06 грудня 2012 р.Справа № 2а-1870/6308/12
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Водолажська Н.С.,
Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Торгівельно-комерційної фірми «Тополя»у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. по справі № 2а-1870/6308/12
за позовом Торгівельно-комерційної фірми «Тополя»у формі товариства з обмеженою відповідальністю
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, ТРФ «Тополя», звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати акт перевірки № 346/152/21100272 від 18.04.12 р. та податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0002911502/12370 від 11.05.12 р. про збільшення зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки в сумі 412,78 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 206,29 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.12 р. по справі № 2а-1870/6308/12 у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.12 р по справі № 2а-1870/6308/12 та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що 08.07.96 р. між Сумською міською радою та ТКФ ТОВ «Тополя»був укладений договір тимчасового користування землею № 51 терміном на 25 років, предметом якого є земельна ділянка площею 515 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 69. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земель в рік. Нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнту індексації, становить 480,91 грн.
Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 346/152/21100272 від 18.04.12 р. (а.с.10-12) камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій декларації з плати за землю за 2012 р. ТКФ ТОВ «Тополя», в якому зафіксовані порушення позивачем вимог п. 288.5.1 ст. 288 ПК України, пов'язані із визначенням платником податків податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності в податковій декларації за 2012 р. в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за лютий 2012 р. на 412,78 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ДПІ правомірно збільшено суму грошового зобов'язання, оскільки в договорах на оренду земельних ділянок вказано менший, ніж встановлено спеціальним законодавством, мінімальний розмір орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в новій звітній податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 р. (вхідний № 3929 від 13.02.12 р.) вказав розмір податку із розрахунку 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Тополянській, 69
Таким чином позивач не ставить під сумнів, що він повинен сплачувати податок по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, але відповідач вважає, що річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку.
Суд першої інстанції зазначив, що в періоді з січня 2011 р. діє ПК України, процитував зміст п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 2, ч. 1 ст. 7, ст. 23 Закону України «Про плату за землю», ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 14.1.136, п. 14.1.147 ст. 14, п. 9.1.10 ст. 9, п. 287.1, п. 287.3 ст. 287, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.5.1, п. 288.7 ст. 288 ПК України, і зазначив, що статус загальнодержавного податку для орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності був визначений як нормативно-правовими актами, що діяли до 01.01.11 р., так і зберігся після вказаної дати та був закріплений у ПК України.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. В п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). В ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»в редакції, яка діяла до 01.01.08 р., передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Разом з тим, п. 8.4 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (набрали чинності з 01.01.08 р.), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».
Зміни, внесені п. 8.4 розділу II вказаного Закону, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р. N 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів»ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»знову викладена у редакції, яка передбачає аналогічний мінімальний розмір орендної плати, -трикратний розмір земельного податку. Відповідно п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, тобто з 04.06.08 р., та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначений Закон неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.
За таких підстав розмір річної орендної плати за землю для земель несільськогосподарського призначення з 2012 р. встановлений Законом України «Про плату за землю»на рівні трикратного розміру земельного податку. А тому посилання позивача на те, що договором оренди земельної ділянки розмір орендної плати визначається за домовленістю сторін, є необґрунтованими.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач в порушення вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі»у період, що перевірявся, здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі державної та комунальної власності оренди земельної ділянки в розмірі 1% від грошової оцінки землі, замість встановлених законом 3% від грошової оцінки, а висновок перевірки про заниження позивачем у зазначеному періоді суми орендної плати за землю на 619,17 грн. є обґрунтованим, а тому прийняте на підставі цих висновків податкове повідомлення-рішення є законним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.
Зважаючи на те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.12 р. по справі № 2а-1870/6308/12 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Торгівельно-комерційної фірми «Тополя»у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.12 р. по справі № 2а-1870/6308/12 -залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.12 р. по справі № 2а-1870/6308/12 за позовом Торгівельно-комерційної фірми «Тополя» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська
Судді (підпис) Ю.М. Філатов
(підпис) Л.В. Тацій