04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" грудня 2012 р. Справа№ 4/086-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Кондес Л.О.
Рябухи В.І.
за участю представників сторін:
від позивача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр"
на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2012
у справі № 4/086-12 (суддя Щоткін О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Промтехзапчастина"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр"
про стягнення 136 032,31 грн.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 розгляд апеляційної скарги у справі № 4/086-12 відкладено на 03.12.2012.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.09.2012 у справі № 4/086-12 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 115 820,06 грн. боргу, 6 958,72 грн. 3% річних, 12 161,11 грн. інфляційних втрат, 2 698,80 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відповідач в порушення умов договору за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, здійснивши лише часткову оплату в розмірі 200 524,96 грн., у зв'язку із чим останній вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, а, відтак, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 ЦК України; суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 115 820,06 грн. боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та таким, що підлягають задоволенню; суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних від кожної накладної окремо та з урахуванням часткових проплат, встановив, що інфляційні втрати підлягають частковому задоволенню, в сумі 12 161,11 грн., а розрахунок 3% річних є арифметично вірним, у зв'язку з чим ця вимога підлягає задоволенню в повному обсязі, в розмірі, заявленому позивачем - 6 958,72 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2012 у справі № 4/086-12 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Посилаючись на порушення ст.ст. 33, 39 ГПК України, скаржник зазначає, що в рішенні судом не вказано про які замовлення йдеться та які саме роботи виконував позивач, а посилання на специфікації, на думку скаржника, є необґрунтованими, тому що товар відповідач одержав на підставі накладних; видаткова накладна на товар не носить посилання на одержаний відповідачем рахунок-фактуру на оплату.
Скаржник вказує на те, що до позовних вимог позивач не надав належно оформлений доказ надання рахунку-фактури на оплату, як і самих рахунків-фактур.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції порушено ст.ст. 4-7, 33, 36, 38, 43 ГПК України та всупереч п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України, суд не виніс ухвалу про витребування додаткових доказів.
На думку скаржника, враховуючи норми законодавства щодо терміну оплати товару, п. 5.1 договору, судом невірно встановлено, що відповідно до накладних відповідач мав оплатити товар, оскільки норма п. 5.1 договору і ст. 692 ЦК України визначають порядок оплати, якого позивач не дотримався.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
Позивач подав до Господарського суду Київської області позовну заяву про стягнення з відповідача боргу у сумі 115 820,06 грн., збитків від інфляції у сумі 13 253,57 грн., трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 6 958,72 грн.
10.09.2012 позивачем подано до суду першої інстанції уточнення до позовної заяви, відповідно до якого позивач просив стягнути з відповідача борг у сумі 115 820,06 грн., збитки від інфляції у сумі 14 668,61 грн., три проценти річних від простроченої суми - 9 793,76 грн.
Однак, при поданні уточнення до позовної заяви, позивачем не було здійснено оплату судового збору у встановленому порядку та розмірі на різницю збільшеного розміру ціни позову, у зв'язку з чим подана позивачем заява про уточнення залишена судом без розгляду.
Як вбачається із матеріалів справи, 22.05.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 005-09, відповідно до п. 1.1 якого позивач, за договором постачальник, зобов'язується за попереднім замовленням відповідача, за договором покупця, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовляти та поставляти відповідачу литво металеве та запасні частини до дробильно-сортувального заводу відповідача, розташованого на об'єкті останнього, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар у позивача та його оплатити.
Згідно із п. 1.5 договору № 005-09 асортимент, кількість, комплектність, ціна та строки поставки товару визначається у специфікації, яка погоджується та затверджується сторонами договору і є невід'ємною його частиною.
Розділом 2 договору № 005-09 сторони погодили, що ціна договору складається із загальної ціни (вартості) поставленого позивачем відповідачу товару протягом всього строку дії цього договору (п. 2.1); ціна (вартість) однієї одиниці товару і партії товару визначається за взаємною згодою сторін та погоджується станом на момент замовлення і зазначається в специфікації до цього договору (п. 2.2); ціна (вартість) однієї одиниці товару і (або) партії товару, визначена та погоджена сторонами в специфікації до цього договору, зміні позивачем шляхом її збільшення не підлягає, окрім випадку збільшення відповідачем одиниць і (або) партії товару у замовленні (п. 2.3); на кожну партію товару складається лише одна специфікація, в якій, поряд з іншим, обов'язково повинно бути зазначено: ціна (вартість) однієї одиниці товару, асортимент товару, загальна кількість товару (загальна кількість одиниць в партії товару), ціна (вартість) загальної кількості товару (ціна замовленої партії товару), строк поставки партії товару (строк поставки одиниці товару) (п 2.4).
Відповідно до п. 3.1 договору № 005-09 позивач зобов'язаний поставити відповідачу товар у строк, що визначений у специфікації.
Оплата партії (одиниці) товару відповідачем здійснюється за ціною, визначеною у специфікації до цього договору шляхом попереднього перерахування грошей в розмірі 50% від загальної ціни (вартості) товару, визначеної у специфікації, на поточний рахунок позивача, не пізніше 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від позивача, а іншу частину грошей, в розмірі 50% від загальної ціни (вартості) товару, визначеної у специфікації, - відповідач перераховує на поточний рахунок позивача не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі товару; оплата відповідачем поставленого товару позивачем, оплачується останньому з урахуванням положень цього договору в межах і відповідно до нього (розд. 5 договору № 005-09).
Сторонами погоджені наступні специфікації (разом із протоколами узгодження договірної ціни): № 1 від 26.05.2009 на суму 25 049,40 грн., № 3 від 19.06.2009 на суму 124 056,00 грн., № 4 від 03.07.2009 на суму 59 952,42 грн., № 6 від 31.03.2010 на суму 89 347,20 грн., № 7 від 07.06.2010 на суму 17 940,00 грн.
Для оплати відповідачем поставленого позивачем товару згідно із специфікацією № 1, останнім виставлено рахунок-фактуру № СФ-019 від 26.05.2009 на суму 25 049,40 грн.; товар позивачем поставлено, а відповідачем отримано, відповідно до накладної № 16 від 24.06.2009, через представника відповідача - Кірика О.М., на підставі довіреності ЯПГ № 537706 від 24.06.2009.
Для оплати відповідачем поставленого позивачем товару згідно із специфікацією № 3, останнім виставлено рахунки-фактури: № СФ-024 від 22.06.2009 на суму 46 440,00 грн., № СФ-018 від 26.05.2009 на суму 77 616,00 грн.; товар позивачем поставлено, а відповідачем отримано, відповідно до накладних № 18 від 29.06.2009 та № 19 від 03.07.2009, представником відповідача - Кіриком О.М., на підставі довіреності ЯПГ № 537706 від 24.06.2009.
Для оплати відповідачем поставленого позивачем товару згідно із специфікацією № 4, останнім виставлено рахунок-фактуру № СФ-028 від 17.07.2009 на суму 59 952,42 грн.; товар позивачем поставлено, а відповідачем отримано, відповідно до накладної № 20 від 17.07.2009, через представника відповідача - Кірика О.М., на підставі довіреності ЯПГ № 537714 від 17.07.2009.
Для оплати відповідачем поставленого позивачем товару згідно із специфікацією № 6, останнім виставлено рахунок-фактуру № СФ-021 від 31.03.2010 на суму 89 347,20 грн.; товар позивачем поставлено, а відповідачем отримано, відповідно до накладної № 21 від 31.03.2010, через представника відповідача - Савенок М.І., на підставі довіреності ЯПТ № 923762 від 31.03.2010.
Для оплати відповідачем поставленого позивачем товару згідно із специфікацією № 7, останнім виставлено рахунок-фактуру № СФ-032 від 07.06.2010 на суму 17 940,00 грн.; товар позивачем поставлено, а відповідачем отримано, відповідно до накладної № 46 від 13.07.2010, через представника відповідача - Кірика О.М., на підставі довіреності ЯПТ № 923781 від 13.07.2010.
Отже, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму у розмірі 316 345,02 грн.
Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із витягів із особового рахунку позивача, відповідачем частково, на суму 200 524,96 грн., сплачено за поставлений позивачем товар, у зв'язку із чим, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 115 820,06 грн.
Доказів повної оплати за поставлений позивачем товар, відповідачем не надано.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення 115 820,06 грн. є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунки позивача, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 12 161,11 грн., а також 3 % річних в сумі 6 958,72 грн.
Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
У матеріалах справи є наявними належним чином засвідчені копії рахунків позивача, які були виставлені відповідачу.
Та обставина, що рахунки позивача були одержані відповідачем, підтверджується, зокрема, посиланням на рахунки у платіжних документах відповідача, як на призначення платежу (а.с. 49, 52, 53, 56, 57).
Крім того, у накладних, за якими позивачем передані, а відповідачем, через представників, одержані товари, зазначені ціна та вартість товарів, отже, була наявна інформація для здійснення їх оплати.
Як вже зазначалось, умовами пункту 5.1 договору № 005-09 передбачено обов'язок відповідача остаточний розрахунок здійснити не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі товару.
Фактично приймання-передання товару сторонами здійснено на підставі вищезгаданих накладних.
Отже, позивачем обґрунтовано, із врахуванням умови договору, зазначені періоди прострочення відповідачем обов'язку здійснення остаточних платежів у розрахунках інфляційних втрат та 3% річних.
Доказів наявності порушень норм процесуального права, які відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, апеляційною інстанцією не встановлено.
Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Сторонами не надані документи, витребувані ухвалою апеляційного господарського суду від 05.11.2012 у справі № 4/008-12, разом із тим, їх відсутність не перешкодила повторно розглянути справу відповідно до ст. 101 ГПК України та перевірити законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2012 у справі № 4/086-12 залишити без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" без задоволення.
2. Справу № 4/086-12 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Ропій Л.М.
Судді Кондес Л.О.
Рябуха В.І.