Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
15.03.2012 р. Справа № 2а-944/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В.розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
доДержавної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва, вул. Артема, 1-А, м. Миколаїв, 54000
провизнання дій протиправними , зобов'язання вчинити пеавні дії,
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про скасування рішення податкового органу про відмову їй у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку та зобов'язання податкового органу видати свідоцтво про сплату єдиного податку з 01.01.2012 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим , що вона як фізична особа підприємець самостійно обрала перебування на спрощеній системі оподаткування. У 2011 році органом оподаткування їй було видане свідоцтво про сплату єдиного податку (далі по тексту Свідоцтво) за видом господарської діяльності - „ роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами" (КВЕД 52.48.2). На початку 2012 року в це свідоцтво податковим органом були внесені зміни про подовження дії свідоцтва до 1.06.2012 року. У січні 2012 року позивач здала до податкового органу оригінал свідоцтва з внесеними змінами разом з заявою про видачу свідоцтва нового зразка з 01.01. 2012 р. Але у видачі свідоцтва позивачеві було відмовлено листом від 02.02.2012 року вих. № 1179/17-108 з посиланням на лист - роз'яснення ДПА у Миколаївській області від 04.01.2012 року та ст.191.5.1п.п.4 Податкового Кодексу, де зазначено, що не може бути платником єдиного податку суб'єкт господарської діяльності діяльність якого пов'язана з видобутком, виробництвом, реалізацією дорогоцінних металів. Позивач вважає, що відмова ДПІ у видачі свідоцтва є незаконною, лист-розяснення ДПА у Миколаївської області не є нормою права, а у ст. 191.5.1 Податкового Кодексу мова йдеться виключно про реалізацію дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння а ні реалізацію ювелірних виробів. Таким чином позивач вважає, що орган ДПІ не правомірно відмовив їй у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку.
Відповідач проти позову заперечував надав до суду письмові заперечення та доповнення до них (а.с 27-29;69-70), вважає що податковий орган діяв виключно в межах наданих йому Законом повноважень та керуючись нормами Податкового Кодексу.
Сторони в судове засідання не з'явилися, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі. (а.с.74,75)
Відповідно до ч. 4 ст.122 КАС України, особа яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, що беруть участь у справі, судовий роз ляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідив матеріали справи, оцінив наявні докази у їх сукупності судом встановлено:
Позивач з 18.06.2001 року зареєстрована як фізична особа підприємець з основними видами господарської діяльності : 52.48.2.- „ роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами"; 52.1- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах; 51.19.0-посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту ; 70.20.0-здавання в оренду власного майна. (а.с.34)
У 2011 році органом ДПІ позивачеві було видано свідоцтво платника єдиного додатку Серія НОМЕР_1 за всіма видами господарської діяльності які зазначені у свідоцтві про реєстрацію фізичної особи підприємця.
У січні 2012 року у раніше видане свідоцтво податковим органом були внесені зміни, а саме: термін дії цього свідоцтва був подовжений до 01.06.2012 року (а.с.38)
24.01.2012 року позивач звернулася до відповідача з заявою по застосування спрощеної системи оподаткування та видачі свідоцтва про сплату єдиного податку з 01.01.2012 рік за обраними видами господарської діяльності згідно КВЕД ДК 009:2005, а саме КВЕД 52:.48.2- „роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами". Разом з поданою заявою позивач здала оригінал свідоцтва виданого їй у 2011 ріці з внесеними змінами.
У видачі свідоцтва про сплату єдиного податку орган ДПІ письмово відмовив позивачці листом від 02.02.2012 року вих. № 1179/17-108 (а.с.12)
Свою відмову у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 відповідач вмотивував тим, що відповідно до листа ДПА у Миколаївській області від 04.01.2012 року та ст.191.5 Податкового Кодексу, зазначено, що не може бути платником єдиного податку ФОП господарська діяльність якої пов'язана з видобутком, виробництвом, реалізацією дорогоцінних металів.
У листі ДПА у Миколаївської області зроблені посилання на ст.1 Закону України „Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" ( далі по тексту Закон №637/97-ВР) (а.с.71)
Однак суд не може погодитися з такою позицію відповідача. Так, при встановленні обмежень надання права платнику податків на перебування на спрощеній системі оподаткування у Податковому Кодексі України законодавцем застосовані види господарської діяльності, які класифіковані відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності -КВЕД ДК 009:2005.
Статтею 191п.5 п.п.4 ПК України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку , суб'єкти господарювання які здійснюють видобуток , виробництво, реалізацію драг оцінного металу та дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Стаття 1 Закону №637/97-ВР надає визначення поняття дорогоцінних металів - це золото, срібло, платина і метали платинової групи у будь якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо)
Із матеріалів справи вбачається , що господарська діяльність позивача стосується виключно реалізацією годинників та ювелірних виробів (КВЕД ДК 52:.48.2 ).
Поняття ювелірних виробів визначено у Державному стандарті України ДСТУ 3375-96, які затвердженні Наказом Держстандарту України № 261 від 28.06.1996р.Так, ювелірний виріб - це виріб культурно - побутового призначення з коштовних металів; з застосуванням коштовних матеріалів; вибір з не коштовних матеріалів у разі застосування різних видів художнього оброблення, таких як скань, зорінь, чернь, фініфть, ритування, карбування, кування, алмазне гранування; виріб зі сплавів, що імітують коштовні метали.
Крім того КВЕД ДК 009:2005 чітко визначений клас господарської діяльності пов'язаної з видобутком дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння -КВЕД 13.20.0, виробництвом -27.41.0, торгівлею-51.52.4;51.56.0.
Суд приходить висновку , що відповідач помилково ототожнює поняття дорогоцінних металів та поняття ювелірних виробів. А від так господарська діяльність позивача не є такою, що визначена у наведеному переліку ст.191п.5 ПК України, та позивач має право на перебування на спрощеній системі оподаткування.
Рішення податкового органну №1170/17-17-108 від 02.02.2012 р. щодо відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва платника єдиного податку є неправомірним та належить скасуванню..
Окрім того, суд критично оцінює доводи відповідача, щодо посилання на Рішення керівника ДПІ від 31.01.2012 року № 1040/10/17-103 про визнання недійсним продовження свідоцтва про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (а.с.73).
Так, в порядку ст.299.12 ПК України, органом ДПІ до раніше виданого свідоцтва були внесені зміни „термін дії свідоцтва подовжений до01.06.2012 року"
Статтею 299.3. Податкового Кодексу передбачено, що Свідоцтво платника єдиного податку видається безстроково виключно суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі та не може передаватися для провадження господарської діяльності іншим особам. За бажанням платника єдиного податку раніше видане свідоцтво може бути замінено у разі наявності у такого платника податку обставин, визначених у пункті 299.12 цієї статті, та отримано нове свідоцтво у порядку, визначеному цією статтею. (ст.299.13 ПК) До отримання нового свідоцтва платник єдиного податку здійснює господарську діяльність на підставі раніше виданого свідоцтва, яке повертається органу державної податкової служби у день отримання нового свідоцтва.
Статтею 299.15 ПК передбачений вичерпний перелік випадків у яких орган податкової служби має право на анулювання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Як вбачається з матеріалів справи, у ФОП ОСОБА_1 свідоцтво Серія НОМЕР_1 анульовано не було.
Таким чином суд при ходить висновку, що відповідачем неправомірно, поза межами повноважень та законних підстав, передбачених податковим кодексом, прийнято рішення щодо визнання недійсним подовження свідоцтва.
Виходячи з системного аналізу вище перелічених норм права, суд дійшов висновку, що Податковим Кодексом не передбачено повноваження податкового органу про подовження терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку, прийняття рішення щодо визнання недійсним подовження свідоцтва, оскільки таке свідоцтво видається безстроково(с. 299.3). В свідоцтво можуть бути внесені зміни, як це передбачено ст.299.12 ПК, та свідоцтво може бути анульовано у випадках передбачених ст. 299.15 ПК.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повина довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України, пунктом 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних спорах про протиправність рішень, дій про протиправність рішень, суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову
Частиною 2 статі 11 Кодексу Адміністративного судочинства передбачено право суду вийти за межи позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Виходячи з фактичних обставин справи та доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить висновку , що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а також належить скасуванню рішення ДПІ у Корабельному районі № 1040/10/17-103 від 31.01.2012 року про визнання недійсним подовження свідоцтва про сплату єдиного додатку, як протиправне.
Суд приймаючи рішення по справі, повинен вирішити питання щодо розподілу судових витрат понесених сторонами. Відповідно до частини 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні витрати з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 98, п.6 ст. 128, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, - задовольнити.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі
м. Миколаєва № 1170/17-108 від 02.02.2012 року про відмову у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку з 01.01.2012 року.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про визнання недійсним подовження свідоцтва про сплату єдиного додатку, № 1040/10/17-103 від 31.01.2012 року.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Корабельному районі м. Миколаєва видати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 свідоцтво про сплату єдиного податку згідно поданої 24.01.2012 року заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
Повернути з державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 32,20 грн.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н. В. Лісовська