06 грудня 2012 р.Справа № 2а-9642/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Малого державного виробничого підприємства "СІЛЬГОСПТЕХНІКА" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2012р. по справі № 2а-9642/12/2070
за позовом Малого державного виробничого підприємства "СІЛЬГОСПТЕХНІКА"
до Державної фінансової інспекції в Харківській області
про визнання дій неправомірними,
Мале державне виробниче підприємство "СІЛЬГОСПТЕХНІКА" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Харківській області (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:
- визнати неправомірними дії ДФІ у Харківській області з призначення перевірки Малого державного виробничого підприємства "Сільгосптехніка" у спосіб ревізії фінансово-господарської діяльності; визнати неправомірними дії ДФІ з проведення перевірки Малого державного виробничого підприємства "Сільгосптехніка" у спосіб ревізії фінансово-господарської діяльності, в результаті якої складено акт від 02.07.2012 року № 032-12/36 ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій, що перебувають у відання НАНУ за період з 01.01.2010 року по 01.03.2012 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 року зазначений позов залишено без задоволення .
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу ".
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями відповідача проведено ревізію фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій, що перебувають у віданні НАН України в Малому державному виробничому підприємстві "Сільгосптехніка" за період з 01.01.2012 року по 01.03.2012 року, оформлений актом від 02.07.2012 року № 032-12/36.
Приймаючи рішення про залишення позову без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу" визначено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерської обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі-підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивач, є підконтрольною установою відповідачеві при здійсненні ним державного фінансового контролю за використанням державного майна та виконанням бюджету.
Приписами ч. 2, 5, 6 статті 2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів зазначає, що Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, на підставі якого Контрольно-ревізійне управління в Харківській області здійснило спірну ревізію, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550 (надалі - Порядку № 550).
Порядок визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання. Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Частинами 1,2 ст. 11 Закону України "Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні" , п.5 Порядку № 550 визначено, що плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік та проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затвердженого в установленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проведена відповідно до п.2.3 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ на І квартал 2012 року та п.п. 1.1.1.3 плану роботу КРУ в Харківській області, затвердженого наказом від 14.12.2011 року № 452.
Колегія суддів зазначає, що частиною 14 ст.11 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" визначено, що посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби вправі приступити до проведення ревізії за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання посадовим особам підконтрольних установ, інших суб'єктів господарської діяльності під розписку: 1) направлення на ревізію, 2) копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії, - які повинні містити відповідні реквізити. Ненадання цих документів посадовим особам підконтрольних установ та інших суб'єктів господарської діяльності або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною чотирнадцятою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної контрольно-ревізійної служби до проведення ревізії. Тобто право на проведення перевірки надається у випадку, коли до початку проведення зазначеної перевірки підконтрольній установі вручено під розпис копії означених вище документів.
Законний інтерес установи в проведенні органом ДФІ перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його правом не допустити посадових осіб органу фінансової інспекції до перевірки.
В разі коли підконтрольна установа не скористалася цим правом і перевірка проведена, вона має право оскаржити рішення органу ДФІ, прийняте за результатами перевірки, з підстав не відповідності рішення закону чи компетенції інспекції.
З матеріалів справи вбачається, що фахівці ДФІ допущені до проведення перевірки, остання проведена та за її результатами складено відповідний акт.
Отже, на момент звернення до суду дії по проведенню перевірки вичерпали себе, тоді як сам факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків, проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю ведення фінансово-господарської діяльності.
Щодо незгоди позивача з висновками акту перевірки про порушення вимог законодавства в частині проведення державних, як підстави задоволення адміністративного позову колегія суддів зазначає наступне.
Із дослідженої в судовому засіданні програми ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій, що перебувають у віданні НАН України в Малому державному виробничому підприємстві "Сільгосптехніка" за період з 01.01.2010 по завершений звітний період 2012 року від 26.03.2012 року, з яким ознайомлений директор позивача, одним з питань проведення ревізії визначено дотримання законодавства при здійсненні державних закупівель (п.7), що в силу приписів ч.5 ст.7 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010, № 2289-VI віднесено до компетенції ДФІ.
З матеріалів справи вбачається, що предметом цього спору є суб'єктивний момент надання відповідачем оцінки господарським взаємовідносинам, які мали місце між позивачем та ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Промтехноопт", тобто оціночні судження та/або думка фахівця ДФІ, тоді як висновки акту перевірки, який за своєю суттю є службовим, двостороннім документом, який підтверджує факт здійснення в ході перевірки дій та їх результатів та є носієм доказової інформації про виявлені порушення, тобто не породжує сам по собі правових наслідків для суб'єкта господарювання, ревізію якого проведено.
Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Малого державного виробничого підприємства "СІЛЬГОСПТЕХНІКА" залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2012р. по справі № 2а-9642/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.
Судді(підпис) (підпис) П'янова Я.В. Чалий І.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.