07 грудня 2012 р.Справа № 2а-7574/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: П'янової Я.В.
Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-7574/12/2070
за позовом Підприємства "Богемія" Дочірнє підприємство ЗАТ МНВЦ "Інформтех"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Підприємство "Богемія" Дочірнє підприємство ЗАТ МНВЦ "Інформтех", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0002052302 від 06.03.2012 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 р. адміністративний позов Підприємства "Богемія" дочірнє підприємство закрите акціонерне товариство МНВЦ "Інформтех" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення-задоволено в повному обсязі.
Скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.03.12 р. за № 0002052302.
Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради 20.01.1995 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 10, т. 2), та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 23.03.2000 року, що підтверджується довідкою від 23.03.2000 року № 1272 (а.с. 8 т. 2), є платником ПДВ.
Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено виїзну позапланову перевірку Підприємства "Богемія" дочірнє підприємство закрите акціонерне товариство МНВЦ "Інформтех" з питань взаємовідносин з ТОВ «Промтехноопт» за травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року.
За результатами вказаної перевірки складений Акт № 578/235/22725815 від 22.02.2012 року (а.с. 17-24, т. 1), яким встановлені порушення позивачем ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість всього у сумі 43096 грн., у тому числі за травень 2011 року в сумі 13979 грн., за липень 2011 року в сумі 2002 грн., за серпень 2001 року в сумі 27115 грн.; встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду рядок 19 Декларації в сумі 7294 грн. за вересень 2011р.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002052302 від 06.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50376,25 грн., з яких: 43096,0 грн. за основним платежем, та 7280,25 грн. за штрафними санкціями (а.с. 7, т. 1).
Не погоджуючись з висновками акта перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з невідповідності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0002052302 від 06.03.12 року дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.
Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Промтехноопт" (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 04/05 від 04.05.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності, а саме: будівельні матеріали, фото рамки, рамки з багету, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити переданий товар (а.с. 25-27).
Вартість товарно-матеріальних цінностей узгоджено сторонами шляхом підписання специфікації до договору (а.с. 28-29, 137 т. 1).
На адресу позивача, Підприємства "Богемія" дочірнє підприємство ЗАТ МНВЦ "Інформтех", поставлено товарно-матеріальні цінності, що підтверджується копіями видаткових накладних № 19 від 10.05.2011 року, № 23 від 01.06.2011 року, № 80 від 01.08.2011 року, № 88 від 01.09.2011 року, № 17 від 01.09.2011 року, № 58 від 01.07.2011 року (а.с. 30-31, 33-35, 136 т. 1).
Також ТОВ «Промтехноопт» виписано на адресу позивача податкові накладні № 190 від 10.05.2011 року, № 93 від 01.07.2011 року, № 196 від 04.07.2011 року, № 129 від 01.08.2011 року, № 16.08.2011 року, № 120 від 01.09.2011 року, № 946 від 29.09.2011 року (а.с. 36-42 т. 1).
Вказані товари було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 126-130, т. 1).
Вартість вказаних товарів оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промтехноопт», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку (а.с. 119-125 т. 1).
Зазначені товари, які отримані від ТОВ «Промтехноопт», позивачем в подальшому були реалізовані, про що свідчать видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 65-67,71,75-96, 97-145 т. 1).
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.
Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платників ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю Підприємства "Богемія" Дочірнє підприємство ЗАТ МНВЦ "Інформтех". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення Підприємством "Богемія" Дочірнє підприємство ЗАТ МНВЦ "Інформтех" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "Промтехноопт", взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Промтехноопт", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки щодо нікчемності правочину колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.
Взаємовідносини позивача з ТОВ "Промтехноопт" мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.
Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.
Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
До суду не надано доказів оспорювання сторонами договорів в судовому порядку вищевказаного правочину та доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.
Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Крім того, висновок про нікчемність укладеного спірного правочину податковим органом вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова № 111/23-02-05/37092055 від 21.10.2011 р., № 220/23-03-05/37092055 від 07.11.2011 р., № 324/23-02-05/37092055 від 14.12.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промтехноопт".
З цього приводу колегія суддів зазначає на те, що в ст. 83 Податкового кодексу України наведено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства Підприємством "Богемія" Дочірнє підприємство ЗАТ МНВЦ "Інформтех".
Крім того, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Промтехноопт".
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0002052302 від 06.03.12 року не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а тому воно підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-7574/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)П'янова Я.В.
Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.