Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
23.02.2012 р. Справа № 2а-8337/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. за участю секретаря судового засідання Пиньошко М. С. розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідачів1. Управління Держземагенства у м. Миколаєві, пр. Миру, 34, м. Миколаїв,54034 2. Департамент Житлово-комунального господарства у м. Миколаєві, вул. А.Макарова, 7, м. Миколаїв, 54030
провизнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії,
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н, від 08.11.11;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
свідка: ОСОБА_3, НОМЕР_1, від 19.04.96;
Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держкомземагенства у м. Миколаєві (Відповідач 1) та до Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (Відповідач2) про визнання дій протиправними та забовязання вчинити певні дії.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Миколаївської міської ради № 48/36 від 06.09.2010 р. йому виділена земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та надано дозвіл на складання проекту землеустрою цієї земельної ділянки щодо відведення земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_2 Позивач у встановленому законом порядку зробив проект відведення земельної ділянки та погодив цей проект зі всіма державними установами. Але Відповідач 2 відмовив йому у погодженні проекту відведення земельної ділянки спираючись на те що дана земельна ділянка знаходиться в межах захисної прибережної смуги Бузького лиману. Відповідач 1 в свою чергу позбавлений права на погодження проекту земле відведення через непогодження цього проекту Відповідачем 2. Позивач вважає, що відмова у погодження проекту землеустрою Відповідача 2 є необґрунтованою, оскільки земельна ділянка знаходиться в межах міста, входить в план забудови міста, окрім того знаходиться на вулиці яка вже є забудованою житловими будинками що здані в експлуатацію та має окрему адресу. Позивач наголошує, що Міськрада прийняла рішення щодо виділення земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі протоколу № 73 засідання постійної комісії Міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин від 02.08.2010р., який доречи погодив Відповідач 2. ВВідтак позивач вважає, що рішення Відповідача 2, про непогодження виготовленого проекту землеустрою є незаконним, просить скасувати це рішення та зобов'язати відповідачів погодити проект земле відведення.
В судовому засіданні представник позивача, позивні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представники відповідачів в судове засідання 23.02.2012 р. не з'явився, про дату та час розгляду справи були повідомлені особисто на минулому судовому засідання. Надали до суду письмові заперечення поти позову (а.с.36-38) та пояснення у попередніх судових засіданнях
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі не прибуття в судове засідання представника відповідача -суб'єкта владних повноважень, справа може бути розглянута за наявними у справі доказами. Таким чином суд вважає можливим розглянути справи за відсутністю представника відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.02.2012 року судом проголошено ступну та резолютивну частину постанови.
Вислухав пояснення представника позивача, відповідачів, свідків ОСОБА_5 ОСОБА_6, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, судом встановлено:
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївської міської ради з заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3.( а.с.24) Відповідно до рішення Миколаївської міської ради № 48/36 від 06.09.2010 р. позивачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за рахунок земель міста не наданих у власність чи користування площею 1000 кв.м., з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_3.(а.с. 25)
Передумовою винесення Рішення Міською радою № 48/36 від 06.09.2010 р. став протокол засідання постійної комісії міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин від 2.08.2010 року № 73, де комісією рекомендовано погодити та винести це питання на розгляд сесії міської ради. (а.с. 130-132)
На за замовлення позивача був виготовлений проект відведення зазначеної земельної ділянки. (а.с.18-23) Вказаний проект був погоджений міською санітарно-епідеміологічною станцією та Корабельною санітарно-епідеміологічною станцією м. Миколаєва, управлінням містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради, управлінням земельних ресурсів Миколаївської міської ради, державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області, управлінням культури Миколаївської обласної державної адміністрації. (а.с. 12,13,15,16-17)
У Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 01-04/525-05 від 07.02.2011 р.; Висновку № 2417 від 04.11.2010 р.; Експлікацій земельних угідь (таблиці № 1, 2); Умов відведення земельної ділянки № 619/22; Ситуаційного плану; Чергового кадастрового плану -визначено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_3 відноситься до категорії земель - житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки (згідно класифікації видів цільового призначення землі (КВЦПЗ) (за проектом) -будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка код 02.02.01). Земельна ділянка виділялась за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування (без зміни цільового призначення).
Крім того з Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 01-04/525-05 від 07.02.2011 р. Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області вбачається, що вказана земельна ділянка не відноситься до земель природо-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення; інших особливо цінних земель; земель зарезервованих для заповідання; водних об'єктів, їх водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, заплав малих річок.
Викликаний в судове засідання в якості свідка заступник начальника управління з охорони навколишнього природного середовища та благоустрою ОСОБА_5 засвідчив, що проект землеустрою прибережних захисних смуг в межах населеного пункту м. Миколаїв та проект землеустрою рекреаційних зон не приймались та не затверджувались Миколаївською міською радою, але вони знаходяться у стадії розробки. Представником Відповідача 2 суду не було надано проект землеустрою рекреаційних зон в межах міста та проект землеустрою прибережних захисних смуг.
Свідок ОСОБА_3, який є землевпорядкувальником, має відповідну ліцензію та безпосередньо знає місцерозтошувення земельної ділянки, вул.. Фонтанн в судовому засіданні пояснив, що зазначена земельна ділянка відноситься до категорії земель -житлової та громадської забудови, не відноситься до земель рекреаційного призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а тому на даній земельній ділянці не існує обмежень для її відведення у власність.
В судовому засідання встановлено, та підтверджується топографічним ситуаційним планом-схемою (а.с133 ), що земельна ділянка по АДРЕСА_3 серед, раніше відведених, земельних ділянок, які розташовані по прямій та складаються у вулицю Фонтану та мають окремі адреси та номери будинків: № 17и; № 17л, № 17д,№ 17г. Між вул. Фонтанною та парком „Молодіжним" розташований яр висота якого складає 2 метри. Бузький лиман розташований за парком „ Молодіжний „.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, що встановлені в судовому засіданні, суд приходить висновку, що посилання Відповідача 2 на та що земельна ділянка знаходиться в межах захисної прибережної смуги Бузького лиману та в межах парку „Молодіжний " є безпідставним на надуманим.
Суд критично оцінює посилання представника Відповідача2 на рішення Міськ ради № 17/11 від 25.10.2007 року, як на доказ того що земельна ділянка АДРЕСА_3 знаходиться в межах парку „Молодіжний", оскільки відповідно до надано суду рішення Міськ ради (а.с.89-96) видно, що парк „Молодіжний " розташований по проспекту Жовтневому, а ні як ні по вул.. Фонтанній. Посилання відповідача на положення Закону України „Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах" суд вважає у даному є недоречним, оскільки спірна земельна ділянка не віднесена до земель рекреаційного призначення, окрім того слід зауважить , що Закон № 3159 набрав чинності 17.03.2011 року тобто після прийняття Міською радою рішення про виділення земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Відповідно до Водного кодексу України (ч. 4 ст. 88), (далі ВК України) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов. Нормативні акти деталізують це положення (п. 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМУ № 486 від 8 травня 1996 р.): на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.
Земельний кодекс України (далі ЗК України) з приводу встановлення прибережних захисних смуг містить такі загальні положення: розмір і межі прибережної захисної смуги вздовж морів і навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів -із урахуванням містобудівної документації (ч. 3 ст. 60). Тлумачення вищезазначеної норми ч. 3 ст. 60 ЗК України має бути таким: прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються за проектами землеустрою, а не автоматично (ч. 2 ст. 60 ЗК України), бо лише в першому випадку існує можливість врахування містобудівної документації (яка існує на момент встановлення прибережної захисної смуги забудови в її теоретичних межах).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституцій України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ст. частини 1 ст. 116 ЗК України -громадяни та юридичні особам набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним Кодексом України.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Стаття 123 ЗК України, яка регламентує порядок надання у постійне користування земельних ділянок, передбачає, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
П.4 ст. 123 ЗК України визначає, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.
Відповідно до п.10 ст. 123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
В свою чергу статтею 88 ВК України та ст. 60 передбачено, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
З матеріалів справи: ситуаційного плану; кадастрового плану, генплану вбачається, що зазначена земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту (м. Миколаїв) і не є земельною ділянкою, рекреаційного призначення та прибережної захисної смуги Бузького лиману.
За таких обставин, відмова відповідачів у погоджені проекту землеустрою є безпідставною та незаконною. Суд вважає, що у відповідачів відсутні підстави для відмові позивачеві у погоджені проекту землеустрою, а віт так розроблений проект землеустрою має бути погоджений у встановленому Законом порядку.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судом ухвалено рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Держземагентства у м. Миколаєві та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської області по не погодженню проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, загальною площею 710 кв. м. у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3
Зобов'язати Управління Держземагентства у м. Миколаєві та Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, загальною площею 710 кв.м. у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3
Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 28,23 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження..
Суддя Н. В. Лісовська