Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв
12.11.2012 р. Справа № 2а-5271/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 56500
доУправління пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області, вул. Кірова, 25, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500
прозобов'язання вчинити певні дії,визнання протиправною вимогу від 09.08.2012р. № 1004,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Нікітенко Т.В.
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління ПФУ в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області про зобов'язання вчинити певні дії та визнання протиправної вимоги № 1004. від 09.08.2012 року.
Представники сторін в судове засідання прибули та заявили клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень ч. 4 ст.122 КАС України, справа розглядається судом в порідку письмового проавдження.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що під час перебування зареєстрованим як фізична особа підприємець, та перебував на спрощеній системі оподаткування, сплачував єдиний податок в який входили й обов'язкові відрахування до органів ПФУ, окрім того, в цей період позивач працював за основним місцем роботи у ДП НЕК «Укренегро», та з його заробітної плати утримувалися відрахування до ПФУ, а відтак він як фізична особа-підприємець не повинен був сплачувати єдиний пенсійний внесок.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав до суду письмові заперечення проти позову де зазначає, що позивачем не надано звіт за 2011 рік та за період з січня 2011 по травекнь 2011 року не сплачено єдиний страховий внесок, що є порушенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому вимога № 1004 від 09.08.2012 року на суму 1645,83 сформована відповідно до вимог чинного законодавства.
Вислухав пояснення сторін, дослідив матеріали, що містяться у справі, засував фактичні обставини справи, суд прийшов висновку, що позов належить частковому задоволенню, виходячи із наступного:
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з 01.01.2011 року набув статус платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок), на якого вказаним Законом покладено обов'язок сплачувати до Пенсійного фонду України єдиний внесок.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску на. загальнообов'язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).
Єдиний внесок для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на кожну особу (п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону № 2464).
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для платників даної категорії є календарний рік (абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).
Відповідно до п. 3.2. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 08Л0.2010 р. ?& 22-2 фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.
У зв'язку з тим, що позивач не надав звіт за 2011 рік та не сплатив єдиний внесок, управлінням Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області відповідно до Угоди про міжвідомче співробітництво між Пенсійним фондом України та Державною податковою службою України від 23.11.2010 р. та Протоколу № 1 про обмін інформацією між ПФУ та ДПСУ від 25.04.2012 р. за допомогою магнітних носіїв була отримана інформація про нараховану позивачу ставку єдиного податку в 2011 році.
Згідно наданої інформації позивачу нарахований єдиний податок у 2011 року, а саме: січень - 200,00 грн., лютий - 200,00 грн., березень - 86,00 грн., квітень -86,00 грн., травень - 86,00 грн.
Таким чином, позивач зобов'язаний до 20.01.2012 р. сплатити єдиний соціальний внесок у
сумі, не меншій за розмір мінімального страхового внеску за січень - травень 2011 року
у за суму 1645,83 грн.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 працював, отримував дохід, та сплачував єдиний податок лише в січні та лютому 2011 року у сумі 400 грн.
З 21.02.2011 року позивачем прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, а тому у період з березня по травень 2011 року включно позивачем підприємницька діяльність не здійснювалась, будь-яка звітність не подавалась, єдиний податок не сплачувався, що підтверджено довідкою ДПІ У Вознесенському районі Миколаївської області.
Суд критично оцінює доводи позивача, що під час перебування зареєстрованим як фізична особа -підприємець, від працював за основним місцем роботи у ДП НЕК «Укренерго», та з його заробітної плати утримувалися відрахування в органи пенсійного фонду, а відтак він не повинен був сплачувати страхові внески, оскільки обов'язок відрахування та сплати страхових внесків законодавцем покладено на страхувальника. А оскільки у ФОП ОСОБА_1 не має жодного найманого працівника він як платник єдиного податку не повинен сплачувати єдиний страховий внесок до ПФУ.
При оплаті праці найманому працівнику ОСОБА_1 ДП НЕК «Укренерго»виступає страхувальником на якому лежить обов'язок відрахування та сплати єдиного внеску, а при перебуванні у статусі фізичної особи-підприємця, саме така фізична особа є страхувальником відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»й на ньому лежить обов'язок відрахування та сплати єдиного внеску з отриманого доходу, але не менше за розмір мінімального страхового внеску на кожну особу.
Таким чином, позивач повинен сплатити єдиний внесок за січень та лютий 2011 року, що складає 653,06 грн., відповідно до повідомлення -розрахунку № 162 від 09.08.2012 року.
Отже, вимога ПФУ про сплату боргу № 1004 від 09.08.2012 року належить скасуванню в частині стягнення 992,77 грн.
Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв без врахування всіх обставин справи, ним не доведено перед судом законність прийнятого рішення, у зв'язку із чим воно підлягає частковому скасуванню.
При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки позовні вимоги позивача судом задоволені лише частково, то відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України судові витрати, здійсненні позивачем, просуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 128, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати вимогу Управління пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області про сплату боргу № 1004 від 09.08.2012 року на суму 992,77 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Повернути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачені кошти судового збору у сумі 42,92 грн. з Державного бюджету України.
Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Н. В. Лісовська