"11" грудня 2012 р. Справа № 5023/3680/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.
при секретарі Гурдісовій Н.В.
за участю представників сторін:
позивача -Тихоненко М.В. ( дов.б/н від 04.12.12 р.);
Благодатських О.В. (дов. б/н від 10.12.12р.)
відповідача - ОСОБА_3 (дов. б/н від 14.09.12р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4, м. Первомайський, Харківсько область (вх. № 3314 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.10.12 р. у справі № 5023/3680/12
за позовом ТОВ НВП "Енерготехніка", м. Харків
до ФОП ОСОБА_4, м. Первомайський, Харківсько область
про стягнення 54726,63 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2012 року у справі № 5023/3680/12 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехніка" 49 092,44 грн. основного боргу, 3189,66 грн. пені, 1 771,35 грн. 3% річних та 1 609,50 грн. судового збору.
Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2012 року у даній справі скасувати у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування викладених вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність викладених висновків в рішенні суду дійсним обставинам справи. При цьому заперечує факт передачі позивачем товару за видатковими накладними № 16376/477 від 31.05.11р. та № 16378/477 від 31.05.11 р., вважає, що вказані накладні не відповідають вимогам п. 2.2 договору; вказує на те, що в порушення ст. 662 ЦК України, вимог податкового законодавства, п. 2.4 договору позивачем не надано разом з товаром податкову накладну, а тільки 21.09.12 р. в реєстрі виданих та отриманих накладних відображені податкові зобов'язання ФОП ОСОБА_4 перед ТОВ «НВП «Енерготехніка». Відповідач також зазначає, що суд першої інстанції невірно вважав встановленим факт посвідчення ФОП ОСОБА_4 зразків підпису на видачу матеріальних цінностей - ОСОБА_5 відповідно до додаткової угоди № 1 від 14.10.10 р., а також факт отримання останньою товарно-матеріальних цінностей від позивача, посилаючись на відсутність печатки на видаткових накладних.
13.11.2012 р. відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про витребування у позивача відповідної копії документів податкової звітності, а також підтвердження відправлення та отримання ФОП ОСОБА_4 розрахунку корегування податкових зобов'язань.
Колегія суддів залишає вказане клопотання без задоволення, вважаючи за недоцільність витребування у позивача зазначених відповідачем документів, оскільки для вирішення даного господарського спору документи податкової звітності не мають вирішального значення.
14.11.2012 р. відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про витребування у позивача шляхового листа автомобіля про час прибуття та відправлення на/з торгової точки ФОП ОСОБА_4 31.05.2011 р., посилаючись на п. 4.3 договору, яким передбачено, що при доставці товару зі складу покупця транспортом постачальника, покупець зобов'язаний при необхідності зробити відмітку в шляховому листі автомобіля про час прибуття та вибуття.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.12.2012 р. та запропоновано позивачу надати шляховий лист автомобіля про час прибуття та відправлення на/з торгової точки ФОП ОСОБА_4 31.05.2011 р.
30.11.2012 р. представник відповідач надав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив про те, що вказані видаткові накладні ФОП ОСОБА_4 ніколи не отримувала, ознайомлена з ними була тільки у залі судового засідання; заперечує факт укладання додаткової угоди № 1 до договору, посилаючись на те, що з даною додатковою угодою ФОП ОСОБА_4 була ознайомлена тільки у залі судового засідання, вважає вказаний документ нікчемним, оскільки він не підписаний між сторонами та не відповідає п. 9.1 договору. Також, звертає увагу на те, що дані паспорту, які зазначені в додатковій угоді № 1 не відповідають даним паспорту ОСОБА_5, копія якого знаходиться в матеріалах справи; вказує на те, що в порушення п. 13 Інструкції на видаткових накладних відсутня печатка ФОП ОСОБА_4, обов'язковість якої встановлена саме в цій інструкції.
13.11.2012 р. відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням в порядку ст. 22 ГПК України про витребування у позивача документів податкової звітності.
Також, 14.11.2012 р. відповідач звернувся з клопотанням про витребування у позивача шляхового листа автомобіля про час прибуття та відправлення на/з торгової точки ФОП ОСОБА_4 31.05.2011 р.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому зазначає, що документом, який підтверджує передачу товару позивачем є видаткова накладна, яка також свідчить про виконання позивачем свого зобов'язання щодо передачі товару; вважає, що працівник ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_5 є відповідно до додаткової угоди до договору уповноваженою особою на отримання товару, яка, за твердженнями позивача, не спростувала той факт, що на видаткових документах стоїть її відбиток підпису. Як зазначає позивач, оскільки в преамбулі додаткової угоди чітко зазначено, що в порядку п. 13 Інструкції сторони домовились, що товар буде отримуватись без довіреності, відтак посилання відповідача на пункти Інструкції, в яких зазначено форми, умови видачі, отримання та зберігання даних довіреностей, не має жодного відношення до суті спору.
В судовому засідання сторони підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 14 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготехніка", м. Харків, (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, м. Первомайський, (відповідач) був укладений договір № 78, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити товари народного споживання згідно умов даного договору.
Пунктом 8.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з 14.10.2010 р. і діє до 31 грудня 2010 р., а в частині виконання зобов'язання п. п. 4.4, 6.1, 6.2 до їх повного виконання. У разі, якщо жодна із сторін після закінчення строку дії договору, не буде наполягати на його розірванні, дія договору продовжується до 31.12.2011 р.
Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що на виконання умов договору за видатковими накладними № № 16376/477 від 31.05.2011 р. та № 16378/477 від 31.05.2011 р. відповідачу був поставлений товар на суму 49092,44 грн., який відповідач не сплатив, на претензію від 07.06.12 р. не відреагував.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача 49092,44 грн. суми основного боргу, а також пені в розмірі 3794,24 грн., нарахованої згідно п. 6.2 договору в зв'язку порушенням відповідачем грошового зобов'язання.
Вирішуючи даний господарський спір судом першої інстанції прийнято в якості належного доказу надану позивачем до матеріалів справи додаткову угоду № 1 від 14.10.10 р. до договору, в якій зазначено, що на підставі п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, відповідач ФОП ОСОБА_4 повідомляє позивача про порядок отримання товару від позивача без довіреності на підставі зразків його печатки або штампу. Вказана довіреність дійсна до 31 грудня 2011 року.
При цьому суд першої інстанції визнав встановленим факт її укладання та підписання з боку ФОП ОСОБА_4, та за своєю суттю визнав вказану додаткову угоду довіреністю, пославшись на те, що вона підписана відповідачем та скріплена його печаткою.
Проаналізувавши положення п. п. 5, 8, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначена довіреність (додаткова угода № 1) відповідає вимогам даної Інструкції.
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 14.10.2010 р., відповідач ОСОБА_4 посвідчила зразки підпису матеріально-відповідальної особи, якою буде підтверджуватись отримання товарно - матеріальних цінностей, а саме ОСОБА_5, та надала їй право на отримання товарно - матеріальних цінностей від позивача.
Таким чином, оскільки в доданих до матеріалів справи накладних № № 16376/477 від 31.05.2011 р. та № 16378/477 від 31.05.2011 р.. в графі "отримав" зазначено прізвище отримувача - ОСОБА_5 та стоїть її підпис, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з боку відповідача товар за вказаними видатковими накладними був отриманий уповноваженою особою.
Заперечення відповідача стосовно відсутності податкової накладної, яка передбачена п. 2.4 договору, судом першої інстанції відхилені з посиланням на те, що податкова накладна не є документом, що свідчить про факт передачі товару, а є податковим документом. Крім того, як зазначено судом в рішенні, товар був отриманий з боку відповідача, не вбачаючи на відсутність податкової накладної, про що свідчить підпис уповноваженої особи на видаткові накладній.
З урахуванням викладених обставин, беручи до уваги доведеність факту отримання відповідачем товару за видатковими накладними № № 16376/477 від 31.05.2011 р. та № 16378/477 від 31.05.2011 р., а також порушення умов договору щодо повної та своєчасної оплати товару, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ґрунтуються на невідповідності фактів та обставинах, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими, а також в основу рішення судом покладені докази, яким господарський суд не надав належної юридичної оцінки, а прийняв їх як достовірний доказ на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, що призвело до неправомірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог першого та другого позивачів.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготехніка", м. Харків, (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, м. Первомайський, (відповідач) був укладений договір № 78 від 14.10.2010 року, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити товари народного споживання згідно умов даного договору.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Предметом даного господарського спору є матеріальна правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 78 від 14.10.2010р.
При цьому позивач посилається на те, що у відповідача обчислюється заборгованість за товар, поставлений по видатковим накладним № № 16376/477 від 31.05.2011 р. та № 16378/477 від 31.05.2011 р.
Як свідчать матеріали справи позивачем на підтвердження факту поставки товару та отримання його відповідачем надані видаткові накладні № № 16376/477 від 31.05.2011 р. та № 16378/477 від 31.05.2011 р. (а.с. 17-20, т. 1), які містять відмітку, що з боку відповідача товар отримано ОСОБА_5 Також, позивачем до матеріалів справи надано додаткову угоду № 1 від 14.10.10 р. до договору № 78 від 14.10.10 р., яку позивач вважає довіреністю на уповноваження ОСОБА_5 від імені ФОП ОСОБА_4 отримувати товар від позивача, строком дії до 31.12.2011 р.
Відповідач факт отримання товару за вказаними накладними заперечує, посилаючись на те, що зазначені накладні ні ФОП ОСОБА_4, ні її працівник -ОСОБА_5 ніколи не отримували, додаткову угоду ФОП ОСОБА_4 не підписувала.
П. 2.1 договору передбачено, що кількість, асортимент, ціна та загальна вартість товару вказується у видаткові накладній.
Згідно п. 2.2 договору, у видатковій накладній вказується номер і дата договору, до якого вона відноситься та її порядковий номер.
Здійснив аналіз вказаних видаткових накладних, колегія суддів констатує, що вони не містять посилання на договір № 78 від 14.10.2010р., що не узгоджується з умовами п. 2.2 договору.
П. 2.4 договору сторони домовились, що разом з товаром постачальник передає покупцю податкову накладну.
Вказані умови п. 2.4 договору відповідають вимогам ст. 662 Цивільного кодексу України, згідно якої продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежність та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Однак, всупереч вимогам закону позивач не надав до суду документів, які підтверджують виконання п. 2.4 договору.
При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на те, що податкова накладна не є документом, який свідчить про факт передачі товару, а є документом податкової звітності, який відображується у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.
Таким чином, сторони договору чітко передбачили, що разом з товаром постачальник передає покупцю податкову накладну, тому в даному випадку наявність податкової накладної при передачі товару в силу умов договору та положень ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України є обов'язковою.
Отже, судом першої інстанції проігноровано факт відсутності податкових накладних, які до того ж, в силу податкового законодавства є обов'язковими при передачі товару та внесення цих відомостей в реєстр виданих та отриманих накладних. ОСОБА_4 того, матеріали справи свідчать про те, що корегування проводилось вже після розгляду справи по суті з порушенням норм п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якого, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як свідчать матеріали справи, надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні датовані 31.05.2011 р. (а.с. 120-123, т. 1), але до складу податкових зобов'язань ТОВ НВП "Енерготехніка" за травень 2011 р. відповідно суми ПДВ по вказаним податковим накладним не відносились, що підтверджується листом від 02.10.2012 р. за № 8011/1048-027 за підписом начальника ДПІ по роботі ВПП у м. Харкові ДПС С.Ю. Красна, в якому зазначено, що тільки станом на 21.09.2012р., тобто після порушення провадження у справі, в реєстрі виданих та отриманих накладних відображені податкові зобов'язання ФОП ОСОБА_4 перед ТОВ НВП "Енерготехніка".
Крім того, п. 4.3 договору передбачено, що при доставці товару зі складу покупця транспортом постачальника, покупець зобов'язаний при необхідності зробити відмітку в шляховому листі автомобіля про час прибуття та вибуття.
Але на вимогу ухвали Харківського апеляційного господарського суду позивачем так і не надано до суду шляхового листа автомобіля про час прибуття та відправлення на/з торгової точки ФОП ОСОБА_4 31.05.2011 р.
З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано до суду доказів дотримання вищезазначені умов договору на підтвердження поставки товару позивачу за видатковими накладними № № 16376/477 від 31.05.2011 р. та № 16378/477 від 31.05.2011 р.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявленого позову та на підтвердження факту отримання товару відповідачем за вказаними накладними позивач посилається на додаткову угоду № 1 від 14.10.10 р. до договору.
Дослідивши умови додаткової угоди № 1 до договору, проаналізувавши умови договору та наявні у справі докази, колегія суддів встановила, що вказана додаткова угода не засвідчена підписами та печатками сторін договору, що не відповідає п. 9.1 договору, згідно якого зміни та доповнення до договору дійсні за умови їх здійснення у письмовій формі, встановленій законом.
Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи в суді першої інстанції сторони надали пояснення, що додаткові договори між ними не укладались (а.с. 37, т. 1).
При цьому колегія суддів вважає також безпідставними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав вважати дану додаткову угоду довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей в розумінні вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99.
Так, п. 12 Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках: подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з неповними реквізитами; відсутності у довіреної особи вказаного в довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу.
Однак, матеріали справи свідчать про те, що паспортні дані, які вказані у додатковій угоді не відповідають паспортним даним ОСОБА_5 Так, у додатковій угоді зазначені паспортні дані уповноваженої особи: паспорт НОМЕР_3, виданий 06.12.2000 р. Первомайським РВ УМВС України в Харківській області, які не співпадають з даними, зазначеними у паспорті ОСОБА_5 (а.с. 98, т. 1) -паспорт НОМЕР_1, виданий 06.12.2000 р. Первомайським РВ УМВС України в Харківській області.
Також, у документі наданому позивачем (додатковій угоді № 1) зазначено, що доставка товарно-матеріальних цінностей здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями. П. 8 Інструкції передбачено, що у таких випадках допускається видавати довіреність на календарний місяць. Однак, вказана додаткова угода датована 14.10.10 р., а пред'явлена вимога стосується зобов'язання по договору за видатковими накладними № № 16376/477 від 31.05.2011 р. та № 16378/477 від 31.05.2011 р., тобто більше ніж через 8 місяців. При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання на те, що вказана Інструкція має рекомендований характер, оскільки її вимоги є обов'язковими у застосування порядку оформлення та використання довіреностей.
Таким чином, додана позивачем до матеріалів справи додаткова угода № 1 від 14.10.10 р. не може вважатися належним доказом в підтвердження надання ФОП ОСОБА_4 повноважень ОСОБА_5 на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача, оскільки вказана додаткова угода не узгоджена між сторонами та не відповідає вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до п. 2.3 договору видаткова накладна підписується уповноваженими представниками сторін по даному договору.
Згідно п. 4.1 договору покупець зобов'язаний зазначити в додатковій угоді дані уповноважених матеріально-відповідальних осіб на отримання товару з наданням зразків цих осіб та зразків печатки (штампу), якими будуть завірені видаткові накладні.
Але, на видаткових накладних № № 16376/477 від 31.05.2011 р. та № 16378/477 від 31.05.2011 р., які начебто містять підпис ОСОБА_5, відсутня печатка ФОП ОСОБА_4, обов'язковість якої визначена п. 4.1 договору, а також п. 13 Інструкції.
В зв'язку з чим колегія суддів зазначає про недоведеність позивачем факту уповноваження ОСОБА_5 на отримання товарно-матеріальних цінностей від імені відповідача.
Отже, позивачем не надано належних доказів погодження відповідачем умов додаткової угоди № 1 від 14.10.10 р. в установленому порядку, а також належних доказів схвалення відповідачем вказаної поставки.
Крім того, з наявних в справі пояснень ОСОБА_5 вбачається, що остання працювала реалізатором у відповідача з 24.05.2008 р. по 12.11.2008 р. та з 07.04.2011 р. по 01.03.2012 р., товар ніколи не отримувала та в документах не розписувалась, надану додаткову угоду не підписувала, паспортні дані не належать ОСОБА_5 Вказане також підтверджується протоколом судового засідання від 05.10.12 р. (а.с. 128, т.1)
З урахуванням викладених обставин колегія суддів зазначає, що позивачем також не доведено ані факту отримання товару працівником ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ані безпосередньо відповідачем.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, надані позивачем документи не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту поставки позивачем товару за № № 16376/477 від 31.05.2011 р. та № 16378/477 від 31.05.2011 р. на умовах договору № 78 від 14.10.10 р., оскільки наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується перш за все первинними документами бухгалтерського обліку. Позивачем не надано до господарського суду первинних документів бухгалтерського обліку, як того вимагають умови договору та вимоги чинного законодавства, на підтвердження отримання відповідачем товару в сумі 49 092,44 грн. за вказаними видатковими накладними.
Таким чином, заборгованість відповідача в сумі 49 092,44 грн. є документально необґрунтованою.
З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, а також позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості відповідача за отриманий ним товар, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ НВП "Енерготехніка" щодо стягнення з відповідача 49 092,44 грн. основного боргу, 3189,66 грн. пені, 1 771,35 грн. 3% річних є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими та передчасними, оскільки ґрунтуються на наданих позивачем необґрунтованих належним чином доводах та документах, які не можуть бути належними доказами по справі, що спростовується вищевказаним. В зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.10.12 р. у справі № 5023/3680/12 скасувати та прийняти нове рішення. В позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехніка" (61001, м. Харків, вул.. Плеханівська. 18, кім. 210, код 22678151) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) 805, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови підписаний 14.12.2012 р.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.