10 грудня 2012 року Справа № 2а/2370/4311/2012
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Руденко А.В.,
при секретарі - Чемерин І.В.,
за участю представника відповідача -Гнізділова І.О. (за довіреністю), розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша про визнання дій незаконними та стягнення коштів,
07.11.2012 управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша про визнання дій незаконними та стягнення коштів в сумі 53 922 грн. 32 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог ст. 21 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 не прийнято до заліку для відшкодування на централізованому рівні витрати на виплату пенсій громадянам держав учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну в сумі 844 грн. 00 коп., витрати на виплату щомісячної державної адресної допомоги у сумі 50546 грн. 32 коп., витрати на виплату пенсій внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 844 грн. 00 коп. та витрати на виплату допомоги на поховання в сумі 1688 грн. 00 коп.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав до суду клопотання про слухання справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування заперечення зазначив, що відшкодування позивачу виплаченої ним щомісячної державної адресної допомоги та витрат на її доставку Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 04.03.2003р. №5-4 та постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 16.05.2003р. №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 № 376/7697 не передбачено.
Щодо відшкодування витрат по виплаті пенсій по інвалідності громадянам, які проживають в Україні, а каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД, відповідач зазначив, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»страхові виплати здійснюються з того часу, коли відповідні підприємства передали Фонду документи, які підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати, або таке право встановлене в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують одержувати страхові виплати від роботодавця. Документи щодо призначення соціальних виплат, передбачені ст. 35 та ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та Інструкцією № 10 від 24.04.2001 року, до Фонду не надавались, тому рішення про призначення соціальних виплат громадянам, які одержали каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД, не приймались. Також позивач відповідно до ч. 2 ст. 24 вказаного Закону не надав документи, які підтверджують факт понесених ним витрат у зв'язку з проведенням страхових виплат. Крім цього, відповідно до ст. 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, спричиненої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків»від 09.09.1994 року відшкодування проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої розповсюджувалось на працівника в момент отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. З огляду на ту обставину, що відшкодування витрат здійснюється на централізованому рівні, позивач не є належним позивачем по справі.
В судовому засіданні представник відповідача в задоволенні адміністративного позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно з актом звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с. 11) судом встановлено, що позивач поніс грошові витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у вересні 2012р. -63043 грн. 97 коп.
Відповідачем прийнято до відшкодування витрати, понесені позивачем у вересні 2012р. -9121 грн. 65 коп.
При цьому відповідач не прийняв до заліку для відшкодування:
- витрати на виплату державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»(в подальшому -Постанова № 265) у сумі 50546 грн. 32 коп.
- витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва пенсіонеру ОСОБА_2 у сумі 844 грн. та пенсіонеру ОСОБА_3 у сумі 844 грн.;
- виплату допомоги на поховання пенсіонера ОСОБА_4 у сумі 1688 грн.
Оцінюючи встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, призначеної ОСОБА_3 у сумі 844 грн., з наступних міркувань.
Порядок призначення та виплати пенсій регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-1У (у подальшому -Закон №1058).
Ст. 58 вказаного Закону визначає обов'язок Пенсійного фонду призначати пенсії та готувати документи для її виплати, забезпечувати своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання.
Відповідно до ст. 30 вказаного Закону пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). При цьому передбачено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Умови та порядок загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999р. № 1105-Х1V (у подальшому -Закон № 1105).
Відповідно до ст. 21 вказаного Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодування витрат на поховання.
Приписами ст. 25 Закону № 1105 обов'язок по проведенню зазначених страхових виплат покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Відповідно до ч. 16 ст. 34 Закону № 1105 виплата пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 5 ст. 24 Закону № 1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Розрахунки між Фондами здійснюються відповідно до Порядку відшкодування витрат, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 (у подальшому -Порядок відшкодування).
П. 4 Порядку відшкодування передбачає, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Проаналізувавши вказані приписи, суд приходить до висновку, що діючим законодавством обов'язок призначати та виплачувати застрахованим особам пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на органи Пенсійного фонду, а Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний приймати участь у фінансуванні витрат на виплату зазначених пенсій та відшкодовувати Пенсійному фонду понесені ним зазначені витрати.
Статтею 2 Закону №1105 визначено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Відтак, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначені до набрання чинності Законом №1105 відповідно до законодавства СРСР, повинні виплачуватись відповідно до вказаного Закону органами Пенсійного Фонду України з послідуючим відшкодуванням витрат по їх виплаті Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Беручи до уваги, що позивачем доведено факт виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку у вересні 2012р. пенсіонеру ОСОБА_3 у сумі 844 грн., суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Відносно пенсіонера ОСОБА_2, суд зазначає, що відповідно до акта про нещасний випадок на виробництві від 08.08.1974р. ОСОБА_2 отримав травму на виробництві 07.08.1974р. під час навчання у Ватутінському міському середньому ПТУ № 2 та відповідно до довідки серії И-73 від 18.02.1975р. йому встановлено третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва, пов'язаного з виробництвом.
Відтак, пенсія ОСОБА_2 призначена відповідно до законодавства СРСР, тому ОСОБА_2 відповідно до ст. 2 Закону України № 1105 має право на пенсійне забезпечення за цим Законом. Разом з цим, пунктом 2 Порядку № 5-4/4 відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві особам, зазначеним у п. 2 ст. 8 Закону № 1105, не передбачено.
В свою чергу, п. 2 ст. 8 Закону № 1105 передбачає, що обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах.
ОСОБА_2 отримав травму на виробництві, будучи учнем навчального закладу, тому витрати на виплату пенсії у сумі 844 грн. відшкодуванню не підлягають, оскільки п. 2 Порядку № 5-4/4 не передбачені.
Щодо відшкодування витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги суд зазначає наступне.
Призначення та виплата щомісячної державної адресної допомоги передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008р. «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян»(у подальшому -Постанова № 265) і є державною гарантією.
При цьому, призначення щомісячної адресної допомоги як соціальної виплати не передбачене ні ст. 21 Закону №1105, ні переліком виплат, які підлягають відшкодуванню, який міститься у п. 4 Порядку відшкодування, тому відшкодуванню не підлягає.
Посилання позивача на п. 4 Постанови № 265, який передбачає, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, суд вважає необґрунтованим з таких міркувань.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до ст. 46 Закону №1105 кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на її виплату.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 05.12.2011 року у справі № 2а-1618/09/2370.
Оскільки правові підстави для відшкодування державної адресної допомоги відсутні, витрати на їх виплату у сумі 50546 грн. 32 коп. відшкодуванню не підлягають.
Стосовно позовних вимог щодо відшкодування витрат на виплату допомоги на поховання у сумі 1688 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058 у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Пунктами 8, 9 статті 34 Закону № 1105 передбачено, що у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, яку одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 20 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватись висновками відповідних медичних закладів.
Таким чином, допомога на поховання підлягає відшкодуванню при умові документального підтвердження причинного зв'язку смерті потерпілого з одержаним каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач не надав висновок медико-соціальної експертної комісії про наявність причинного звязку смерті пенсіонера ОСОБА_4 з одержаним каліцтвом, у звязку з чим не довів право на відшкодування витрат на виплату допомоги на поховання у сумі 1 688 грн. 00 коп.
Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині відшкодування витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначеної згідно із законодавством СРСР пенсіонеру ОСОБА_3 у сумі 844 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 128, 159, 162, 163 КАС України,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 70) на користь управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Черкаська, 6) витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку у сумі 422 (чотириста двадцять дві) гривні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у порядку письмового провадження - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.В. Руденко