18.12.12 Справа № 5021/1649/12.
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Юнікон», м. Дніпропетровськ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне
товариство» «ВНДІкомпресормаш», м. Суми
про стягнення 146607 грн. 03 коп.-
СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.
За участю представників сторін:
від позивача: Радочина А. А. (довіреність № 35 від 05.12.2011 р.)
від відповідача: Сідліченко В. В. (довіреність б/н від 10.01.2012 р.)
При секретарі судового засідання Лєпковій О. О.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 20.11.2012 р. по 18.12.2012 р.
Суть спору: позивач подав позов, в якому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 180775 грн. 41 коп. за Договором поставки № ПР-11/03/2012 від 01.02.2012 р., 4359 грн. 07 коп. - пені, 36155 грн. 08 коп. - штрафу, 874 грн. 20 коп. - 3% річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
В судове засідання від 18.12.12 р. позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить зменшити розмір позовних вимог на 80000 грн. 00 коп., оскільки зазначена сума сплачена відповідачем 14.11.12 року, а тому просить стягнути з відповідача 146 607 грн. 03 коп., з яких 100775 грн. 41 коп. - сума основного боргу, 4359 грн. 07 коп. - пеня, 36155 грн. 08 коп. - штраф, 874 грн. 20 коп. - 3% річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Суд, враховуючи право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, приймає подану заяву до розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що момент оплати за поставлений товар ще не настав, а отже і невірно позивачем здійснено розрахунки суми основного боргу та суми пені і штрафних санкцій, тому просить відмовити в задоволенні частини позовних вимог - в стягненні 86778 грн. 53 коп. та зменшити розмір штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд встановив:
01 лютого 2012 року між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № ПР-11/03/2012.
Відповідно до п. 1.1 Договору на умовах та в порядку й строки, встановлені даним Договором, Постачальник зобов'язується протягом терміну дії Договору поставляти й передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати й оплачувати металопрокат, перелік і кількість якого визначаються підписаними Спеціфікаціями (а.с.11)
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що на виконання укладеного між сторонами Договору, було поставлено товару на загальну суму 275775 грн. 45 коп. відповідно до видаткових накладних, а саме:
- видаткова накладна № ЮБл 103 від 08.08.2012 р на суму 134005 грн. 92 коп.;
- видаткова накладна № ЮБл 119 від 14.08.2012 р на суму 54 991 грн. 00 коп.;
- видаткова накладна № ЮБл 182 від 06.09.2012 р на суму 86778 грн. 53 коп. (а.с. 16-18).
Окрім цього, позивач зазначає, що при підписанні договору та специфікацій до нього сторони узгодили, що Постачальник (Позивач) має право на поставку Товару вагою плюс/мінус 5% по кожній позиції товару вказаної у специфікації № 3, та плюс/мінус 10% по кожній позиції товару вказаної у специфікації № 4, зазначаючи, що значення терміну «толеранс» - є допущена сторонами межа недовантаження або перевантаження продукції в об'ємі однієї поставки по кожній позиції товару.
З матеріалів справи вбачається, що поставлений позивачем товар було отримано уповноваженим представником відповідача за довіреністю № 1662 від 07.08.2012 року та № 1918 від 06.09.2012 р. ( а.с. 19, 20).
Відповідно до п. 2.2. Договору розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника у розмірі 100% вартості партії товару, визначеної підписаної сторонами Специфікацією, протягом 21 календарного дня від дати передачі партії Товару в розпорядження Покупця в пункті призначення поставки Товару.
Судом встановлено факт часткової оплати відповідачем поставленого товару в сумі 175000 грн. 00 коп., а саме: 50 000 грн. 00 коп. 01.10.2012 р.; 25 000 грн. 00 коп. 09.10.2012 р.; 20 000 грн. 00 коп. 16.10.2012 р. та 80 000 грн. 00 коп. - 14.11.2012 р. (а.с. 8, 21-23, 49).
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товар відповідачем отримано в повному обсязі, без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості, однак в порушення умов укладеного договору останнім не було своєчасно здійснено оплати за поставлений товар в сумі 100775 грн. 41 коп.
Заперечення відповідача стосовно того, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за товар, поставлений за видатковою накладною № ЮБл 182 від 06.09.12 р., оскільки момент оплати ще не настав з посиланням на те, що поставлений товар лише 9-ти , а не 10 позицій, як зазначено в специфікації, а тому невірно здійснено позивачем розрахунки суми основного боргу та суми штрафних санкцій, суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які зауваження до вищезазначеної видаткової накладної, натомість вона підписана та скріплена печатками обох сторін. Крім того, відповідно до положень п. 3.4. укладеного між сторонами Договору розрахунки за договором здійснюються протягом 21 календарного дня від дати передачі партії товару в розпорядження покупця, датою передачі товару вважається дата видаткової накладної.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, останнім не подано аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 100775 грн. 41 коп. заборгованості за поставлений товар.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Згідно з поданим розрахунком, розмір 3 % річних складає 874 грн. 20 коп. (а.с. 9-10).
Враховуючи наведене, господарський суд вважає правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 874 грн. 20 коп. - 3% річних.
В обгрунтування позовних вимог, в частині стягнення з відповідача пені та штрафу, позивач зазначає, що відповідачем товар отримано в повному обсязі, без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості, однак в порушення умов укладеного договору останнім не було своєчасно здійснено оплати за поставлений товар.
Згідно з п. 6.7 договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0, 5% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Згідно з постановою правління Національного Банку України "Про регулювання грошово-кредитного ринку" від 21.03.2012 року № 102, з 23 березня 2012 року установлено облікову ставку НБУ в розмірі 7,5 %.
Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 4359 грн. 07 коп. (а.с. 8-10).
Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4359 грн. 07 коп. також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.
Також, відповідно до п. 6.7. Договору за прострочення оплати більш ніж на 10 календарних днів - Покупець додатково сплачує Постачальнику 10% від вартості неоплаченої партії Товару. Якщо прострочення оплати за відвантажений товар більше ніж 20 календарних днів то Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику 20 % від вартості неоплаченої партії товару.
Відповідно до зазначеного положення договору позивачем нараховано відповідачеві штраф в сумі 36155 грн. 08 коп. виходячи з того, що станом на 23.10.2012 року прострочення оплати становить більш ніж 20 календарних днів, а сума заборгованості становила 180775 грн. 41 коп. (а.с. 9).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву викладене прохання про зменшення судом, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, розміру штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічне положення міститься у ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Такими істотними обставинами можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, доведений матеріалами справи тяжкий матеріальний стан боржника, інші інтереси сторін справи (а не лише боржника), які заслуговують на увагу.
Посилання відповідача як на підставу зменшення неустойки на добровільність виконання свого зобов'язання у вигляді часткової сплати боргу, суд вважає безпідставним, оскільки така оплата проведена ним лише після звернення позивача до суду.
Відповідачем всупереч вимог ст. 33 Господарського кодексу України не надано достатньо переконливих доказів свого тяжкого матеріального становища.
Наданий суду звіт про дебіторську заборгованість контрагентів відповідача не виключає проведення відповідачем стягнень за цими зобов'язаннями відповідно до вимог чинного законодавства та не відображає дійсного становища підприємства. Докази великої заборгованості підприємства-відповідача, в тому числі за платежами в бюджет, суду не надавались.
Виходячи із зазначених положень чинного законодавства та матеріалів справи, враховуючи заперечення в судовому засіданні представника позивача проти зменшення розміру штрафних санкцій, суд не вбачає можливим задовольнити заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 36155 грн. 08 коп. та пені в розмірі 4359 грн. 07 коп. суд вважає правомірними, обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови оплати за отриманий товар і зобов'язання частково виконав лише після порушення провадження у справі, з нього на користь позивача підлягають стягненню 4443 грн. 27 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 526, 549, 551, 625, 627, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 173,193, 216-218, 230-232, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» (40020, м. Суми, пр-т Курський, 6, код 00220434) на користь Приватного акціонерного товариства «Юнікон» (49005, м. Дніпропетровськ, , вул. О. Гончара, 28-А, код 23647276) 100775 грн. 41 коп. основного боргу, 874 грн. 20 коп. 3 % річних, 4359 грн. 07 коп. пені, 36155 грн. 09 коп. штрафу, 4443 грн. 27 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18.12.2012 року.
СУДДЯ (підпис) Ю. А. ДЖЕПА