Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
17.12.2012 р. Справа № 2а-5307/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Салова І.О. розглянувши адміністративну справу
за позовомБерезанського районного центра зайнятості, (вул. Леніна, 52,смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400)
доОчаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, (вул. Шкрептієнка, 27,Очаків,Миколаївська область,57500)
простягнення 1 104 гривень 68 копійок,
Березанський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби витрат, пов'язаних з перенавчанням раніше звільнених працівників в сумі 1104 гривні 68 копійок,
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскільки працевлаштування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за фахом було неможливим, то центром зайнятості було проведено її професійну перепідготовку, витрати на професійне навчання склали 1104 гривень 68 копійок. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (колишніх працівників ДПІ) під час професійного навчання позивачем була виплачена матеріальна допомога в сумі 558 гривень 12 копійок. На підставі ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення" вказані суми підлягають відшкодуванню Березанському районному центру зайнятості, який поніс вказані витрати.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на виконання ним всіх можливих передбачених законом заходів для того, щоб вказані особи пройшли перекваліфікацію, одержали суміжну професію або підвищили свою кваліфікацію.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд прийшов до висновку про безпідставність заявлених вимог, зважаючи на таке.
Спеціальним законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000, № 1533-ІІІ (далі за текстом - Закон).
Так, згідно зі статтею 6 цього Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.
Положеннями статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.
Відповідно до пункту 1.3 розділу 1 Положення про порядок надання Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 13.02.2001 № 53/59, професійне навчання безробітних організовується державною службою зайнятості за їх згодою відповідно до потреб ринку праці, а в разі такого навчання інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, згідно з рекомендаціями медико-соціальної комісії (МСЕК) у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях (надалі - навчальні заклади) незалежно від форм власності чи відомчого підпорядкування за наявності в них ліцензій на надання освітніх послуг, крім випадків, передбачених законодавством. У разі, якщо інвалід потребує особливих умов для професійного навчання з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, адаптованих навчальних місць, державна служба зайнятості організовує навчання у навчальних закладах, підприємствах, організаціях, у яких створені для цього відповідні умови.
Відповідно до розділу 6 цього ж Положення професійне навчання безробітних, за винятком інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, які належать до незастрахованих осіб, здійснюється за рахунок коштів Фонду в межах затвердженого бюджету.
Пунктом 2 статті 24 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991. № 803-ХІІ визначено, що професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього учбових центрах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню.
Як вбачається із матеріалів справи, 06.03.2012 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були звільнені з Державної податкової інспекції у Березанському районі за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників.
20.03.2012 Березанським районним центром зайнятості було надано статус безробітного ОСОБА_2
22.03.2012 Березанським районним центром зайнятості було надано статус безробітного ОСОБА_1
Протягом двох років, що передували вивільненню з ДПІ у Березанському районі, дані особи не підвищували кваліфікації та не одержували суміжної професії, що підтверджено довідками ДПІ у Березанському районі від 06.03.2012 за № 955/10/13-018, № 956/10/13-018.
Позивач направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на перенавчання в Південнословянський інститут Вищого навчального закладу «Київський славістичний університет»за спеціальністю «Бізнес-планування для організації підприємницької діяльності», згідно договору № 1400/75/12 від 08.05.2012. Загальна сума витрат пов'язана з перенавчанням безробітних склала 1104 гривень 68 копійок.
Однак, позивачем не надано суду жодних доказів неможливості працевлаштування після звільнення безробітних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за наявною професією та доказів відсутності відповідних вакансій для їх подальшого працевлаштування або необхідності підвищити кваліфікацію.
Згідно підпункту 2 пункту 4 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення", якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.
Із аналізу наведеної норми Закону слідує, що обов'язковими умовами для відшкодування підприємством, установою, організацією грошових коштів, витрачених на підвищення кваліфікації або одержання безробітним суміжної професії є відсутність можливості такого підвищення чи здобуття працівником суміжної професії за попереднім місцем роботи протягом двох років та необхідність проходження підвищення кваліфікації або проходження професійної перепідготовки при працевлаштуванні безробітного.
Відповідачем доведено, що працівникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 2010-2011 років пропонувалось пройти перекваліфікацію, одержати суміжну професію або підвищити свою кваліфікацію, однак вказані особи від пропозиції відмовились, що підтверджується дослідженими у судовому засідані заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Позивачем не оспорювався факт дійсності наданих у судовому засіданні відповідачем заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Вказане свідчить про відсутність підстав для виникнення у відповідача обов'язку щодо відшкодування коштів, витрачених позивачем для підвищення кваліфікації ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та виплати матеріальної допомоги в період проходження такого підвищення, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний