Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
25.04.2012 р. Справа № 2а-253/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1
доНовобузької районної Державної адміністрації, вул. Гребеннікова, 1,м.Новий Буг,Миколаївська область,55600
провизнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Новобузької Державної районної адміністрації (далі по тексту РДА) про визнання дій щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для відведення у власність площею 2 га протиправними та зобов'язання прийняти відповідне розпорядження щодо виділення цих земель йому власність.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.11.2011 року після звернення до відповідача з заявою про виділ земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, отримав невмотивовану, формальну відповідь відмову у надані йому такої земельної ділянки. Голова Райдержадміністрації вмотивував свою відповідь тим, що до Райдержадміністрації продовжують надходити заяви громадян, яким за рішенням суду виділені земельні ділянки із запасу (паї) та заяви від громадян які під час другої світової війни були жертвами нацизму та учасниками бойових дій. Позивач вважає, що з таких підстав Голова РДА не міг відмовити йому в отриманні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
В судове засідання сторони не з'явилися , надали до суду зави про слухання справи за їх відсутністю.
Відповідно до ч. 4 ст.122 КАС України, особа яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, що беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідив матеріали справи, оцінив наявні докази у їх сукупності судом встановлено, що
ОСОБА_1 01.11.0212 року звернувся до Новобузької райдержадміністрації з заявою про виділ йому у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га, із земель запасу Новобузької міської ради.
30.11.11 на адресу позивача була надана відповідь за підписом Голови райдержадміністрації Сербіна М.С., з відмовою у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки. (а.с.8)
Підставою для відмови, яка була зазначена у відповіді, зазначено неможливість виділення земельної ділянки ОСОБА_1 через продовження надходження до РДА заяв громадян пільгових категорій та тих громадян, яким за рішенням суду було зобов'язано РДА надати землі в рахунок втраченого права на пай.
Представником РДА до суду не було надано жодних заперечень поти позову, але у заяві від 25.04.2012 рок голова РДА зазначає, що позовні вимоги не визнає, простить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до Статті 13 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" (далі по тексту Закон № 586-XIV від 09.04.1999) до питання, що вирішуються місцевими державними адміністраціями у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: 1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян..... 7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.
Статтею 38 цього Закону визначено коло відносин місцевих державних адміністрацій з громадянами , так Місцеві державні адміністрації забезпечують додержання прав і свобод громадян. Громадяни звертаються до місцевих державних адміністрацій у вирішенні питань, що належать до сфери повноважень місцевих державних адміністрацій. Посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов'язані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь.
Повний перелік повноважень Голови місцевої Державної адміністрації закріплений у статті 39 вищезазначеного Закону: „ Голови місцевих державних адміністрацій:
1) очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень;
2) представляють відповідні місцеві державні адміністрації у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими і релігійними організаціями, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та іншими особами як в Україні, так і за її межами;
3) призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону;
4) призначають на посади та звільняють з посад керівників апаратів місцевих державних адміністрацій та керівників структурних підрозділів апаратів місцевих державних адміністрацій;
5) укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації, або уповноважують на це своїх заступників;
6) погоджують у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України;
7) в межах затверджених бюджетів виступають розпорядниками коштів відповідних державних адміністрацій, використовуючи їх лише за цільовим призначенням;
8) регулярно інформують населення про стан виконання повноважень, покладених на місцеву державну адміністрацію;
9) утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад;
10) здійснюють інші функції, передбачені Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня.
Але цей перелік не містить повноважень Голови РДА особисто приймати рішення , щодо розпорядження (виділення, або відмови у виділення) землями, які територіально відносяться до їх компетенції.
Таким чином , суд приходить висновку, що Голова Новобузької Райдержадміністрації самостійно, одноособово не міг прийняти рішення щодо відмови у надані земельної ділянки громадянину за його клопотанням не маючи відповідного висновку Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, яка утворюється на виконання Постанови Кабінету міністрів України №1420 від 23.12. 2009 року.( далі по тексті Комісія) у кожному районі, за розпорядженням Голови Райдержадміністрації.
Як вбачається з відповіді від 30.11.2011 року, рішення щодо відмови у виділенні земельної ділянки ОСОБА_1 було прийнято Головою РДА, особисто без посилання на висновки Комісії.
А від так питання щодо наявності земель для ведення особистого селянського господарства їх границь в межах земель Новобузької міської ради, відповідність або невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, генеральним планам населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань тощо залишилися поза увагою, та не були вивчені належним чином .
Частиною 1 статті 33 Земельного Кодексу України передбачено, право Громадян на отримання на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений у ст. 118 Земельного Кодексу, так громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної державної адміністрації за місцезнаходженням земельної ділянки.
Державна адміністрація розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 10 цієї статті передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (п.7 ст. 118 ЗК України).
Відповідно до вимог ст. 6 Закону України „Про місцеві державні адміністрації", актами місцевих державних адміністрацій є розпорядження голови місцевої адміністрації, які той видає в межах своєї компетенції та накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів.
Виходячи з системного аналізу вищезазначених правових норм діючого Законодавства, та фактичних обставин справи, що мали місце бути, що підтверджено матеріалами справи, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання відмови відповідача у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з підстав зазначений у відповіді Голови РДА від 30.11.2011 року належать задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Новобузької РДА видати розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1, суд вважає , що ці позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки розпорядження землями в межах своєї територіальної компетенції є виключною прерогативою органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування .
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституцій України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
При постановці рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Беручи до уваги, що відповідно до положень Закону України „Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову не майнового характеру, на день подання позову ОСОБА_1 становила 32,19 грн., а позивачем фактично сплачено 107,30 грн. тобто позивач зайво сплатив судовий збір у сумі 75,11 грн., ця сума належить поверненню позивачеві з Державного бюджету України як надмірно сплачена.
Сума судового збору 32,19 грн. підлягає частковому поверненню позивачу, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 16,10 грн. належить поверненню з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Новобузької Районної Державної адміністрації задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову голови Новобузької Районної Державної адміністрації від 30.11.11 року у виділені земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
В решті позовних вимог відмовити.
Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 91,21грн.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання повного тексту постанови суду.
Суддя Н. В. Лісовська