Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв
20.02.2012 р. Справа № 2а-347/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області, вул. Кірова, 25, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500
доОСОБА_1, АДРЕСА_1 фактична адреса: АДРЕСА_2
простягнення заборгованості в сумі 38577,46 грн.,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою повернути надмірно виплачені кошти пенсії по втраті годувальника на утримання неповнолітніх дітей доньку ОСОБА_5 1995 року народження та сина ОСОБА_3 1996 року народження у сумі 38577,46 грн.
В судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час, та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.
Відповідач з адміністративним позовом не погоджується з підстав, викладених у запереченні.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження.
Свої позовні вимоги УПФУ у м. Вознесенську та Вознесенському районі обґрунтовує тим, що у серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до органів пенсійного фонду України із заявою про нарахування пенсії по втраті годувальника на утримання двох його неповнолітніх дітей, оскільки їх мати -ОСОБА_4 рішенням Вознесенського районного суду від 01.06.2006 р. № 2-о-88/06 була визнана безвісти відсутньою.
В червні 2011 року ОСОБА_4 самостійно звернулася до органів ПФУ з заявою про припинення нарахування та виплату цього виду пенсії, оскільки рішення про визнання її безвісти відсутньою скасоване рішенням Вознесенського міського районного суду. Позивач вважав, оскільки обов'язок повідомлення про обставини, що можуть вплинути на пенсійне забезпечення, був покладений на ОСОБА_1- опікуна неповнолітніх дітей, а фактично до органів ПФУ з такою заявою звернулась ОСОБА_4, то відповідачем порушено ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення»щодо повідомлення органу соціального забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, що тягне за собою відшкодування заподіяної шкоди внаслідок одержання зайвих сум пенсії. Та просить суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно виплачену пенсію на утримання не повнолітніх дітей у сумі 38 577,46 грн.
Вивчивши матеріали, що містяться у справі, суд приходить висновку, що позовні вимоги ПФУ не належать задоволенню, виходячи з наступного, Рішенням Вознесенського міського районного суду від 01.06.2006 р. № 2-о-88/06 ОСОБА_4 (мати неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 1995 року народження та ОСОБА_3 1996 року народження ) визнана безвісно відсутньою.(а.с.11) Батько цих дітей ОСОБА_1 призначений опікуном неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Відповідно до положень Закону України „Про пенсійне забезпечення" органами ПФУ за заявою опікуна на законних підставах була нарахована та виплачувалася пенсія по втраті годувальника на утримання неповнолітніх дітей з 02.06.2006 рік по 01.07.2011 року , що підтверджується довідкою з картки особового рахунку (а.с. 13 ).
Рішенням Южноукраїнського міського суду від 25.07.2011 рок у№ 2-0-70/2011 скасоване рішення Вознесенського міського районного суду від 01.06.2006 р. № 2-о-88/06, яке набрало законної сили 5.08.2011 року (а.с. 12)
Але, як вбачається яз матерів справи, нарахування пенсії по втраті годувальника органами ПФУ припинено з 01.07.2011 року, тобто з моменту як позивачеві стало відомо про існування обставин, що зумовлюють припинення нарахування пенсійного забезпечення, але до набрання законної сили рішення Южноукраїнського районного суду про скасування підстав для нарахування та виплати пенсії по втраті годувальника.
У даному випадку суд вважає недоречним посилання позивача на положення ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки законодавцем визначено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Обставина, що зумовила припинення виплати пенсії настала 25. 07.2011 року з прийняттям рішення Южноукраїнським міським судом.
Тобто, повідомити органи ПФУ про виникнення обставин, що зумовлюють припинення виплати пенсії по втраті годувальника відповідач мав після набрання таким судовим рішенням законної сили в порядку статті 223 ЦПК України, 05.08.2011 року.
Звернення до органів ПФУ із заявою про припинення виплати пенсії по втраті годувальника було надано 11.08.2011 року. Тобто, строк, за який відповідач мав безпідставно отримувати вказану пенсію тривав з 05.08.2011 року по 11.08.2011 року.
Факт того, що до органів ПФУ звернувся не відповідач, а ОСОБА_4 суд не вважає порушенням ОСОБА_1 вимог законодавства, оскільки пенсії по втраті годувальника фактично були призначені неповнолітнім дітям, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є їх законними представниками в порядку статті 242 ЦК України. Так, відповідач, діючи в інтересах своїх неповнолітніх дітей, отримував призначену їм пенсії, а ОСОБА_4 діючи як законний представник неповнолітніх дітей, яким призначено пенсії по втраті годувальника, звернулась до органів ПФУ з заявою про припинення її виплати.
Вимогу позивача про стягнення з ОСОБА_1 суми пенсії по втраті годувальника в період з червня 2006 року по червень 2011 року у сумі 38577,46 грн. суд вважає необґрунтованою та такою, що суперечить нормам діючого законодавства, з огляду на наступне:
Статтею 1215 Цивільного Кодексу України передбачено що, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Так, пенсію по втраті годувальника позивачем було призначено неповнолітнім дітям відповідача на підставі заяви про призначення відповідної пенсії як за безвісти відсутню матір ОСОБА_4
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» всі правила цього Закону, що стосуються сімей померлих, відповідно поширюються (оскільки не обумовлено інше) і на сім'ї безвісти відсутніх, якщо безвісна відсутність годувальника засвідчена у встановленому порядку.
Безвісну відсутність ОСОБА_4 було встановлено рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 01.06.2006 по справі № 2-0-88/06. Рішення оскаржено не було та набуло законної сили.
Таким чином, пенсію по втраті годувальника позивачем було призначено добровільно, з боку відповідача відсутня недобросовісність в діях щодо її отримання протягом строку з червня 2006 року по червень 2011 року.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 128, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
В задоволенні позову Управління пенсійного фонду України в м. Вознесенськ та Вознесенському районі Миколаївської області - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає чинності після закінчення строку на Апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Н. В. Лісовська