1195,1199 ЦК України, ст.ст.10,11,58-61,88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2134 грн. 19 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн., а всього 2634 грн. 19 коп.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 державне мито в сумі 51 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього 81 грн. судових витрат.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю.Казак