Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв
02.10.2012 р. Справа № 2а-58/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54042
до1) Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 2) посадової особи ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ДПС державного податкового інспектора Кузьменко О.О.
провизнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2010 р. № 0001031701/0, № 0001021701/0,
Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (Відповідач 1) з вимогами про визнання дій щодо призначення та проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 незаконними, визнання дій державного податкового інспектора Кузьменко О.О. під час проведення перевірки неправомірними та скасування податкових рішень повідомлень № 0001031701/0 від 16.07.2010 року та № 0001021701/0 від 16.07.2010.
Під час судового розгляду за клопотанням представника позивача до участі у справі Ухвалою суду від 15 .05.2012 року в якості другого відповідача залучена ОСОБА_2 (Відповідач 2) (а.с.210)
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ДПІ провело перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 з численними порушенням діючого законодавства, а саме державний податковий інспектор Кузьменко О.О. взагалі не мала права приступати до проведення перевірки підприємця, оскільки останній не надавав згоди на проведення перевірки. Під час вручення копії направлення на перевірку копія наказу на перевірку позивачу не була вручена. Наказ на проведення перевірки був вручений ОСОБА_1 лише 30.06.2010 року, а в направлені та в Наказі початок перевірки був визначений з 25.06.2010 року. Позивач зазначає, що при проведені перевірки перевіряюча дійшла хибних висновків, які не відповідають дійсності, а саме в Акті про проведення перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 при здійсненні підприємницької діяльності використовував найманих працівників, але перебування найманих працівників в трудових відносинах з підприємцем жодними документами не підтверджуються. Оскільки перевірка та її висновки ґрунтуються виключно на припущеннях та домислах державного податкового інспектора Кузьменко О.О., позивач вважає незаконним винесення податкових рішень повідомлень по податку з фізичних осіб з застосування штрафних фінансових санкцій та збільшення єдиного податку, просить суд визнати дії інспектора Кузьменко О.О. неправомірними щодо проведення перевірки та скасувати винесені за результатами цієї перевірки податкові рішення повідомлення.
В судовому засіданні 02.10.2012 року представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 4 ст.122 КАС України, справа розглядається судом в порядку письмового провадження.
Вислухав пояснення сторін у минулих судових засіданнях, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі суд дійшов висновку, що позов належить частковому задоволенню, виходячи з наступного:
ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва винесено Наказ № 416 від 25.06.10 року та Направлення № 587 від 25.06.0210 року на проведення виїзної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1
Підставою для проведення позапланової виїзної перевірки стало отримання Відповідачем 1 від ДПА у Миколаївської області повідомлення та матеріалів про те що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.10.2008 р. по 30.04.2010р. здійснює свою підприємницьку діяльність з використанням найманих працівників.
Частиною 1 ст. 11-1 Закону України №509-ХІІ Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: п. 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надавав ніяких пояснень з приводу використання праці найманих працівників органу ДПІ. Після отримання позивачем наказу на перевірку 30.06.2010 року Наказ ним не оскаржувався ані в адміністративному, ані в судовому порядку.
Таким чином суд приходить висновку, що у Відповідача 1 були всі правові підстави передбачені п.5 ч.1 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу" для призначення позапланової виїзної перевірки з метою виконання своїх контролюючих функцій. А від так позовні вимоги щодо визнання дій Відповідача 1 по призначенню позапланової виїзної перевірки не належать задоволенню.
У Наказі на проведення перевірки зазначений термін перевірки з 25.06.2010 року по 02.07.2010 року тривалістю 5 робочих днів.
Направлення на проведення перевірки ОСОБА_1 отримав 25.06.2010 року, про що свідчить надана ним розписка, окрім того представник позивача в судових засіданнях не заперечував проти цього факту (а.с.14) А Наказ на проведення перевірки позивач отримав 30.06.2010 року, що підтверджується підписом позивача на копії Наказу (а.с.15)
Державний податковий інспектор Кузьменко О.О. розпочала виїздну позапланову перевірку 30.06.2010 року після вручення позивачеві й Наказу й Направлення на перевірку, як того вимагав Закону України №509-ХІІ.
Таким чином, у державного податкового ревізора ОСОБА_2 були всі підстави для проведення виїзної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1, передбачені ст. 11-1 Закону України №509-ХІІ (в редакції від 30.04.2010 року яка діяла на день виникнення спірних правовідносин) починаючи з 30.06.2010 року.
Посилання позивача на положення ст.11-2 Закону України №509-ХІІ у даному випадку суд вважає хибним, оскільки на день початку проведення перевірки, тобто 30.06.2010 року, позивачу було вручено Наказ та Направлення, та перевірка фактично була розпочата саме 30.06.2010 року й закінчилася у термін визначений у Наказі 02.07.2010 року, проти цього факту не заперечував й представник позивача у судових засіданнях.
Як було з'ясовано, в судовому засіданні 30.05.2012 року, з пояснень Відповідача 2 - ОСОБА_2, 25.05.2010 року ОСОБА_1 з'явився до приміщення Ленінської ДПІ та відразу ж йому було вручено Направлення на перевірку, а оскільки Наказ на перевірку знаходився у начальника відділу у кабінеті, а позивач не бажав чекати, то Наказ на проведення перевірки було вручено позивачеві у його наступний візит до ДПІ, тобто 30.06.2010 року, та в цей день фактично й розпочалася перевірка.
Суд критично оцінює посилання представника позивача на наказ № 448 від 09.07.2010 року „Щодо дотримання вимог податкового законодавства" (а.с.235), як на доказ неправомірності дій Відповідача 2 під час проведення перевірки, оскільки цей Наказ № 448 не є Наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності винної особи - посадовця ні в понятті Кодексу України Законів про працю, де заходом дисциплінарного стягнення є оголошення догани та звільнення, ні в понятті Закону України „Про державну службу "№ 3723-XII від 16.12.1993 (в редакції яка діяла на час виникнення правовідносин ), де ст. 14 передбачені особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців та зазначено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Наказ № 448 від 09.07.2010 року не є наказом по особистому складу установи, а носить інформаційно -наголошуючий (попереджальний ) характер з основного виду діяльності установи.
На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що дії державного податкового інспектора Кузьменко О.О. під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 були правомірними, а позовні вимоги в цій частині, не належать задоволенню.
За результатами виїзної позапланової перевірки, винесено Акт перевірки № 50511111/17-100-2802605892 від 07.07.2010 року, де зазначено, що позивачем порушений порядок нарахування та оплати податку з доходів фізичних осіб, чим порушено вимоги ст.1,7,8,19 Закону України № 889 „Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки підприємець здійснював діяльність з використанням найманої праці працівників, та як наслідок встановлено порушення по сплаті єдиного податку та порушення ч.4 ст.2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування , обліку т а звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727 від 03.07.1998 року. (а.с. 88-94)
Однак, виходячи з матеріалів, що містяться у справі, та які надані суб'єктом владних повноважень - Відповідачем 1 суду, до висновків, викладених в акті перевірки, перевіряючи дійшли виключно спираючись на пояснення фізичних осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які ті давали у квітні 2010 року слідчому податкової міліції (тобто до початку перевірки). Однак, припущення щодо знаходження цих осіб в трудових стосунках з ФОП ОСОБА_1 нічим не підтверджується, а спростовуються тим, що вищезазначені фізичні особи мають свідоцтва про зайняття підприємницькою діяльністю та висновками почеркознавчої експертизи (а.с. 176-181 ).
Для винесення контролюючим органом оскаржуваних рішень повідомлень визначальним критерієм є сума здійсненої оплати в перевіряємий період найманим правникам, та у відповідності до положень 7.1. ст. 7 Закону України „Про податок з фізичних осіб" податок обчислюється 15 відсотковою ставкою від цієї суми. Але відповідачем 1 сума отриманого доходу найманих правників не встановлена взагалі. Сума визначена перевіряючими виходячи з письмових пояснень, даних фізичними особами слідчому ДПА у квітні 2010 року, та нічим документально не підтвердженні.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд повинен керуватися критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Нормами Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що правосуддя відправляється на засадах змагальності сторін, диспозитивності та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (ст.11)
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено, яким чином перевіряючими визначена сума фактично отриманого доходу працівниками ФОП ОСОБА_1 у перевіряємий період. А відтак суд доходить висновку, що факт наявності трудових відносин та отримання працівниками заробітної плати від ФОП ОСОБА_1 Відповідачем 1 не доведений та не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.
При винесені рішення в адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки позовні вимоги позивача судом задоволені лише частково, то відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено державне мито в розмірі 3,40 грн. зважаючи на те, що позов було задоволено частково, поверненню з державного бюджету підлягають 50% від сплаченого державного мита, тобто 1,70 грн.
З оглядом на лист роз'яснення Вищого Адміністративного суду України від 21.11.11 року № 2135/11/13-11 судовий збір який належить повернення на користь особи яка не є суб'єктом вкладних повноважень, та чиї позовні вимоги задоволені, повернення судового збору з Державного бюджету України повинно проводитися шляхом безспірного списання органами Державної казначейської служби із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.
Керуючись ст. ст. 94, 128, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001031701/0 від 16.07.2010 року та № 0001021701/0 від 16.07.2010.
В решті позовних вимог - відмовити.
Повернути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору в сумі 1,70 грн. з державного бюджету України, шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.
Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Н. В. Лісовська