Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
30 листопада 2012 р. № 2-а- 12663/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Панченко О.В.
при секретарі судового засідання Пузовікової К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Смарт"
до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування рішення, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Смарт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2012 року № 0000332330, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16.999,00 гривень, у тому числі 16.998,00 гривень основного платежу та 1,00 гривень фінансової санкції.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СК Смарт» з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, за результатами якої винесено податкове повідомлення - рішення від 24.04.2012 року №0000332330 є протиправними та незаконними. Спростовуючи висновки податкового органу позивач вказав, що укладені між позивачем та ТОВ «Ліон» правочини не віднесено законом до нікчемних. Припущення відповідача щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів не підкріплені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими. ТОВ «СК Смарт» належним чином оформив договірні правовідносини з контрагентами на виконання вимог Податкового кодексу, належним чином оформив усі первинні документи бухгалтерської та податкової звітності. Відповідачем не надано жодного доказу того, що зміст укладених договорів не відповідає чинному законодавству, дійсним намірам сторін, а також не доведено, що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної та юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Окрім того, в матеріалах справи містяться документи первинного бухгалтерського обліку (рахунки - фактури, видаткові накладні, ТТН, платіжні доручення), що засвідчують факт укладання та виконання позивачем з ТОВ «Ліон» правочину, що відповідає вимогам чинного законодавства, а також документи первинного бухгалтерського обліку, які засвідчують подальший рух товарно-матеріальних цінностей, отриманих від контрагента позивача, які користувалися послугами з придбання та монтажу кондиціонерів.
За таких підстав, позивач вважає дії податкового органу протиправними та незаконними, а винесене податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає скасуванню.
Представник позивача прибув у судове засідання та склав на адресу суду заяву, в якій просив розглядати справу в порядку письмового провадження, в заяві вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.111).
Відповідач - Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України, позов не визнав.
У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що фахівцями Індустріальної МДПІ м. Харкова ХО ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "СК Смарт" щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ фірма «Ліон» за квітень 2011 року. В ході проведення перевірки об'єктивно встановлено, що правочини, укладені між ТОВ фірмою «Ліон» та підприємствами покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків. В ході перевірки також не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ фірми «Ліон» підприємствам-покупцям у періоді з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ фірмою «Ліон» та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, правочини, укладені між ТОВ «СК Смарт» та ТОВ фірмою «Ліон», відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Враховуючи те, що у ТОВ фірми «Ліон» (код ЄДРПОУ 30590155), відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції ТОВ фірми «Ліон» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України. За таких підстав, ТОВ «СК Смарт» неправомірно відображено у складі податкового кредиту взаємовідносини із ТОВ фірма «Ліон» у зв'язку з відсутністю факту реального вчинення господарських відносин та завищено податковий кредит у квітні 2011 у сумі 16.998 грн., чим порушено п.198.1 з п.198.3 п.198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями та порушено ч. 1, 5 ст. 203, 215; п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за зазначеними у розділі 3 акту перевірки постачальниками (виконавцями робіт).
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений судом належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень на позов, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів:
Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Смарт», пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 36224241, місцезнаходження: проспект Московський, буд. 304, кв.104, м. Харків, 61032 (а.с.6).
З 09.12.2008 року за №97 підприємство узято на податковий облік в органах державної податкової служби та на час видачі довідки про взяття на облік платника податків від 09.12.2008 року №322 перебуває на обліку в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, правонаступником якої є Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (а.с.7).
Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за наведеними уст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлень від 02.04.12 №72, від 02.04.12 №73 та наказу Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 30.03.2012 року головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Вовк Дмитром Олександровичем, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю Балахоновим Максимом Володимировичем, згідно п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, проведена, документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Смарт» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ фірма «Ліон» за квітень 2011 року.
Результати вказаної перевірки оформлені актом №224/22-106/36224241 від 10.04.2012 року (а.с.9-11).
За висновками податкової інспекції, викладених у згаданому акті перевірки, встановлено порушення позивачем:
- п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, внаслідок чого встановлено заниження ПДВ всього в сумі 16.998 грн., в т. ч. за квітень 2011 року в сумі 16.998 грн.;
- ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за зазначеними у розділі 3 акту перевірки постачальниками (виконавцями робіт).
З посиланням на вказаний акт перевірки, 24.04.2012 року податковим органом винесено спірне податкове повідомлення - рішення №0000332330, яким ТОВ «СК Смарт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 16.998,00 грн. (а.с.8).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №224/22-106/36224241 від 10.04.2012 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:
З наявних у справі документів вбачається, що у перевіряємому періоді позивач - ТОВ «СК Смарт», мав господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ фірма «Ліон».
Так, на підставі договору купівлі - продажу від 01.03.2011 року №01/03/11, укладеного між ТОВ «СК Смарт»-(покупець) та ТОВ фірма «Ліон»-(продавець), останній продає, а покупець приймає і оплачує товар, номенклатура, кількість і ціна якого визначені продавцем в рахунках фактурах на кожну окрему партію товару (а.с.12-13).
Фактичне виконання вказаного договору підтверджується податковими накладними від 21.03.2011 року №354 на суму з ПДВ 5.950,91 грн., від 01.04.2011 року №46 на суму з ПДВ 5.754,34 грн., від 18.04.2011 року №196, від 25.04.2011 року №227 на суму з ПДВ 665,04 грн., від 28.04.2011 року №248 на суму з ПДВ 12.520,00 грн., від 28.04.2011 року №247 на суму з ПДВ 66.567,79 грн. (а.с.79-84), видатковими накладними від 28.04.2011 року №280403 на суму з ПДВ 66.567,79 грн., від 28.04.2011 року №280404 на суму з ПДВ 12.520,00 грн., від 25.04.2011 року №250405 на суму з ПДВ 665,04 грн., від 18.04.2011 року №180407 на суму з ПДВ 16482,49 грн., від 01.04.2011 року №010402 на суму з ПДВ 5.754,34 грн. (а.с.19-23), рахунки фактури від 01.04.2011 року №СФ-0135 на суму з ПДВ 5.754,34 грн., від 28.04.2011 року №СФ-0189 на суму з ПДВ 12.520,00 грн., від 18.04.2011 року №0163 на суму з ПДВ 16.482,49 грн., від 25.04.2011 року №СФ-0180 на суму з ПДВ 665,04 грн., від 28.04.2011 року №0188 на суму з ПДВ 66.567,79 грн. (а.с.14-18).
Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.04.2011 року №708 на суму 92.129,66 грн., від 29.04.2011 року №712 на суму 9.860,00 грн. (а.с.24-25).
Транспортування товару, придбаного за договором купівлі - продажу від 01.03.2011 року №01/03/11, здійснювалося на підставі договору про надання транспортних послуг від 15.03.2011 року №15/3, укладеного між ТОВ «СК Смарт»-(замовник) та ТОВ «TRANSOIL»-(перевізник) (а.с.85-86).
Фактичне перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 18.04.2011 року №12, від 01.04.2011 року №1, від 28.04.2011 року №15, від 25.04.2011 року №12 (а.с.26-30).
З метою отримання економічного ефекту в подальшому, придбаний товар був реалізований та використаний для технічного обслуговування кондиціонерів, про що в матеріалах справи містяться податкові накладні від 28.04.2011 року №11, від 28.04.2011 року №19, від 27.04.2011 року №13, від 26.04.2011 року №12, від 26.04.2011 року №10, від 06.05.2011 року №1, від 27.04.2011 року №17, від 27.04.2011 року №16, від 27.04.2011 року №14, від 27.04.2011 року №15, від 27.04.2011 року №18, від 14.04.2011 року №6, від 12.04.2011 року №5, від 19.04.2012 року №8, від 22.04.2011 року №9, від 12.04.2011 року №5, від 05.04.2011 року №2, від 05.04.2011 року №3, від 24.03.2011 року №9, від 24.03.2011 року №10, від 14.-3.2011 року №3 (а.с.87-106), видаткові накладні від 23.05.2011 року №75, від 28.04.2011 року №55, від 26.05.2011 року №82, від 05.05.2011 року №58, від 05.05.2011 року №59, від 01.06.2011 року №91, від 30.05.2011 року №87, від 30.05.2011 року №86, від 06.05.2011 року №84, від 30.05.2011 року №86, від 01.06.2011 року №95, від 01.06.2011 року №96, від 30.05.2011 року №136, від 04.05.2011 року №60, від 01.06.2011 року №89, від 01.06.2011 року №92, акти надання послуг від 26.04.2011 року №54, від 30.05.2011 року №86, від 30.05.2011 року №87, від 30.05.2011 року №88, від 01.06.2011 року №89, від 24.05.2011 року №679, від 01.06.2011 року №92, від 01.06.2011 року №94 (а.с.31-66).
Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в ході розгляду справи до суду не надав.
На момент складання податкових накладних на адресу позивача, ТОВ фірма «Ліон» був зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб.
Сума податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.
Посилання відповідача в письмових запереченнях на неправомірність формування податкового кредиту в податковому обліку, суд не бере до уваги, оскільки єдиним мотивом для судження відповідача про неправомірність формування податкового кредиту позивачем є акт ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 31.08.2011 року №2843/23-212/30590155 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ фірма «Ліон» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період лютий -червень 2011 року».
Посилання в акті перевірки на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не є підставою для визнання неправомірним формування податкового кредиту в податковому обліку ТОВ «СК Смарт».
Суд також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.
Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.
До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.
Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.
В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до достатті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Слід зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкту оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі У цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення позивачем наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав. Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних плановихпланових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.
Із наданих позивачем первинних документів (договору, видаткових та податкових накладних, а також документів, що підтверджують подальше використання та реалізацію придбаної продукції) вбачається, що господарські операції між ТОВ «СК Смарт» та його контрагентом ТОВ фірма «Ліон» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.
Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ фірма «Ліон» положенням норм чинного законодавства України.
Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ фірма «Ліон», а також правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «СК Смарт», позов слід задовольнити.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Смарт" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.04.2012 року № 0000332330.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В.Панченко