ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-73/13851-2012 30.11.12
Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
позовну заяву Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс Груп"
про стягнення 20 448,60 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс Груп"
до Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"
про визнання недійсним пункту договору
за участю представників сторін:
від позивача: Мельник О.М.;
від відповідача: не з'явився;
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 30.11.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Державне підприємство "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс Груп" про стягнення 20 448,60 грн.
Ухвалою суду від 09.10.2012р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.10.2012р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару. Позивачем здійснено письмове замовлення товару, проте відповідач у передбачений договором строк поставку не здійснив, у зв'язку із чим просить стягнути передбачені договором штрафні санкції.
Відповідач у відзиві проти позову заперечив, покликаючись на те, що ним було надіслано позивачу листа, яким повідомлено про неможливість поставки товару у строки, обумовлені договором, а тому вважає, що даним листом було змінено умови договору і не можуть бути застосовані штрафні санкції.
За клопотанням відповідача розгляд справи відкладався з 26.10.2012р. на 16.11.2012р.
06.11.2012р. ТОВ "Енергосервіс Груп" подано зустрічний позов до ДП "НЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" про визнання недійсним пункту договору.
Позовна заява мотивована тим, що п. 7.4 договору поставки, який передбачає відповідальність в разі прострочення строків поставки в розмірі 0,5% пені від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення неспівмірним із завданими збитками та ставить постачальника в нерівні умови, а тому його слід визнати недійсним.
Відповідач за зустрічним позовом проти позову заперечив зазначивши, що позивач приймав участь у тендері для проведення закупівель за державні кошти та став його переможцем, що свідчить про його бажання укласти договір поставки. При укладенні договору позивачу були відомі його умови, зауваження не надходили. Покликається, що положення договору не містять умов, які б суперечили положенням законодавства.
Ухвалою суду від 07.11.2012р. зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду на 16.11.2012р.
Також, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.11.2012р. до 30.11.2012р.
В продовжене судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, повідомлявся належним чином.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -
23.11.2012р. між ДП "НЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (покупець) та ТОВ "Енергосервіс Груп" (постачальник) укладено договір на постачання продукції №ПУ-29093, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати покупцю, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити кошти за компресор, по найменуванню, кількості, ціні, згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язався виконати постачання продукції в номенклатурі, обумовленій в специфікації №1.
Згідно п. 4.1 договору постачальник відвантажує покупцю продукцію, обумовлену в специфікації №1 на протязі 30-ти днів з дати отримання постачальником окремого письмового повідомлення покупця про необхідність розпочати постачання товару.
Сума договору складає 20 760 грн. ( п. 5.1 договору).
Як вбачається зі специфікації №1 ТОВ "Енергосервіс Груп" зобов'язалось поставити компресор АГВ Danfoss SC 18G вартістю 20 760 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Листом №51/1017 від 20.01.2012р. ДП "НЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" повідомило ТОВ "Енергосервіс Груп" про початок поставки, зазначений лист отриманий відповідачем 23.01.2012р.
ТОВ "Енергосервіс Груп" умов договору в частині поставки товару не виконало.
В судовому засіданні представник зазначав, що ТОВ "Енергосервіс Груп" скеровувало на адресу ДП "НЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" листа в якому повідомляло про неможливість поставки у строки обумовлені договором та запропонувало нові строки поставки, проте доказів наявності цього листа та доказів його надсилання суду не надано.
Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 7.4 договору у разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання, передбачених договором, постачальник зобов'язався сплатити покупцю пеню у розмірі 0,5% від вартості непоставленої в зазначені терміни продукції за кожен день прострочення. Крім того, в разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленої в строк продукції.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 20 448,60 грн. пені.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів здійснення поставки товару у встановлені договором строки не надав, у зв'язку із чим суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення із відповідача 20 448,60 грн.
Щодо позовних вимог про визнання п. 7.4 договору поставки №ПУ-29093 від 23.11.2012р. недійсним, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
За загальним правилом зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно з ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України особа зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009р. судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Позивачем не надано доказів, що умови п. 7.4 договору №ПУ-29093 від 23.11.2012р. суперечать актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 р.).
З огляду на викладене, та те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс Груп" не доведено наявності передбачених ст. 203 ЦК України підстав недійсності правочину, суд приходить до висновку, що зустрічний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс Груп" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, оф. 208, ідентифікаційний код: 37402435) на користь Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, ідентифікаційний код: 20915546) 20 760 грн. пені, 1609,50 грн. судового збору.
3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Баранов Д.О.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.12.012р.