06 грудня 2012 р.Справа № 2а-7361/12/2070
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Водолажська Н.С.,
Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012р. по справі № 2а-7361/12/2070
за позовом ОСОБА_1
до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Харківського апеляційного Господарського суду, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про стягнення заборгованості, -
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з Основ'янської ДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Харківського апеляційного господарського суду заборгованості по виплаті щомісячного довічного грошового утримання за жовтень - грудень 2010 р., яке, за відомостями Харківського апеляційного господарського суду, було перераховане до Державного бюджету України як податок на доходи фізичних осіб, у розмірі 3050,87 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.12 р. по справі № 2а-7361/12/2070 позов було задоволено повністю.
Відповідач, Основ'янська МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.12 р. по справі № 2а-7361/12/2070 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.
Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.
Відповідно ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено та це правильно зазначив суд першої інстанції, що позивачка працювала на посаді судді Харківського апеляційного господарського суду. Під час роботи на вказаній посаді їй було нараховане, проте своєчасно не сплачене щомісячне довічне грошове утримання за жовтень-грудень 2010 р. в сумі 23396,71 грн.
Судом також встановлено, що на підставі заяви позивачки та відповідно до постанови Верховної Ради України № 2766-VI від 02.12.10 р. «Про звільнення суддів»вона вийшла у відставку з 30.12.10 р. Протягом вересня -грудня 2011 р. їй була частково виплачена суму зазначеної заборгованості, проте невиплаченою залишилася сума 3050,87 грн.
Відповідно довідки № 169 від 26.04.12 р. кошти в сумі 3050,87 грн. Харківським апеляційним господарським судом були помилково перераховані до Державного бюджету України як податок на доходи фізичних осіб. З огляду на те, що позивачка на момент звернення із заявою про повернення названої суми заборгованості вже не працювала на посаді судді Харківського апеляційного господарського суду, її було повідомлено, що зазначені кошти мають бути повернуті їй податковою інспекцією за місцем проживання.
Позивачка звернулася до Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з відповідною заявою від 27.04.12 р. про повернення помилково утриманих та перерахованих до Державного бюджету України коштів щомісячного довічного грошового утримання. Проте листом № 958/14/17-128 від 24.05.12 р. Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби позивачку було повідомлено про відмову у задоволенні поданої заяви з посиланням на приписи п. 168.4.7 ст. 168 ПК України, де зазначено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід. З огляду на що, на думку податкової інспекції, у податкового органу відсутні повноваження на повернення позивачці помилково утриманих та перерахованих Харківським апеляційним господарським судом до Державного бюджету України коштів щомісячного довічного грошового утримання.
Слід відмітити, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів»розрізняє правове становище судді, який здійснює правосуддя, та судді у відставці. У ст. 138 цього Закону передбачені підстави набуття суддею у відставці права на пенсію або на щомісячне довічне грошове утримання.
Положення ч. 1, ч. 2, ч. 3 та ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», Закон України «Про судоустрій і статус суддів», постанова КМУ № 865 від 03.09.05 р. «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»містять приписи щодо винагороди, матеріального і соціального забезпечення суддів, у тому числі щомісячного грошового утримання. Особливість щомісячного грошового утримання судді полягає в тому, що воно не належить до суддівської винагороди і тому не є складовою заробітної плати судді. Виходячи з приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів», це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу.
Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.
Зазначене цілком узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою щомісячне довічне грошове утримання є гарантованою державою щомісячною звільненою від сплати податків грошовою виплатою, що слугує забезпеченню належного утримання судді, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді (абз. 5 п. 7 мотивувальної частини Рішення від 11.10.05 р. № 8-рп/2005; абз. 3 п. 3.3 мотивувальної частини Рішення від 18.06.07 р. № 4-рп/2007).
Крім того, ПК України передбачено такий об'єкт оподаткування, як загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, у тому числі заробітна плата, та встановлено винятки з оподатковуваних доходів фізичних осіб. Одним з доходів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню, є щомісячне довічне грошове утримання (п. 165.1.1 "е" ст. 165 ПК України).
Відмінність щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці полягає у тому, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержують виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці -з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Тому щомісячне довічне грошове утримання означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оподаткування щомісячного довічного грошового утримання позивачки було здійснено необґрунтовано, а кошти у розмірі 3050,87 грн. утримані та перераховані до Державного бюджету України безпідставно, що представниками відповідачів під час судового розгляду справи не заперечувалось.
Єдиною підставою для відмови у поверненні таких коштів позивачці стало фактично процедурне питання здійснення їх повернення, зокрема, на думку податкових органів, позивачка не мала права особисто звертатися з відповідною заявою про повернення грошових коштів, оскільки з такою заявою мав звернутися безпосередньо податковий агент, яким було утримано відповідний податок. Однак, суд першої інстанції зазначив, що оскільки саме позивачка є платником податку, а не її податковий агент, у даному випадку -Харківський апеляційний господарський суд, тому саме вона наділена усіма правами платника податків, тобто і правом на звернення з відповідною вимогою на повернення помилково утриманих та надмірно сплачених до Державного бюджету України коштів.
Тому, враховуючи вищенаведене суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та доходить до висновку, оскільки доводи апеляційної скарги даного висновку не спростували.
Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.12 р. по справі № 2а-7361/12/2070 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.12 р. по справі № 2а-7361/12/2070 -залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.12 р. по справі № 2а-7361/12/2070 за позовом ОСОБА_1 до Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Харківського апеляційного Господарського суду, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про стягнення заборгованості -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська
Судді (підпис) Ю.М. Філатов
(підпис) Л.В. Тацій